Ухвала суду № 30313723, 12.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/4957/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Ральченка І.М. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2а-1670/4957/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. адміністративний позов ТОВ НВФ "Техвагонмаш" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької Об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 17.07.2012 р. №0010622301/95, №0010692301/96, №0010612301/1011.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкова служби (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції п.4.1.1,п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.п5.3.5 п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.36 ст.14, ст..139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.201.14 ст.201, п.7 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, ст.ст. 203, 215,.228,626,629 ЦК України, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги просив її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти апеляційної скарги, надали письмові заперечення, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова суду переглянута в межах апеляційної скарги

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ НВФ "Техвагонмаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 02.07.2012 р. №2035/22-209/32686844 (т.1, а.с. 168-287).

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем , зокрема:

- пп. 4.1.6 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 137.10 ст. 137, пп. 135.5.4 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибутку в сумі 4 658 369,47 грн., у тому числі за 1 кв. 2011 року на суму 419 972,25 грн., за 2-4 кв. 2011 року на суму 4 238 397,22 грн. та встановлено зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього у сумі - 42 289 121,00 грн., у тому числі за 2-4 кв. 2011 року;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення по ПДВ на загальну суму 320 233,00 грн., за період з січня по листопад 2011р.

17.07.2012 р. Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0010622301/95 про зменшення ТОВ НВФ "Техвагонмаш" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 42 289 121,00 грн. без застосування штрафних санкцій;

-№0010612301/1011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 658 370,47 грн., у тому числі 4 658 369,47 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями;

-№0010692301/96 про зменшення ТОВ НВФ "Техвагонмаш" розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 320 233,00 грн. без застосування штрафних санкцій.(т.2 а.с.187-192)

Підставою для прийняття податкового повідомлення- рішення, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 42 289 121, 00 грн. слугували висновки податкового органу про невірне відображення в декларації з податку на прибуток суми передоплати, які були отримані позивачем до 01 кварталу 2011р.

Підставою для донарахування податку на прибуток в сумі 4 658 370,47 грн. та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 320 233, 00 грн. слугували висновки податкового органу про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ « Дніпроресурс», ТОВ Фірма Інтон», ТОВ «Промтранспоставка», ТОВ «Светотехніка-Херсон», ТОВ «Промаш-2011», ТОВ « Монолітбудкомплект», ТОВ « Техмедприлад».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового закону , а також нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтвердженні належними доказами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 42 289 121,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 137.1, п. 137.4, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Методику визначення доходів за господарськими операціями, що розпочались до 01.04.2011 р., а закінчуються після цієї дати визначено підрозділом 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, згідно з пунктом 7 якого дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у разі відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) після набрання чинності розділом III цього Кодексу в рахунок авансів, отриманих до такої дати, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та здійснені після дати набрання чинності цим Кодексом, за умови, що вони не були включені до складу валових витрат, визнаються витратами на дату відвантаження таких товарів (виконання робіт, надання послуг).

Тобто, загальні норми формування валових доходів за господарськими операціями, що розпочалися до 01.04.2011 р., а закінчуються після цієї дати побудовані на принципі: операції, що розпочалися за певними податковими правилами, повинні завершуватися за тими самими правилами з урахуванням перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Кодексу.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у послідуючих податкових періодах не відносяться до валового доходу відвантаження товарної продукції (результатів робіт, послуг), як це визначено у пункті 137.1 Податкового кодексу, за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, оскільки вже один раз до суми валових доходів вартість цієї товарної продукції вже відносилась за правилами першої події.

Пунктом 135.3 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Відповідно до пп. 11.2.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат при здійсненні операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті -також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

З акту перевірки вбачається, що відповідач прийшов до висновку про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього у сумі - 42 289 121, 00 грн.

Вказаний висновок відповідача вмотивовано припущенням про те, що у разі отримання передоплати (авансу) за товарно - матеріальні цінності до 01.04.2011 р. платник повинен був включити суму такої передоплати до складу валових доходів за датою отримання коштів згідно з нормами пп. 4.1.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправильний висновок суду першої інстанції з приводу обґрунтованості вище вказаного твердження контролюючого органу, а саме, з приводу того, що оскільки у 1 кварталі 2011 року сума отриманого авансу у позивача склала 6 401 642,00 грн., яку підприємство включило до складу валового доходу у 1 кварталі 2011 року, то починаючи з 2 кварталу 2011 року підприємство позивача повинно зменшити свої доходи у рядку 02 декларації з податку на прибуток підприємства у сумі отриманого авансу за 1 квартал 2011 року, а не на суму Кт сальдо по рах.681, так як по авансам підприємство зробило коригування, відобразивши різницю між сумою авансів, виданих на 01.04.2011 р. та 01.01.2011 р. у сумі 1 349 900 грн.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги та вважає висновки суду першої інстанції правильними, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що дохід від реалізації товарів за спірні податкові періоди позивач визначав за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг позивач визнавав витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 137 Податкового кодексу України).

Нормами Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованого товару, пов'язуються з доходами від реалізації цього товару в момент переходу права власності покупцеві.

Передоплату (аванс) за товарно - матеріальні цінності до 01.04.2011 р. позивачем включено до складу валових доходів за датою отримання коштів згідно з нормами пп. 4.1.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У момент переходу права власності на товар покупцеві після 01.04.2011 р. позивач правомірно не здійснював повторне визнання доходів на суму авансу за правилами Податкового кодексу України. Позивач відніс до витрат звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів та здійснені після дати набрання чинності Податкового кодексу України, оскільки вони не включені до складу валових витрат.

Колегія суддів критично оцінює припущення акту перевірки щодо порушень позивачем порядку визначення та обліку залишків грошових коштів на розрахункових рахунках позивача станом на 01.01.2012 р., отриманих протягом 1 кварталу 2011 року доходів та здійснення витрат і направлення протягом 1 кварталу 2011 року, отриманих передплат на придбання товарів, виплату заробітної плати.

Так, передоплати, отримані позивачем до 1 кварталу 2011 року, на розрахунковому рахунку позивача не обліковуються, оскільки підприємство за рахунок таких коштів здійснювало постійні витрати, які пов'язані з виробництвом. Протягом 1 кварталу 2011 року підприємство також отримало передоплати, які направляло на придбання товарів (робіт, послуг), виплату заробітної плати, сплату податків та інше.

Також, підприємством позивача здійснено оплату по імпортним операціям з нерезидентами, які обліковуються в розрізі контрагентів на рахунку 681 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".

Сума коштів за не отриманий товар від нерезидентів станом до 01.04.2011 р. складає 31 100 655, 74 грн. (копії контрактів, платіжних доручень і розшифровки в розрізі по контрагентам, наявні у матеріалах справи). Кошти перераховані нерезиденту, але товар по імпортним операціям на зазначену суму позивачем не отриманий, що підтверджується розшифровкою в розрізі контрактів і продавців нерезидентів.

Згідно наданих позивачем декларацій з податку на прибуток підприємств за 2010 рік валовий дохід від усіх видів діяльності (код рядка 01) становить 239 994 942,00 грн., у тому числі "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" код рядка 01.1 на суму 154 486 280,00 грн., "Інші доходи, крім визначених у 01.1-01-5" на суму 82 986 876,00 грн. і "Приріст балансової вартості запасів" код рядка 01.2 К1 на суму 2 521 786,00 грн. (т.4, с. 185-223,).

Валовий дохід I кварталу 2011 року становить 94 954 283,00 грн., у тому числі "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" код рядка 01.1 на суму 63 151 149,00 грн., "Інші доходи, крім визначених у 01.1-01-5" на суму 31 613 716,00 грн. і "Приріст балансової вартості запасів" код рядка 01.2 К1 на суму 189 418,00 грн.

На формування цих показників мало вплив здійснення операцій із виробництва устаткування та обладнання для підприємств важкого машинобудування Казахстану, Білорусії, Ліхтенштейну, Росії та України та за рахунок передоплати, отриманих позивачем в 1 кварталі 2011р. на загальну суму 6 401 642 грн.

Залишок по операціям, за якими грошові кошти від покупців на розрахунковий рахунок підприємства надійшли, а товарна продукція не відвантажувалась, обліковано на рахунку 681 "Розрахунки за авансами отриманими" станом на 01.04.2011 р. та має кредитове значення у розмірі 81 390 293,33 грн. за договорами, укладеними ТОВ НВФ "Техвагонмаш" з ТОВ "Технокомплекс" (контракт №56-10 від 30.12.2010 р.), ТОВ "Орський вагонний завод" (договори поставки товару №13/42, №14/42 від 09.02.2010 р.), ТОВ "Виробниче об'єднання "Брянський машинобудівний завод" (контракт №40-10 від 08.11.2010 р.), ТОО "Казахстанська вагонобудівельна компанія" (контракт № 07/квк від 20.07.2010 р., дог № 65), ТОВ "Спецвагон" (договір поставки товару №15-08 від 22.02.2008 р.), СЗАТ "Могилевський вагонобудівельний завод" (контракт №20-10 від 11.05.2010 р. та №13-09 від 08.04.2009 р.), ТОВ "Вагонобудівельна компанія" (контракт №62 від 23.02.2011 р.) (т.3, а.с. 1-194).

Висновок суду першої інстанції, про безпідставне не взяття відповідачем до розрахунку суми у 42 740 769, 69 грн. при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування господарської діяльності позивача , є правильним.

Доводи апеляційної скарги щодо протилежного доказами не підтверджені і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції доказів нікчемності угод між позивачем та його контрагентами, та як наслідок неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ НВФ "Техвагонмаш" та ТОВ "Дніпроресурс" (м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 7) укладено договір № 31 від 04.02.2011 р щодо придбання електричних двигунів на загальну суму 33 600,00 грн., у т. ч. ПДВ 5 600 грн., за яким позивач отримав зазначений товар (а.с. 222-253, т.13).

В підтвердження реальності угод позивачем, як до перевірки так і до суду, надано первинну бухгалтерську документацію за вказаним договором, заперечень до правильності якої не міститься в акті перевірки.

Податковим органом поставлено під сумнів факт придбання електричних двигунів контрагентом позивача - ТОВ "Дніпроресурс" у ПП "Еліт", на підставі чого перевіряючими зроблено висновок про здійснення позивачем операцій без мети реального настання правових наслідків та визнано дані декларацій про обсяги продажу та податкового зобов'язання недійсними.

Також в квітні, липні, серпні 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Фірма "Інтон" (м. Харків, пл. Конституції, 1) по придбанню карбідокремнієвих електричних двигунів на загальну суму 190 410,00 грн. у т.ч. ПДВ 31 735,00 грн. Між підприємствами були укладені договори № 25/3 від 30.03.2011 р., № 96/08 від 09.08.2011 р„ № 127/10 від 06.10.2011 р. (а.с. 254-299, т.13).

Податковим органом поставлено під сумнів факт придбання електричних двигунів контрагентом позивача -ТОВ "Фірма "Інтон" у ТОВ "Фірма "Ліон", ТОВ "ЮСАЕМ", ТОВ "Будівництво Пан-Україна", на підставі чого зроблено висновок про те, що ТОВ "Фірма "Інтон" не мала можливості поставити вищевказаний товар на адресу контрагентів-покупців, у тому числі ТОВ НВФ "Техвагонмаш"., на підставі чого відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "Фірма "Інтон" безпідставно сформовано податкові зобов'язання у січні 2011року, лютому 2011 року, березні 2011 року, квітні 2011 року, липні 2011 року, серпні 2011 року, вересні 2011 року по накладним, податковим накладним, виписаних на продаж товарів (послуг) на адресу підприємств покупців, у т.ч. ТОВ НВФ "Техвагонмаш", які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань ТОВ "Фірма "Інтон", чим порушено вимоги ст. 187 Податкового кодексу України.

У січні, лютому, березні 2011 ТОВ НВФ "Техвагонмаш" мало взаємовідносини з ПП "Промтранспоставка" (м. Харків, пр-кт Перемоги, 76, кв. 360) з приводу отримання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 46 399,98 грн., у т.ч. ПДВ 7 733,33 грн. Між підприємствами було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №11/0110 від 10.01.2011 р., фактичне отримання яких оформлено відповідними документами первинного бухгалтерського обліку (а.с. 47-81, т.14).

Відповідач спростовує факт придбання позивачем послуг від ПП "Промтранспоставка" посилаючись на акт перевірки останнього від 17.06.2011 р. №2552/2305/34330452, яким встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч.І, ч.2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Промтранспоставка" при придбанні та продажу товарів (послуг).

У лютому 2011 року ТОВ НВФ "Техвагонмаш" мало взаємовідносини з ТОВ "Светотехніка-Херсон" (м. Херсон, вул. Перекопська, 169) по придбанню світлових приборів, електроматеріалів та комплектуючих до них на загальну суму 241 532,46 грн., у т.ч. ПДВ 40 255,41 грн. Між підприємствами був укладений договір купівлі-продажу №19/МТС-11 від 04.02.2011 р. (а.с. 1-46, т.14).

Податковий орган посилаючись на акт перевірки ТОВ "Светотехніка-Херсон" від 29.04.2011 р. №1408/23-6/32021854 , прийшов до висновку про не підтвердження поставок товарів (послуг) від постачальника "Селтік-Юг" за лютий 2011 року, що свідчить про те, що задекларовані ТОВ "Светотехніка-Херсон" правочини з постачальником ПП "Селтік-Юг" не мали на меті настання реальних наслідків.

З огляду на зазначене податковим органом зроблено висновок, що зазначені правочини відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому операції фактичного придбання продукції ТОВ НВП "Техвагонмаш" від ТОВ "Светотехніка-Херсон" не підтверджені, оскільки такі не спричиняють реального настання правових наслідків.

У вересні, жовтні, листопаді 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Проммаш- 2011" (м. Кременчук, вул. М. Кузнєцова, 3-а) по виготовленню виробів на загальну суму 138 672,00 грн., у т.ч. ПДВ 23 112,00 грн. Між підприємствами були укладені договори № 1 від 03.01.2011 р. та № 10 від 03.08.2011 р. На виконання умов договорів були виписані документи первинного бухгалтерського обліку (а.с.82-106, т.14).

Кременчуцькою ОДПІ згідно акту перевірки ТОВ "Проммаш-2011 від 07.05.2012 р. №1131/22-209/37468784 було встановлено, що ТОВ "Проммаш-2011" мало взаємовідносини з ТОВ "Монолітбудкомплект", на якого у свою чергу отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 28.03.2012 р. №506/22-2/34979064. , а тому усі операції надання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Монолітбудкомплект" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Тому операції фактичного придбання продукції ТОВ НВП "Техвагонмаш" від ТОВ "Проммаш-2011" не підтверджені.

У вересні, жовтні, листопаді 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Монолітбудкомплект" (м. Кременчук, вул. М. Кузнєцова, 3-а) по виготовленню виробів на загальну суму 237 169,92 грн., у т.ч. ПДВ 39 528,32 грн. Між підприємствами був укладений договір № 30.1/МТС-11 від 01.02.2011 р. (а.с.154-257, т.14).

Кременчуцькою ОДПІ отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2012 р. №506/22-2/34979064 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Еспекар" за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. та ТОВ "Агрофірма "Зерно Агро" та ТОВ "МК-75" за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. На підставі вказаного акту відповідачем зроблено висновок про непідтвердженість операцій фактичного придбання продукції ТОВ НВП "Техвагонмаш" від ТОВ "Монолітбудкомплект".

Крім цього позивач у перевіряємому періоді мав взаєморозрахунки з ПП "Техметприлад". Так, ТОВ НВФ "Техвагонмаш" здійснював придбання товару згідно договору купівлі-продажу №01/МТС-11 від 04.01.2011 р.

З посиланням на акт Кременчуцької ОДПІ від 07.05.2012р. № 1130/22-209/34987798 про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Техмедприлад" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Тран Агенство Сервіс" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. відповідач прийшов до висновку, що правочини, укладені між ПП "Техмедприлад" та підприємствами- постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) віл ТОВ "Тран Агенство Сервіс".

Підставами для заперечення правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ податковим органом зазначено ту обставину, що в усіх випадках взаємовідносин позивача зі своїми безпосередніми контрагентами є недоведеність фактичного здійснення господарських угод в зв'язку з порушенням податкового законодавства третіми особами - контрагентами постачальників позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належними доказами підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по спірним господарським операціям.

Крім того, згідно до частині 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. Отже суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод, укладених та вчинених між ТОВ «Техвагонмаш»з його контрагентами, не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків чи одержання податкової вигоди за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених угод.

Самі по собі угоди між позивачем та його контрагентами не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства; на час їх укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод чи порушення такими угодами публічного порядку.

І оскільки суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети, тому наявність умислу у сторін при укладанні угод означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладених угод, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.

У складі правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої та апеляційної інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання правочинів позивачем і його контрагентами.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку правомірності визначення позивачеві сум податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. В той же час, позивачем доведено відсутність порушень з його боку податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2а-1670/4957/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Ральченко І.М. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 18.03.2013 р.