Постанова № 30321550, 13.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 березня 2013 р. Справа № 802/885/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова Михайла Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Віктора Володимировича,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Кіся С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - Крижопільська МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ним положень ст. 187, 198 Податкового кодексу України (надалі - ПУК України). При цьому, на думку позивача, податковий орган протиправно не приймає до уваги факт здійснення господарської операції між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" (надалі - ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК"), оскільки взаємовідносини з указаним контрагентом повністю підтверджені усіма необхідними та належно оформленими первинними документами, є реальними і укладені в межах господарської діяльності позивача. За таких обставин, позивач вважає, що правомірно включив до податкового кредиту за липень 2011 року суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ) сплачені при придбанні бітуму та щебеню у ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК", відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях, в яких, зокрема, зазначено про безтоварність операцій позивача з ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК", а відтак про завищення податкового кредиту у липні 2011 року. В задоволенні адміністративний позову представник відповідача просив суд відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини.

ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 (а. с. 10).

Відповідно до наказу Крижопільської МДПІ № 562 від 17.10.2012 року на направлень № 670, 671, 672 від 29.10.2012 року посадові особи Крижопільської МДПІ провели планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період 01.01.2011 по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1846/1701/НОМЕР_1, яким зафіксовано заниження, на думку відповідача, позивачем задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 661 грн. за січень 2011 року за рахунок невключення до складу податкових зобов'язань кошти в сумі 3968,36 грн. та, крім того, завищення податкового кредиту у липні 2011 року на загальну суму 54166,57 грн. за рахунок включення до податкового кредиту сум ПДВ за безтоварною операцією з придбання бітуму та щебеню на загальну суму 325000 грн. від ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК".

На підставі вказаного акта перевірки Крижопільська МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000331701 від 03.12.2012 року, яким ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 54828 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13707 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Вінницькій області.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги Державна податкова служба Вінницькій області скасувала податкове повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ від 03.12.2012 року № 0000331701 в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 164,25 грн., в інші частині податкове повідомлення-рішення залишила без змін .

За наслідками розгляду скарги відповідач направив на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000071701 від 13.02.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 54828 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13542,75 грн.

Не погодившися з указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача, суд виходить із приписів частини 2 статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд досліджує висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, на підставі яких прийнято вказане рішення.

Щодо висновку відповідача про порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України внаслідок заниження ФОП ОСОБА_1 задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 661 грн. за січень 2011 року за рахунок невключення до складу податкових зобов'язань коштів у сумі 3 968, 36 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як установив суд, 18.08.2010 року ФОП ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (надалі - ТОВ "Подільські цукроварні") уклали договір № 358 про надання послуг перевезенню цукросировини (а. с 11-12). 30.09.2010 року позивач виписав податкову накладну № 4 від на загальну суму 5000 грн. наданих послуг, в тому числі ПДВ - 833,33 грн. (а. с. 15)

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року (а. с. 26) та додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а. с. 28) позивач задекларував податкові зобов'язання в сумі 670545 грн., в тому числі від TOB "Подільські цукроварні" як оплата послуг у сумі 5000 грн. ( ПДВ - 833,33 грн.).

Згідно з актами здачі-приймання № ЦЗ-0000658 (а. с. 13) та № ЦЗ-0000657 (а. с. 14) від 24.11.2010 року позивач надав послуги з перевезення на загальну суму 88194,85 грн., в т.ч. ПДВ 14699,14 грн., та виписав податкову накладну № 14 від 24.11.2010 року на загальну суму 88 194,85 грн. наданих послуг, в тому числі ПДВ - 14699,14 грн.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року (а. с. 29) та додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а. с. 31) позивач задекларував податкові зобов'язання в сумі 204007 грн., в тому числі від TOB "Подільські цукроварні" у сумі 88194, 85 грн. (ПДВ - 14699,14 грн).

Отже, загальна сума податкових зобов'язань згідно наданих послуг з перевезення становить 93194,85 грн.

Крім того, згідно з зазначеного договору позивач придбавав у TOB "Подільські цукроварні" дизельне пальне на загальну суму 35526 49 грн. (підтверджується видатковою та податковою накладними). Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за 2010 рік TOB "Подільські цукроварні" перерахувало кошти за надані послуги в сумі 53 700 грн., іншу частину в сумі 3968,36 грн. - в січні місяці 2011 року (а. с. 18-23).

Отже, первинним документом, який підтверджує дебіторську заборгованість, є акт звірки з боржником, але ні в якому разі не дані попередньої перевірки. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ у звітному податковому періоді, у якому отримав доходи за надані послуги.

Вказані обставини повністю підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які перевірялись податковим органом під час проведення перевірки. Проте, податковий орган порушуючи норми податкового законодавства, зокрема ст. 187 ПК України, повторно оподаткував отримані кошти в сумі 3 968,36 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 661 грн., які задекларовані та сплачені позивачем протягом 2010 року.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у липні 2011 року на суму ПДВ 54166,67 грн. за рахунок включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за безтоварною операцією з придбання бітуму та щебеню на загальну суму 325000 грн. від TOB "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" суд зазначає таке.

20 липня 2011 року між TOB "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про поставку товару № 20/7-1. Згідно з додатком № 1 до вказаного договору постачальник зобов'язаний поставити бітум та щебінь на загальну суму 325000 грн. (а. с. 33).

Відповідно до рахунку-фактури № 83 від 20.07.2011 року позивач перерахував кошти TOB "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" в сумі 325000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (а. с. 35).

За наслідками вказаної угоди постачальник - TOB "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" виписав видаткову та податкову накладні, на підставі яких позивач включив дану суму до податкового кредиту. Про реальність вказаної операції свідчить і той факт, що в акті перевірки податковий орган підтверджує факт перевезення вантажу, зокрема товарно-транспортна накладна № 572731 від 20.07.2011 року.

Проте, відповідач під час проведення перевірки зробив висновок, що вказані операції відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України є безтоварними та мають ознаки недійсності, а тому не створюють юридичних наслідків, посилаючись на акт документальної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" від 28.21.2011 року № 3516/23-100/37279625. Те, що відповідач зробив указані висновки виключно на підставі вказаного акта підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.

З зазначеними твердженнями не можна погодитись, оскільки висновки податкового органу ґрунтуються не лише на відсутніх юридичних фактах, але й на помилковому (довільному) розумінні та тлумаченні норм права щодо недійсності правочину.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на наведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом. Також укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується додатковою угодою, договором поставки, видатковими та податковими накладними.

Крім того, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Таким чином, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Щодо правових підстав формування податкового кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі ч.1 ст.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач використав право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операції, передбаченої зазначеними нормами законодавства, а саме з придбання товарів за умовами договору купівлі-продажу.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В процесі розгляду справи суд установив, що в межах спірних відносин товар позивачем отриманий та оплачений, за фактом отримання податкових накладних сформований податковий кредит. Отже, посилання відповідача в акті перевірки на протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту не знаходить свого підтвердження. З огляду на зазначене підстави для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість відсутні. Безпідставність збільшення грошових зобов'язань доводить також безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 683,70 грн., сплачений за подання цього адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000071701 Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 13.02.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 70 коп. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович