Ухвала суду № 30313718, 13.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/7694/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2012р. по справі № 2а-1670/7694/12

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів на погашення податкового боргу задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти на погашення податкового боргу:

з податку на додану вартість в розмірі 57 846 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 00 коп. на р/р 31117029700002, код бюджетної класифікації платежу 14010100, одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019;

з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 5 688 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп. на р/р 33214801700002, код бюджетної класифікації платежу 11010500, одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п. 87.11 ст. 87, п. 95.1, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, ст. 7, ст. 9 та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за ФОП ОСОБА_1 значиться податковий борг в розмірі 63 534,70 грн., який складається з: податкового боргу з податку на додану вартість - 57 846,00 грн., податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 5 688,70 грн., що виник за наступних обставин.

ДПІ в м. Полтаві року проведено планову виїзну перевірку вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт перевірки № 12255/1703/НОМЕР_1 від 16.12.2010.

На підставі акта перевірки № 12255/1703/НОМЕР_1 від 16.12.2010 ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010 № 0003621703/0 на суму 58 164,010 грн. (38 776,00 грн. - основний платіж; 19 388,00 грн. - штрафні санкції), яке направлялось відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано останнім 18.05.2011.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки № 12255/1703/НОМЕР_1 від 16.12.2010 упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірного податкового повідомленя-рішеня, оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2011, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012, у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством податковому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, а в разі недостатності коштів на рахунках, звертатись до суду за дозволом на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, тому позовні вимоги ДПІ у м. Полтаві підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу в загальному розмірі 63 534, 70 грн., в тому числі з податку на додану вартість - 57846,00 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування - 5688,70 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що за наслідками розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій перевірена правомірність проведення перевірки позивачем, надано оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню 28.12.2010 № 0003621703/0, визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 57 846,00 грн.

У період з 15.06.2012 по 21.06.2012 ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 по 14.06.2012, за результатами проведення якої винесено акт перевірки № 1614/1703/НОМЕР_1 від 25.06.2012.

На підставі вказаного акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012 № 0002391703 на суму 11 635,54 грн., яке направлено відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено останньому 23.07.2012..

Судовим розглядом встановлено, що дане податкове повідомлення-рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувалось.

Станом на дату звернення до суду з позовом за даним податковим повідомленням - рішенням рахується заборгованість в розмірі 5 688,70 грн.

Відповідно статті 59 Податкового кодексу України ДПІ у м. Полтаві винесено податкову вимогу № 1320 від 12.06.2012, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручена відповідачеві 19.06.2012.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

При цьому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недостатність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з яким колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Згідно підпунктів 20.1.18 та 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частин; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Тобто, приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи зі стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Однак, позивачем в порушення вказаної черговості вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу, що визначена пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, одночасно заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми податкового боргу за рахунок всіх його активів, в тому числі і коштів.

Враховуючи зазначені вище положення Податкового кодексу України, колегія суддів прийшла до висновку, що чинним законодавством податковому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, а в разі недостатності коштів на рахунках, звертатись до суду за дозволом на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, позовні вимоги ДПІ у м. Полтаві підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу в загальному розмірі 63 534, 70 грн., в тому числі з податку на додану вартість - 57846,00 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування - 5688,70 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень п. 87.11 ст. 87, п. 95.1, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, ст. 7, ст. 9 та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги позивача про безпідставне обмеження судом першої інстанції права Державної податкової інспекції у м. Полтаві на стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника колегія суддів відхиляє, так як відповідно до матеріалів справи, у відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутнє будь-яке майно, яке б перебувало в податковій заставі, що згодом давало б підстави податковому ограну звертатись до суду з позовом про погашення податкового боргу за рахунок активів відповідача.

Позивачем до матеріалів справи не додано будь-якого рішення щодо застосування податковим органом податкової застави до майна боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

У зв"язку з цим, суд першої інстанції був позбавлений підстав застосовувати до спірних правовідносин п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України щодо стягнення податкового боргу за рахунок активів відповідача.

Приймаючи рішення, судом першої інстанції про стягнення з відповідача саме коштів на погашення податкового боргу обгрунтовано кореспондується та обгрунтовується положенням п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, де зазначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Тобто, приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи зі стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, що і зазначено в рішенні суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2012р. по справі № 2а-1670/7694/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.03.2013 р.