Ухвала суду № 30324900, 13.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К/9991/8622/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Островича С.Е.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011

у справі № 2-а-5102/11/2070

за позовом Акціонерного товариства «Харківський Електрощитовий завод»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Акціонерне товариство «Харківський Електрощитовий завод»(надалі -позивач, АТ «Харківський Електрощитовий завод») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (надалі -відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, ДПІ), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова: №0000762302 від 21.04.2011, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 598,75 грн.; №0000752302 від 21.04.2011, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 811017, 50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011, залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 адміністративний позов АТ «Харківський Електрощитовий завод»до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення №0000752302 від 21.04.2011 у частині визначення податку на прибуток на суму 605 700,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій 151 425,00 грн.; в решті позову - відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову АТ «Харківський Електрощитовий завод»відмовити повністю.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача АТ «Харківський Електрощитовий завод»надано не було.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведена планова виїзна перевірка АТ «Харківський електрощитовий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2010, за результатами якої 07.04.2011 складено акт № 1590/23-212/32133065 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), у результаті чого занижено податок на прибуток у 2010 році на загальну суму 43 114,00 грн.; підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог статті 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства»(надалі -Закон України «Про акціонерні товариства»), статті 15, пункту «д»статті 41 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства»(надалі -Закон України «Про господарські товариства») у частині несплати авансового внеску на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік терміном до 01.07.2010 у сумі 605 700,00 грн.; підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 479,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 21.04.2011 № 0000762302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 598,75 грн.; від 21.04.2011 № 0000752302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 811 017,50 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні законні та обґрунтовані підстави для нарахування позивачу авансового внеску на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік терміном до 01.07.2010, а також для пропорційного нарахування відповідних фінансових (штрафних) санкцій.

Суд апеляційної інстанції погодився з вказаним висновком суду першої інстанції посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, тобто, в даному випадку, суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог АТ «Харківський електрощитовий завод».

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач є акціонерним товариством, вищим органом управління якого є загальні збори товариства, що відповідає вимогам статті 41 Закону України «Про господарські товариства», статті 32 Закону України «Про акціонерні товариства».

Пунктом «д»частини п'ятої статті 41 Закону України «Про господарські товариства»визначено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки від 07.04.2011 №1590/23-212/32133065 висновок податкового органу про обов'язок позивача у термін до 01.07.2010 нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 2 422 800,00 грн. та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у розмірі не менше 605 700,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до пункту 1.2 статті 1 Статуту акціонерного Товариства є три засновника (акціонера) ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Згідно з пунктом 4.2 статті 4 Статуту, Статутний капітал Товариства поділений на 1000 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 210,00 грн. за акцію. Пунктом 4.3 Статуту передбачено, що акції розраховано між засновниками у таких частках: ОСОБА_4 - 45%, ОСОБА_5 - 10% та ОСОБА_6 - 45%.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Статуту порядок розподілу прибутку і покриття збитків Товариства визначається рішенням загальних зборів відповідно до чинного законодавства України та Статуту Товариства.

При цьому в матеріалах справи міститься копія протоколу зборів акціонерів АТ «Харківський електрощитовий завод»від 01.03.2010 № 01/10, на яких була затверджена фінансова звітність підприємства та постановлено рішення не нараховувати та не виплачувати дивіденди з нерозподіленого прибутку минулих років. Дане рішення було прийнято одноголосно усіма акціонерами товариства та не суперечить вимогам частини другої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства»(в редакції чинній на час проведення зборів), відповідно до якого виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Матеріалами справи також підтверджується, що зборами товариства було прийнято рішення не розподіляти прибуток АТ «Харківський електрощитовий завод», у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, а саме збитками у сумі 183 000,00 грн., отриманими за результатами роботи у 2009 році.

При цьому із аналізу положень Закону України «Про господарські товариства», останній не встановлює для учасників товариства обов'язку з направлення частини прибутку на виплату дивідендів.

Частиною першою підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

При цьому підпункт 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 вказаного Закону покладає обов'язок щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток лише на того емітента корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам.

Оскільки АТ «Харківський електрощитовий завод»рішення про сплату дивідендів не приймалось у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, факту їх нарахування та сплати встановлено не було, а належних та допустимих доказів протилежного відповідачем не надано, тому підстав для визначення АТ «Харківський електрощитовий завод»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у відповідача не було.

Також слід зазначити, що оскільки висновки акта перевірки щодо порушення позивачем вимог законодавства ґрунтувались на нормах, які відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.11.2010 по справі №1-47/2010 були визнані неконституційними, то визначення контролюючим органом позивачу, на підставі даного висновку, сум податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій, також є неправомірним.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно дійшли висновку про неправомірність рішення відповідача щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у зв'язку з невнесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток із суми дивідендів у сумі не менше 605 700 грн. та застосування до нього за вказане порушення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 151 425 грн.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень -без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 у справі № 2-а-5102/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Острович С.Е.