Ухвала суду № 30321535, 12.02.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

м. Вінниця

12 лютого 2013 р. Справа № 802/432/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова Михайла Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Віктора Володимировича

позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: Стадніка С. І., Кривіцького М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: військової частини А 0549

про: визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0549 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача через відділ прийому суду надав заяву про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення 12.11.2012 р., тому саме з цього моменту позивач дізнався про наявність заборгованості та, відповідно, його порушеного права в зв'язку з її невиплатою. Однак до суду позивач звернувся лише у лютому 2013 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого статтею 99 КАС України. За таких обставин, на думку представника відповідача, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача подане клопотання про залишення позову без розгляду підтримав.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що 50 % матеріальної винагороди за 25 років безперервної військової служби отримав 15.01.2010 року. Щодо стягнення решти матеріальної винагороди не звертався, оскільки вважав, що вона буде виплачена при звільненні відповідно до вимог законодавства. Позивач також повідомив, що відповідно до довідки № 84/25 від 10.08.2012 року він дійсно мав право на одержання грошової компенсації замість речового майна, однак дані кошти йому не були виплачені у зв'язку з їх відсутністю на рахунках військової частини. У вересні 2012 року позивач звертався до посадових осіб військової частини А 0549 про виплату коштів, однак та листом відповідача 11.09.2012 року від був повідомлений про їх відсутність.

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши думку сторін щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини.

Відповідно до наказу начальника Територіального Центрального контрольно-ревізійного управління контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України (по особовій частині) № 166 від 20.08.2009 року позивачу виплачено матеріальну винагороду за тривалу військову службу у Збройних Силах України за 25 років. Вказану матеріальну винагороду у розмірі 50 % позивач отримав 15.01.2010 року, чого не заперечував у судовому засіданні, однак з позовом до суду про стягнення недоплачених 50 % матеріальної винагороди за 25 років безперервної військової служби звернувся через два роки - 30.01.2012 року, тобто з пропущенням строку звернення до суду.

Згідно з наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 592 від 26.06.2012 року позивача звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я.

10.08.2012 року відповідач склав довідку на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі за № 84/25, згідно з якою сума коштів, що підлягає виплаті полковнику ОСОБА_1 склала 13316,51 грн. Вказану довідку позивач отримав 24.10.2011 р., що підтверджується його підписом.

Наказом начальника Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України (по стройовій частині) № 90 від 12.11.2012 р. звільненого полковника ОСОБА_1 вирішено з 12.11.2012 р. виключити зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення.

04.09.2012 року позивач подав командиру військової частини А 0549 рапорт про необхідність повного розрахунку при звільненні наступними видами забезпечення:

- 50% грошової винагороди за 25 років безперервної військової служби в розмірі подвійного окладу за військове звання та посадового окладу в сумі 1978 грн., оскільки 50% зазначеної винагороди в сумі 1978 грн. отримав;

- грошовою компенсацією замість речового майна в сумі 13316 грн. 51 коп.;

- грошовою компенсацією витрат позивача та витрат членів моєї сім'ї на проїзд у щорічні чергові відпустки в межах України в сумі 6085 грн. 52 коп.;

11.09.2012 року військова частина А0549 надала ОСОБА_1 письмову відповідь за № 1840, якою відмовила позивачу в забезпеченні вказаними грошовими коштами.

Таким чином, як зазначає позивач, про порушення прав щодо невиплати грошової компенсації замість речового майна, грошової компенсації витрат позивача та витрат членів його сім'ї на проїзд у щорічні чергові відпустки в межах України він дізнався 11.09.2012 року, проте до суду з позовом про їх стягнення звернувся 30.01.2012 року.

Відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Стаття 99 КАС України поділяє строки звернення з адміністративним позовом на загальний і спеціальні. Загальний строк встановлено частиною другою статті 99, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Загальний шестимісячний строк застосовується в усіх випадках, коли законом не встановлені спеціальні (інші) строки звернення з адміністративним позовом.

В даному випадку, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації замість речового майна, що є спором, пов'язаним з проходженням, звільненням громадян з публічної служби, до спірних правовідносин необхідно застосовувати спеціальний строк звернення з адміністративний позовом, передбачений частиною 3 статті 99 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Однак позивач не навів об'єктивних обставин, які б перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відсутні підстави вважати, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин, суд доходить висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 185, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст. 186 КАС України..

Суддя Жернаков Михайло Володимирович