Рішення № 30316399, 25.03.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2013 року 2/425/140/13

1224/962/12

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання кредитного договору № 24.1226 від 11.08.2008 року недійсним, -

встановив:

25 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулося до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом, з урахування збільшення позовних вимог, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № 24.1226 від 11.08.2008 року у загальній сумі 61230,95 гривень, яка складається з заборгованості по капіталу в сумі 20160,74 гривень, заборгованості по процентах по графіку у сумі 1872,84 гривні, заборгованості по процентам за фактичне користування кредитом в сумі 3242,44 гривні, пені в сумі 35954,93 гривні, а також стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 612,30 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.08.2008 року між ПАТ «ПроКредит Банк» (правонаступником ЗАТ «ПроКредит Банк») та ОСОБА_1, як позичальником, було укладено кредитний договір № 24.1226, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 11251 доларів США, строком користування 60 місяців зі сплатою процентів в розмірі 13,9% річних виходячи з 360 календарних днів у році. Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору платежі в погашення кредиту та сплату відсотків за його користування здійснювалися з порушенням графіку погашення заборгованості, що призвело до створення простроченої заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ПроКредит Банк».

Також, ПАТ «ПроКредит Банк» в своїй позовній заяві посилається на те, що в забезпечення виконання кредитного договору № 24.1226 від 11.08.2008 року між банком та ОСОБА_2, як поручителем, 11.08.2008 року було укладено договір поруки № 24.1226-ДП, відповідно до якого ОСОБА_2 зобовязувалася перед ПАТ «ПроКредит Банк» відповідати по зобовязанням ОСОБА_1 за кредитним договором № 24.1226 від 11.98.2008 року в повному обсязі.

23.05.2012 року ПАТ «ПроКредит Банк» було предявлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про повне дострокове погашення кредиту та усіх нарахувань за ним, однак, відповідачі ігнорують вимоги банку, що є порушенням кредитного договору, договору поруки, а також ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України.

В попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання кредитного договору № 24.1226 від 11.08.2008 року недійсним. Ухвалою суду від 14.01.2013 року відкрито провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання кредитного договору № 24.1226 від 11.08.2008 року недійсним та прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічний позов.

Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивує тим, що 11 серпня 2008 року він з банком уклав кредитний договір № 24.1226 з метою купівлі автомобіля за 68140 гривень, з який він власними коштами сплатив за автомобіль 13628,00 гривень, а на залишок 54512,00 гривень отримав від банку кредит. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що отримання кредиту в доларах США йому було рекомендовано працівниками банку. Також ОСОБА_1 вказує, що ПАТ «ПроКредит Банк» не мав права без індивідуальної ліцензії видавати кредит у доларах США, за договором кредиту відповідач фактично виконав свої зобовязання по наданню кредиту у гривні, долари у власність ОСОБА_1 від банку не передавалися, тому він вважає, що в звязку зі збільшенням курсу долара до гривні, та з урахування того, що на його рахунок було зараховано суму кредиту у гривні, його зобовязання за кредитним договором у гривні по курсу долара до гривні на дату укладення договору, виконані в повному обсязі та заборгованість за кредитним договором відсутня, в звязку з чим просить суд визнати кредитний договір відповідно до ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України та п. 8 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» недійсним.

В судовому засіданні представник ПАТ «ПроКредит Банк» підтримує та просить задовольнити первісний позов з урахуванням збільшення позовних вимог, проти зустрічного позову ОСОБА_1 заперечує.

В судовому засіданні ОСОБА_1 проти задоволення позову ПАТ «ПроКредит Банк» заперечує, надав суду письмові заперечення в яких посилається на те, що банком 12.08.2008 року на його гривневий рахунок було зараховано кредитні кошти у сумі 51265,35 гривень, зазначає, що свої зобовязання по поверненню цієї суми кредитних коштів у гривні перед банком виконав, ним повністю було погашено позичену суму та відсотки, зазначає, що він навіть у гривні переплатив банку 8631,15 гривень та 163,53 гривні конвертації. Також, ОСОБА_1 зустрічний позов просить задовольнити.

В судовому засідання ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову ПАТ «ПроКредит Банк» заперечує, зустрічний позов ОСОБА_1 підтримує.

Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що первісний позов ПАТ «ОСОБА_3 підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКК» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля в кредит № 479ФЛ/D-кр, за яким ОСОБА_1 купив у ТОВ «ЛАКК» автомобіль марки DAСIA LOGAN за ціною 68140,00 гривень (а.с. 54). Відповідно до п. 4 цього договору покупець зобовязується провести оплати за придбаний автомобіль в 2 етапи: передплату у сумі 13627,78 гривень покупець здійснює в готівкових коштах шляхом їх внесення до каси продавця в національній валюті у день надання банком повідомлення про згоду надати покупцю кредит; далі покупець оформлює кредит в банку в строк не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на автомобіль, кінцевий розрахунок у сумі 54512,22 гривні покупець здійснює з продавцем після отримання кредиту в банку протягом одного банківського дня.

11 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (а.с. 19, 20) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24.1226 (а.с. 3-8). Відповідно до пунктів 1.1, 1.2. кредитного договору ЗАТ «ПроКредит Банк», як кредитор, зобовязувався надати ОСОБА_1, як позичальнику, кредит у сумі 11251 доларів США зі строком користування 60 місяців від дати видачі кредиту, під 13,9 процентів річних за користування кредитом для придбання транспортного засобу марки DAСIA LOGAN, а позичальник, а позичальник зобовязувався належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобовязань, а також належно виконувати усі інші зобовязання, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору при видачі кредиту у гривні чи гривневому еквіваленті позичальник доручає кредитору у день його видачі утримати із суми кредиту комісію за видачу кредиту. При видачі кредиту у іноземній валюті, позичальник з метою сплати комісій, передбачених кредитними договорами уповноважує та доручає кредитору списати кредитні кошти у розмірі еквівалентному розміру цих комісій і продати їх на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) або самому кредитору. Договірне списання, продаж та наступне погашення комісій здійснюється у порядку, що аналогічний встановленому Розділом 5 цього Договору, яким встановлюється порядок договірного списання.

У відповідності до п. 2.1 кредитного договору спосіб видачі кредиту встановлено: продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника № 2620701120688 у кредитора.

Відповідно п. 2.4 кредитного договору у випадку прострочення встановлених цим договором строків погашення грошових зобовязань позичальник сплачує кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості , але не менш ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у випадках, зокрема, прострочення погашення грошових зобовязань за цим договором понад 1 календарний місяць та істотного порушення позичальником умов цього договору чим вважається порушення обовязків, передбачених п. 4.2 цього договору, невиконання вимог кредитора про усунення порушень цього договору чи договорів забезпечення. У п. 4.2 кредитного договору зазначені обовязки позичальника, зокрема, обовязок у день настання строків погашення грошових зобовязань забезпечувати належне їх погашення.

11 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» (а.с. 19, 20) та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 24.1226-ДП1, відповідно до якого ОСОБА_2, як поручитель поручилася перед кредитором на виконання усіх зобовязань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник. Відповідно до п. 2.2 встановлена договором порука у повному обсязі поширюється на зобовязання позичальника із врахуванням усіх змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ними чинності. Відповідно до п. 3.2 договору поруки поручитель зобовязаний належно повністю виконати зобовязання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у звязку із порушенням умов кредитних договорів, а також неможливістю виконання ним його зобовязань. Кредитор може вимагати від поручителя дострокового виконання усіх зобовязань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами кредитних договорів.

11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» (а.с. 79-81) було укладено договір застави рухомого майна № 24.1226-ДЗ1, відповідно до якого заставодавець (ОСОБА_1О.) передав у заставу транспортний засіб автомобіль марки DAСIA LOGAN для забезпечення повного виконання основних зобовязань та вимог заставодержателя (ПАТ «ПроКредит Банк»), а також вимог, які відповідно до законодавства можуть бути задоволені за рахунок предмета застави, в т.ч. й виконання кредитного договору.

В звязку з невиконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором та договором поруки 23.05.2012 року ПАТ «ПроКредит Банк» направив вимоги про повне дострокове погашення кредиту, відповідно до яких вимагав погасити існуючу заборгованість у загальній сумі 23907,92 гривні (а.с. 16, 17).

Факт надання кредиту 12.08.2008 року підтверджується матеріалами справи: випискою з рахунку ОСОБА_1 відповідно до якої банк зарахував на рахунок ОСОБА_4 51265,35 гривень з визначенням призначення як перерахування коштів від продажу 11251,00 доларів США згідно кредитного договору № 24.1226 від 11.08.2008 року, курс МВРУ 4,6195, без ПДВ (а.с. 13).

12 серпня 2008 року ОСОБА_1 поповнив свій рахунок на 3291,70 гривень та сплатив з свого рахунку на користь ТОВ «ЛАКК» 54512,22 гривні як оплату за автомобіль марки DAСIA LOGAN (а.с. 13, 40).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПАТ «ПроКредит Банк» свої зобовязання за кредитним договором виконав належним чином в обумовлений кредитним договором строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що

залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Під виконанням зобов'язання розуміються вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання. Належне виконання зобов'язання передбачає виконання зобов'язання в належний строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав зобовязання за кредитом по своєчасному та повному поверненню кредиту та відсотків за користування ним, останній платіж щодо повернення заборгованості було здійснено ОСОБА_1 04.03.2011 року, що не заперечується ним у судовому засіданні. Зазначені обставини підтверджується поясненнями сторін, документами, що є в матеріалах справи, зокрема, випискою про рух коштів на рахунку ОСОБА_1, квитанціями про сплату заборгованості по кредиту, а також листами ОСОБА_1 на адресу банку (а.с. 41-47, 52, 53, 67-73, 74-78, 90-98, 100-121).

В звязку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 виникла заборгованість в загальній сумі 61230,95 гривень, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 20160,74 гривень, заборгованості по процентах по графіку у сумі 1872,84 гривні, заборгованості по процентам за фактичне користування кредитом в сумі 3242,44 гривні, пені в сумі 35954,93 гривні. Правильність розрахунків банку перевірена судом.

За таких обставин, з врахуванням порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо своєчасного і повного погашення заборгованості за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги ПАТ «ПроКредит Банк» про стягнення з ОСОБА_1 61230,95 гривень обґрунтованими.

Також, суд вважає необхідним стягнути дану заборгованість з ОСОБА_2 в солідарному порядку, оскільки, в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором було укладено договір поруки, згідно якого поручителем є ОСОБА_2.

Відповідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки, яким забезпечується виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором, передбачено, що ОСОБА_2 поручилася перед ПАТ «ПроКредит Банк» за виконання усіх зобовязань ОСОБА_1 у їх повному обсязі як солідарний з позичальником боржник, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідають перед ПАТ «ПроКредит Банк» як солідарні боржники.

Відповідно до п.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову ПАТ «ПроКредит Банк» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 61230,95 гривень заборгованості за кредитним договором.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору № 24.1226 від 11.08.2008 року суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та

угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом. Разом з тим згідно з ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти в Україні, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю») суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15.02.2011 року № 3024-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких банківських операцій, як розміщення залучених від свого імені коштів, на власних умовах та на власний ризик. Коштами, відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент.

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «ПроКредит Банк» на момент укладення спірного договору мав банківську ліцензію та дозвіл, які давали право банку здійснювати операції з валютними цінностями (а.с. 157, 158).

Враховуючи викладене, при укладенні кредитного договору із ОСОБА_1 ОСОБА_5 «ПроКредит Банк» мав право на укладення такого договору та на надання кредиту позичальнику у доларах США.

Посилання ОСОБА_1 на те, що кредит було укладено в національній валюті України гривні не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

За оспорюваним кредитним договором одна сторона ПАТ «ПроКредит Банк» передала, інша сторона ОСОБА_1 прийняла в борг кошти, на умовах, викладених в кредитному договорі, тобто сторонами вчинено дію, що призводить до виникнення взаємних прав та обов'язків, що є неможливим за недійсним правочином.

Відповідно до ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми або багатосторонніми (договори). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, ОСОБА_1 повинен довести наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до заявки на отримання кредиту від 01.08.2008 року, яка власноруч підписана ОСОБА_1, він просить банк розглянути питання про можливість надання йому кредиту в

доларі та зазначає суму кредиту 11251 доларів США (а.с. 82). Саме такий кредит й було надано банком позичальнику.

Наступне підписання 11.08.2008 року кредитного договору, договору поруки, договору застави, погашення кредиту в доларі США, уповноваження ОСОБА_1 банку купити долар на МВРУ для погашення кредиту, підтверджують, що волевиявлення ОСОБА_1 щодо укладання кредитного договору було вільним та відповідало його внутрішній волі.

Згідно ст. 627 ЦК відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 мав право та можливість вільно, виходячи з власних інтересів, здійснити вибір банку, вибір кредитного продукту, вибір валюти кредитування, йому нічого не перешкоджало отримати кредит у національній валюті.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що кредитний договір є недійсним, оскільки ОСОБА_1 більше двох років сплачувались кошти відповідно до укладеного кредитного договору, тобто умови кредитного договору визнавалися та виконувалися позичальником і лише після порушення умов кредитного договору ОСОБА_1, виникненням заборгованості перед ПАТ «ПроКредит Банк» та зверненням банку до суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним з моменту його укладення.

ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу в підтвердження заявлених ним у зустрічній позовній заяві вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом необґрунтованими, тому суд відмовляє в їх задоволені.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно понесені ПАТ «ПроКредит Банк» і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 612,30 гривень, судовий збір за звернення з зустрічним позовом у сумі покладається на ОСОБА_1 107,30 гривень.

Керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 526, 530, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Первісний позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Чкалова, будинок 47, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Чкалова, будинок 47, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, місто Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 107-А, ідентифікаційний код 21677333) заборгованість за кредитним договором № 24.1226 від 11.08.2008 року в сумі 61230,95 (шістдесят одна тисяча двісті тридцять) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Чкалова, будинок 47, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Чкалова, будинок 47, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, місто Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 107-А, ідентифікаційний код 21677333) судовий збір у сумі 612,30 (шістсот дванадцять) гривень 30 копійок.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.Ш. Мирошникова