Ухвала суду № 30311422, 21.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р.справа № 2а-545/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Мачихін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року

у справі №2а-545/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»

до Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання податкового рішення нечинним -

Встановила:

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» звернулось із позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове рішення Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.07.2008 року № 0001552340.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що згідно рішення Конституційного суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року по справі № 1-7/99 за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно -правові акти, прийняті стосовно прав юридичних осіб, не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли це передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно -правовому акті. При цьому Закон України «Про внесення змін до Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№1108 від 31.05.2007 року, на який посилається позивач, такої вказівки не містить.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року. Прийняти нову постанову, якою згадану постанову скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт посилається на норму ст. 58 Конституцій України, яка передбачає, що закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. З цього апелянт доходить висновку, що у разі не завершення розрахунків за експортними (імпортними) операціями резидентів станом на 01.01.2008 року на них поширюються норми Закону № 1108, тобто 180 -денний строк розрахунків.

Також апелянт вказує на позицію Державної податкової адміністрації, викладену у її листі від 23.11.2007 року № 23963/7/22-5018 та роз'ясненнях НБУ України, наданих у листі НБУ від 02.11.2007 року № 28-310/3953-11348, у яких роз'яснено про застосування норм Закону України України «Про внесення змін до Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№1108 від 31.05.2007 року, зокрема щодо обмеження загального розміру нарахованої пені та встановленого законом терміну зарахування виручки в іноземній валюті до 180 календарних днів.

Відповідач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу

В заперечення відповідач вказав на порушення позивачем вимог ст. 1 Закону № 185, що виникло 06.12.2007 року, а також на те, що позивач не подав позов до суду про стягнення с нерезидента заборгованості за контрактом, що виключило б нарахування пені.

Відповідач також посилається на рішення Конституційного суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року по справі № 1-7/99 і на висновки Вищого адміністративного суду, що викладені у листі від 05.07.2011 року № 945/11/13-11, у яких вказано: «Відповідно зміст суб'єктного права особи, у тому числі права на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно -правового акта полягає у тому, що запроваджені ним норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності».

Враховуючи, що правопорушення позивача виникло 06.12.2007 року і тривало до 31.03.2008 року, до цієї події повинен, на думку відповідача, застосовуватися той закон, під час дії якого виникло це правопорушення.

З цих підстав відповідач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Атлантіс»без задоволення, а постанову, що оскаржена, -без змін.

Представник позивача до суду не прибув, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Під час судового розгляду представник відповідача заперечення на апеляційну скаргу підтримав.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 397835, копія якого є у матеріалах справи (а.с. 15).

Відносини суб'єктів експортно -імпортних операцій в частині розрахунків між ними встановлені спеціальним законодавством -Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР.

В частині 1 цього Закону встановлено строк зарахування на валютний рахунок виручки резидентів не пізніше 90 календарних днів (в редакції що діяла до 01.01.2008 року).

Відповідно до ч.1 цього Закону виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніще 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ.

Як підтверджено матеріалами справи (актом перевірки від 21.07.2008 року № 44/23/30012937), та не спростовується у позивачем у апеляційній скарзі та відповідачем у запереченнях до неї, позивач відвантажив продукцію по контракту № 19 EXP від 19.10.2006 року компанії GARI Magen&Co LTD, Великобританія.

Частина виручки за експортований товар, у розмірі 61371,64 грн., надійшла позивачу лише 31.03.2008 року - з перевищенням законодавчо встановленого терміну -90 днів, без індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 4 Закону України № 185, порушення резидентами термінів, передбачених ст. ст. 1,2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову однини цю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово -промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентів термінів, передбачених експортно -імпортними контрактами, терміни, передбаченими ст. ст. 1,2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями від 24.03.1999 року №136, день виникнення порушення -перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною та лізинговою операцією, або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією ліцензій.

Позивач не скористався таким правом, що виключило б нарахування пені.

Оскільки частина виручки за експортований товар надійшла на валютний рахунок позивача лише 31.03.2008 року, то податковим органом правомірно було встановлено порушення граничних термінів за надходження частини валютної виручки у період з 06.12.2007 р. по 31.12.2007 р. і позивачу нарахована пеня в сумі 4786,99 грн. -за прострочку у 25 календарних днів. З цим позивач погодився і такі дії відповідача не оскаржував.

Загальний строк з дати оформлення вантажно -митної декларації до дати остаточної сплати за контрактом склав 205 календарних днів.

За прострочення зарахування валютної виручки у період з 01.02.2008 року по 31.03.2008 року рішенням відповідача від 29.07.2008 року № 0001552340, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді пені в сумі 16754,46 грн. за 91 день прострочення повернення виручки, а також 0,3 відсотку від суми неповерненої виручки за кожен день прострочення, згідно з таким розрахунком:

12152,8 дол. США*5,05*0,3*91 :100=16754,46 грн., де:

5,05 -курс грн./дол. СШАстаном на 06.12.2007 року, 91 -кількість днів прострочення, 12152,8 дол. США -сума неодержаної виручки в іноземній валюті.

Зазначене рішення прийнято відповідачем в межах наданих йому повноважень та у відповідності до норм Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що діяли на момент вчинення правопорушення -прострочки 90-денного терміну розрахунків.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про правомірність рішення податкового органу та необхідність відмови у задоволені позову.

Посилання апелянта на ту обставину, що зі вступом в дію Закону України «Про внесення змін до Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№1108 від 31.05.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, до спірних правовідносин повинен застосовуватися 180 денний термін зарахування валютної виручки не приймаються колегією суддів, виходячи з такого.

У рішенні Конституційного суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року по справі № 1-7/99 за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст 58 Конституції України вказано:

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується

фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

На підставі викладеного і відповідно до статей 147 та 150 Конституції України, статей 51, 63, 65 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Закон України «Про внесення змін до Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№1108 від 31.05.2007 року, на який посилається позивач, такої вказівки не містить.

Позивач -ТОВ «Атлантіс»є юридичною особою.

Згідно з нормами ст. 150 Конституції України:

До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

{ Офіційне тлумачення положення абзацу другого пункту 1 частини першої статті 150 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2002 ( v007p710-02 ) від 27.03.2002 }

актів Президента України;

{ Офіційне тлумачення положення абзацу третього пункту 1 частини першої статті 150 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2002 ( v007p710-02 ) від 27.03.2002 }

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України;не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, відповідно до вищенаведеного рішення Конституційного суду України та ст. 150 Конституції України, до позивача не може бути застосовано норма ст. 58 Конституції України щодо зворотної в часі дії закону, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Подія (правопорушення) у вигляді порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 1108, відбулася 06.12.2007 року, отже до цього спору повинна застосовуватися норма Закону № 1108, що передбачає граничний 90 - дневний строк зарахування на рахунок в уповноваженому банку валютної виручки.

З тих же підстави колегією суддів не приймаються до уваги послання апелянта на позицію Державної податкової адміністрації, викладену у її листі від 23.11.2007 року № 23963/7/22-5018 та роз'яснення НБУ України, надані у листі НБУ від 02.11.2007 року № 28-310/3953-11348.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи, які доведені належними доказами і яким надана вірна оцінка, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови судовою колегією не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції від 26.01.2010р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник