Ухвала суду № 30326837, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2013 р. м. Київ К/9991/63060/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача -Петровської-Іваніченко О.С.

відповідача -Грембовського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012

у справі № 2а-5089/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейтарське»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 24.05.2011 № 0000620702, № 0000630702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2012 в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рейтарське»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період 2008-2009 роки, складено акт № 65/0702/35575000 від 06.05.2011, в якому зафіксовані порушення: пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.12 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» від 30.05.1997 № 166, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 11 226 705 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.05.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000620702 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі 11 226 705 грн., з яких 10 326 396 грн. не відшкодовано на момент перевірки, 900 309 грн. відшкодовано на момент перевірки та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 225 077 грн.;

- № 0000630702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 762,50 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Рейтарське»(Товариство) та ТОВ «Укрпромбудпроект-Сервісбудтехнології»(Управитель) укладено договір управління б/н від 28.11.2007, згідно умов якого надано послуги по спрощенню та сприянню Товариству у купівлі та оформленні права власності на нежитлову будівлю площею 3 690,5 м2 за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 37 на загальну суму 7 700 000, в т.ч.: ПДВ -1 283 333,33 грн. відповідно до податкових накладних, що включені до реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2008 року.

27.12.2007 між ТОВ «Рейтарське»(Покупець) та ЗАТ «Страхова компанія «Кредо-Класік»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу приміщення б/н -майновий комплекс площею 3 650,50 м2 за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 37.

Продавець є власником майнового комплексу згідно договору купівлі-продажу від 06.12.2005, зареєстрованому в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15.12.2005 під реєстровим номером 203-П. Балансова вартість приміщення згідно довідки-характеристики Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 10.12.2007 № 1299281 складає 64 055 836 грн. Згідно із звітом про незалежну оцінку нежитлових будівель по вул. Рейтарська, 37, який виконаний ТОВ «Стретеджі Форсайт»ринкова вартість об'єкта становить 64 055 836 грн. без ПДВ. Ціна придбання за цим договором становить 76 867 003 грн., у т.ч. ПДВ 12 811 167,20 грн. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням від 27.12.2007 № 4 на суму 76 867 003 грн.

Згідно укладеного договору 27.12.2007 була виписана податкова накладна № 28 на загальну суму 76 867 003 грн., у т.ч. ПДВ 12 811 167,17 грн., яка включена позивачем до податкового кредиту в лютому 2009 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контрагентом позивача - ТОВ «Укрпромбудпроект-Сервісбудтехнології»не було задекларовано та сплачено до Державного бюджету України суму податку на додану вартість, яка включена ТОВ «Рейтарське»до складу податкового кредиту за господарською операцією згідно договору б/н від 28.11.2007; наявність у позивача на підтвердження правомірності формування податкового кредиту лише податкової накладної № 17 від 23.04.2008 та договору від 28.11.2007 не свідчить про виконання вказаного договору та не підтверджує реальність господарської операції; податкову накладну, виписану 27.12.2007 слід було включити до формування податкового кредиту в 2007 році.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідачем пропущено строк на визначення грошових зобов'язань стосовно формування податкового кредиту за квітень 2008 року; позивач отримав податкову накладну від 27.12.2007 лише в лютому 2009 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1.7. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону визначається момент виникнення у платника податку права на податковий кредит, однак таке право, виходячи із змісту положень Закону України «Про податок на додану вартість», не обмежується будь-яким строком давності.

Згідно з пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В судовому порядку встановлено, що податкову накладну № 28 від 27.12.2007, яка отримана позивачем в лютому 2009 року згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції, ним включено до податкового кредиту в період її отримання.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, з отриманням податкових накладних, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Крім того, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (в редакції на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, в порушення зазначеної норми Кодексу, податковий орган протиправно нарахував грошові зобов'язання за результатами формування позивачем податкового кредиту за квітень 2008 року податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2011.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний