Постанова № 30321634, 13.02.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 лютого 2013 р. Справа № 802/123/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова Михайла Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Віктора Володимировича

представників позивача: Левицького В. М., Кондратишина О. В.,

представника відповідача: Островерха Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Бершадьмолоко"

до: Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося публічне акціонерне товариство "Бершадьмолоко" (надалі - ПАТ "Бершадьмолоко", позивач) з адміністративним позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - Бершадська МДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000422308/0, № 0000782301, № 0000792301, № 0007371701 від 10.12.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані рішення Бершадської МДПІ прийняті в порушення чинного законодавства України, нормативне обґрунтування застосовано за відсутності юридичних фактів, на підставі помилкового застосування норм матеріального права до фактичних правовідносин. За вказаних обставин позивач вважає неправомірним встановлення порушення вимог податкового законодавства та застосування фінансових санкцій до платника податків.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих до суду письмових запереченнях. У вказаних запереченнях, зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно на підставі виявлених порушень, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив наступні фактичні обставини.

На підставі направлень, виданих Бершадською МДПІ від 09.10.2012 р. № 178, 179, 180, 181, 182, головні державні податкові ревізори-інспектори провели документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Бершадьмолоко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. Перевірка проводилася з 09.10.2012 року по 29.10.2012 року. Результати перевірки знайшли своє віображення в акті № 357/22/00418018 від 19.11.2012 року (а. с. 18-92 Тому 1). Відповідно до висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 783056 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 17839 грн., за 2 квартал 2012 року - 765163 грн.:

2) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 722720 грн., в тому числі: за квітень 2011 року - 10067 грн., за квітень 2012 року - 228980 грн., за травень 2012 року - 249748 грн., за червень 2012 року - 233325 грн.;

3) пункт 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам у сумі 24037,33 грн. та використано не за цільовим призначенням кошти в сумі 11950,30 грн.;

4) п. 2.11, п. 2.12, п. 3.1, п. 7.41 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме оформлення авансових звітів про використання підзвітних сум без підтверджуючих документів на сплату готівкових коштів на загальну суму 153034,30 грн.;

5) пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПК України, в результаті чого позивачу донараховано суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 73817,58 грн.;

6) пп. 170.9.1 (б) п. 170.9 ст. 170 ПК України, в результаті чого позивачу донараховано суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 23432,36 грн.

Із вказаними висновками щодо порушення податкового законодавства позивач не погодився, внаслідок чого 28.11.2012 року за вих. № 1020, подав свої заперечення на акт перевірки № 357/22/00418018 від 19.11.2012 року (а. с. 103-111).

Заперечення позивача Бершадська МДПІ частково врахувала та за результатом їх розгляду внесла зміни до акта позапланової документальної перевірки № 357/22/00418018 від 19.11.2012 року, зокрема щодо суми заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість. Так, відповідач зробив висновок, що в результаті порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України ним занижено суму податку на прибуток на 35400 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року - 17839 грн., за 2 квартал 2012 року - 17507 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України занижено суму податку на додану вартість на 10667 грн., втому числі за квітень 2011 року - 10067 грн. Про результати розгляду поданих заперечень Бершадська МДПІ повідомила ПАТ "Бершадьмолоко" листом № 5061 від 05.12.2012 року (а. с. 112).

На підставі акта перевірки № 357/22/00418018 від 19.11.2012 року з урахуванням внесених до нього змін Бершадська МДПІ 10.12.2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення: № 000422308/0/ про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 153034,30 грн. (а. с. 14); № 0000782301 про збільшення податку на прибуток на 35400 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 8850 грн. (а. с. 15); № 000079230 про збільшення податку на додану вартість на 10667 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 35988,63 грн. (а. с. 16); № 0007371701 про збільшення податку на доходи фізичних осіб на 97249,94 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 20031,26 грн. (а. с. 17).

Не погодившися з указаними податковими повідомленнями-рішення ПАТ "Бершадьмолоко" звернулося зі скаргою до Державної податкової служби у Вінницькій області (надалі - ДПС у Вінницькій області). Станом на день розгляду справи відомості щодо результатів розгляду вказаної скарги відсутні.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Бершадської МДПІ, суд досліджує висновки акта перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до акта № 357/22/00418018 від 19.11.2012 року за результатами перевірки Берщадська МДПІ не врахувала валові витрати позивача з придбання молока в населення в І півріччі 2012 року на суму 168572 грн. на підставі листа Управління Служби Безпеки України у Вінницькій області та копій пояснень громадян з приводу того, що їм не виплачувались кошти за молоко та компенсація як товаровиробникам сільськогосподарської продукції. Однак з указаним висновком суд не погоджується з огляду на таке.

Пунктом. 75.1.2. ст. 75 ПК України прямо визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

На виконання положень ПК України Державна податкова служба України розробила два Порядки оформлення податкових перевірок, один з яких стосується перевірок юридичних осіб (№ 984 від 22.12.2010 року), а другий - перевірок фізичних осіб (№ 1003 від 24.12.2010 року), в яких чітко встановлено, що будь-яка документальна перевірка тому і вважається документальною, що ґрунтується на первинних документах та підтверджує факт проведення такої перевірки.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій с первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Письмові ж пояснення осіб, в будь-якому разі не є первинними документами в розумінні зазначеного закону.

Статтею 1 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" визначено, що завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, а не збір документів для проведення документальних перевірок платників податків в порядку, передбаченому ПК України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються як приводи та підстави для порушення кримінальної справи, для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі, для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісно зникли та ін. Використання цих матеріалів без відповідного статусу у визначеному законодавством порядку є порушенням порядку проведення перевірок, визначеного ПК України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, Службі безпеки України прямо заборонено брати участь в здійсненні податкового контролю платників податків. Так, згідно з п. 61.3 ст. 61 ПК України органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Також ПК України чітко визначені види матеріалів, які є підставою для висновків під час перевірок. Так, згідно з п. 83.1 ст. 83 Кодексу для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Статті 72, 73 ПК України чітко передбачають види і порядок отримання податкової інформації, під жоден з видів податкової інформації зазначені пояснення не підпадають.

Крім того, як установив суд ПАТ "Бершадьмолого" здійснювало закупівлю молока у населення відповідно до встановлених цін, при цьому кошти населенню за молоко виплачувалось згідно з приймально-розрахунковими відомостями (а. с. 191-196; 199-210; 213-218; 221-222; 225-226; 229-230; 233-234; 237-238; 241; 244-246 Тому 1; 3-5; 8-13; 16-20; 23-25; 28-30; 33-35; 38-40; 43-45; 48-53; 56 Тому 2) та виплачувалася компенсація товаровиробникам сільськогосподарської продукції. Кошти матеріально відповідальним особам видавались під звіт (а. с. 189-190; 197-198; 211-212; 219-220; 223-224; 227-228; 231-232; 235-236; 239-240; 242-243 Тому 1; 1-2; 6-7; 9-10; 14-15; 21-22; 26-27; 31-32; 36-37; 41-42; 46-47; 54-55 Тому 2), який затверджувався на підставі отриманих приймально-розрахункових відомостей відповідно до кількості зданого молока.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 10666,67 грн., суд установив наступне.

Вказані висновки відповідач зробив на підставі отриманого від Державної податкової інспекції у м. Полтаві акта документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5.), з яким у ПАТ "Бершадьмолоко" виникли договірні відносини щодо придбання танку Я1-ОСВ-10т. Під час вказаної перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_5 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу: відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень; транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 85.1 ст. 185 Податкового кодексу України. В акті перевірки зроблено висновок про неможливість здійснення товарної операції.

В зв'язку з викладеним відповідач зробив висновок, що правочин ПАТ "Бершадьмолоко", укладений з ФОП ОСОБА_5 не спрямований на реальне настання правових наслідків і є недійсними.

Однак із зазначеними твердженнями не можна погодитись, оскільки висновки податкового органу ґрунтуються не лише на відсутніх юридичних фактах, але й на помилковому (довільному) розумінні та тлумаченні норм права щодо недійсності правочину.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на наведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом. Також укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що для перевірки були надані усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, в т.ч. договір, видаткова і податкова накладна, товарно-транспортна накладна, докази оплати тощо. Зазначені документи детально описані в акті перевірки. Порушень щодо їх змісту відповідач не виявив.

Щодо правових підстав формування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі ч.1 ст.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач використав право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операції, передбаченої зазначеними нормами законодавства, а саме з придбання товару за умовами договору купівлі-продажу.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за наявності належним чином оформлених первинних документів, позивач правомірно відніс суму податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Згідно з актом перевірки податковий орган встановив факт нецільового використання коштів, призначених для виплати компенсації фізичним особам за здане молоко, у розмірі 11950,30 грн. відповідно до листа Управління СБУ у Вінницькій області та зібраних ним пояснень. Однак, як вже зазначено вище, для перевірки були надані усі необхідні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Щодо правомірності нарахування відповідачем позивачу податку на доходи фізичних осіб на підставі того, що в довідках сільських (селищних) рад не зазначено розміру земельних ділянок або зазначений розмір, що перевищує встановлений Земельним кодексом України, суд виходив з наступного.

Відповідно до пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПК України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва. Отримувач таких доходів надає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку. Однак, якщо фізичною особою - власником сільськогосподарської продукції не надається довідка про право на отримання доходу у джерела виплати без сплати податку за формою № 3 ДФ, то податковий агент відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу зобов'язаний утримати податок на доходи фізичних осіб із суми виплаченого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" № 742-ІV від 15.05.2003 року особисте селянське господарство - це, зокрема, господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків. При цьому відповідно до ст. 7 вказаного закону члени особистого селянського господарства мають право вільно розпоряджатися виробленою сільськогосподарською продукцією та реалізовувати її надлишки на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам.

Форма довідки, строк дії, порядок її видачі затверджено наказом ДПА "Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми" № 975. від 21.12.2010 року (надалі - Порядок № 975). Факт видачі довідки про право фізичної особи - власника сільськогосподарської продукції на отримання доходу від податкового агента без утримання податку на доходи фізичних осіб автоматично зобов'язує позивача не утримувати даний податок, в незалежності від самого змісту довідки, оскільки вона сама фіксує саме факт наявності пільги фізичної особи.

Водночас при проведенні перевірки та формуванні акта перевірки відповідач не спростував та не надав інформації про спростування або анулювання довідок право фізичної особи - власника сільськогосподарської продукції на отримання доходу від податкового агента без утримання податку на доходи фізичних осіб, а лише досліджував їх зміст, що сам по собі фіксує право фізичної особи на відповідну пільгу.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З набранням законної сили з 21.01.2011 р. набрав чинності Положення № 975 платник податку не втрачає право користуватися довідкою за формою № 3 ДФ до закінчення терміну її дії.

Позивач застосовував дану пільгу на підставі довідок про право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку, виданих відповідними сільськими (селищними) радами. Позивач, як податковий агент, не має права перевіряти правильність складання та заповнення даної довідки. Відповідальність за достовірність даних, зазначених в довідці, несе орган, що її видав. Контроль за правильністю видачі зазначених довідок покладений на податкові органи, яким сільські, селищні, міські ради звітують про видані довідки.

За результатами перевірки позивачу нарахований податок на доходи фізичних осіб в розмірі 23432,36 грн. відповідно до листа Управління СБУ у Вінницькій області та зібраних ним пояснень. Як вже зазначено вище, для перевірки були надані усі необхідні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Щодо зазначеного порушення позивачем вимог п. 2.11. п. 2.12. п. 3.1, п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року, а саме - авансові звіти про використання підзвітних сум оформлені без підтверджуючих документів на сплату готівкових коштів на загальну суму 153034.30 грн. відповідно до листа Управління СБУ у Вінницькій області та зібраних ним пояснень, суд зазначає наступне. Вказані висновки знову ж таки ґрунтуються на поясненнях громадян та припущеннях податкового органу, оскільки визначені п. 3.1 вищевказаного Положення документи на підприємстві наявні та були пред'явлені до перевірки - видаткові касові ордери, звіти про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, приймально-розрахункові відомості на видачу грошей за закуплене молоко від населення, розрахункові документи.

Відповідно до п. 7.41 Положення звіти про використання коштів підзвітними особами були подані на підприємство у встановлений термін складання, підтверджувались відповідними документами, які надавались під час перевірки, однак з невідомих причин перевіряючими до уваги взяті не були. Тим більше в додатках до акта використані відомості взяті саме із зазначених вище документів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач не мав достатніх для цього підстав, які б підтверджувалися належними доказами. Не встановлено таких підстав і за результатами розгляду даної адміністративної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114,70 грн., сплачений за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням № 138 від 24 січня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Бершадьмолоко" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 000422308/0 від 10.12.2012 р., № 0000782301 від 10.12.2012 р., № 0000792301 від 10.12.2012 р., № 0007371701 від 10.12.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на корить публічного акціонерного товариства "Бершадьмолоко" судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. шляхой його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович