Рішення № 30315704, 28.03.2013, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 1515/3304/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 рокусмт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі

головуючої судді - Вінської Н.В.

при секретарі Піщевській О.А.

за участю представника прокуратури ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Комінтернівське Одеської області цивільну справу за позовом військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах Держави в особі ОСОБА_7 оборони України, ОСОБА_8 відділу м. Одеси до ОСОБА_5, третьої особи Військової частини А3438 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно побудованої споруди, -

встановив:

Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України (в подальшому відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 11 червня 2012 року №100 Одеська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону) звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області в інтересах Держави в особі ОСОБА_7 оборони України, ОСОБА_8 відділу міста ОСОБА_3 до ОСОБА_5 третьої особи Військової частини А 3438 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно побудованої споруди. Позов обґрунтований тим, що відповідачем по справі порушено порядок використання земельних ділянок, виділених для потреб оборони, а також обєктів нерухомості, що перебувають у державній власності та спричиняє шкоду ОСОБА_7 оборони, а відтак інтересам держави.

Представники прокуратури підтримали заявлений позов, просили суд його задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у ньому.

Представник позивача ОСОБА_7 оборони України підтримав заявлений позов, просив його задовольнити, так як відповідачем по справі на земельній ділянці, що належить ОСОБА_7 оборони України, здійснено самочинне будівництво з недодержанням вимог закону.

Представник позивача ОСОБА_8 відділ м. Одеси, заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач по справі, позовні вимоги прокуратури в інтересах держави не визнав посилаючись на його безпідставність, так як

Представник військової частини А 3438, заперечував проти задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що самочинні будівлі не чинять перешкоди військовій частині у користуванні земельної ділянки, ця частина землі відведена під розміщення житлового фонду і ні яким чином не перешкоджає ні військовій частині, ні ОСОБА_7 оборони України та ОСОБА_8 відділу м. Одеси виконувати функції покладені державою. Підтвердив обставини здійснення будівництва будівель відповідачем та військовою частиною та заперечував проти знесення будівлі.

Розглянувши поданий позов, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справ суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з такого.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно державного акту на право користування землею серії В № 031728, виданого Чабанській квартирно-експлуатаційній частині селища Гвардійське Комінтернівського району Одеської області виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів закріплено в безстрокове і безоплатне користування 4382,6га. землі для будівництва обєктів (а.с.5-7). З представленої суду копії акту встановлено, що акт виданий у 1983 році.

Сторонами по справі не надано і судовим розглядом не встановлено на підставі чого відповідач по справі займає квартиру, її адресу та площу.

Ухвалюючи рішення суд бере до уваги пояснення відповідача та третьої особи, щодо того, що самочинне будівництво було здійснено відповідачем за сприянням та допомогою військової частини та її безпосереднього керівництва з метою поліпшення житлово-побутових умов військовослужбовців.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача суд виходив з того, що за нормами ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила, здійснює самочинне будівництво, на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що звертаючись з даним позовом позивачами не надано належних доказів прав власності на земельну ділянку та належних доказів передачі земельної ділянки від Чабанської квартирно-експлуатаційної частини селища Гвардійське Комінтернівського району Одеської області до ОСОБА_7 оборони України.

Так суд не приймає до уваги наданий як доказ переходу права користування земельною ділянкою лист начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 22 грудня 2005 року, так як у даному листі йдеться мова про розформування Чорноморської КЕЧ, в той час як державний акт виданий на імя Чабанській квартирно-експлуатаційній частині селища Гвардійське Комінтернівського району Одеської області.

Доказів про правонаступництво земельної ділянки та отримання ОСОБА_7 оборони України або ОСОБА_8 частиною м. Одеси державного акту на вказану земельну ділянку відповідно до п. 6 Перехідних положень Земельного Кодексу України в редакції Законів від 25 жовтня 2001 року N 2768-III та від 6 жовтня 2004 року N 2059-IV судовим розглядом не встановлено.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень Земельного Кодексу України в редакції 2004 року громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

За умовами ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України.

Житловий будинок та земельна ділянка відносяться до нерухомих речей, відповідно до вимог ст. 181 ЦК України право власності на які підлягають державній реєстрації відповідно до вимог ст. 182 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачами не надано будь-яких доказів щодо їх права на земельну ділянку та її обліку відповідно до вимог нормативно-правових актів, якими вони керуються у своїй діяльності.

Відповідно до абз. 7 п. 1.8. Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси суду на квартирно-експлуатаційний відділ облік казармово-житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок, закріплених за ОСОБА_7 оборони України (а.с.19).

Відповідно до Положення про ОСОБА_7 оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 р. № 406/ 2001, а саме відповідно до п. 4 Міноборони України відповідно до покладених на нього завдань: 70) здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; 72) веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони України; 77) затверджує інструкцію щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил;78) затверджує положення про порядок оренди і оплати орендованого житла у Збройних Силах; 79) розробляє, подає на затвердження до Кабінету Міністрів України та впроваджує Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей.

Таким чином посилання позивача на те, що відповідач чинить перешкоди у праві користування земельною ділянкою не доведені та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що представниками та позивачами не надано належних доказів про існування самочинно забудованих обєктів, їх технічний опис, функціональне призначення, місце розташування, які на погляд суду є обовязковими для правильного вирішення питання про знесення.

При ухваленні рішення суд не бере до уваги посилання представника позивача ОСОБА_7 оборони України, що порушення прав позивача відповідачем здійснено шляхом самочинного будівництва, так як крім відсутності доказів прав користувача земельної ділянки позивачами не надано жодного доказу про порушення їх прав як інших осіб, які мають право на ініціювання питання про знесення самочинного будівництва відповідно до норм ч. 4 ст. 376 ЦК України.

Крім того, суд не бере до уваги наданий в якості доказу акт перевірки стану казенного житлового фонду військової частини А 3438 (Красносілка-10) та використання земельної ділянки, генеральний план військового містечка, інженерно геодезичне відшукання для визначення площі земельної ділянки, витяг із директиви Міністра оборони (а.с.6-13) так як вказані докази ні прямо, а ні побічно не доводять суду обставини викладених у позові та є для суду не зрозумілими.

Так, позивачем не пояснено, а судовим розглядом не встановлено, яким чином копія інженерно-геодезичного відшукання (а.с.12) має довести суду, що обєкти зазначені під літерами «КН» були самочинно забудовані відповідачем, та є саме тими обєктами, які підлягають знесенню.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що позивачами не надано жодного належного доказу про самочинне будівництво відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі вищевикладеного відповідно до ст. ст. 3, 47, 48 Конституції України, ст. ст. 181, 182, 376 ЦК України, ст. 4 Земельного Кодексу УРСР, Земельним Кодексом України в редакції 2004 року, ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволені позовних вимог військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України (Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону) в інтересах Держави в особі ОСОБА_7 оборони України, ОСОБА_8 відділу м. Одеси до ОСОБА_5 третьої особи військової частини А3438 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно побудованої споруди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_9