Рішення № 30307288, 28.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.13 р. Справа № 905/881/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка

про стягнення 49293,43грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Іващук П.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 44206,43грн., пені в сумі 1831,00грн., 3% річних в сумі 2217,00грн. та інфляцію в сумі 1039,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору суборенди нежитлового приміщення №б/н від 14.10.2010р., з урахуванням укладених до нього додаткових угод відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 44206,43грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 1831,00грн., 3% річних в сумі 2217,00грн. та інфляції в сумі 1039,00грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також, за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 14 жовтня 2010р. було укладено договір суборенди нежитлового приміщення, за умовами якого (п.1.1) Орендодавець зобов'язується надати, а Орендар прийняти у строкове, платне користування частину нежитлових приміщень в магазинах своєї торгової мережі. Місцезнаходження та перелік магазинів, в яких Орендодавець передає частину приміщення в тимчасове користування, узгоджується сторонами в додатках до договору.

Відповідно до п.1.2. договору площа конкретних об'єктів оренди та їх вартість узгоджується сторонами в додатках до договору.

Згідно п.2.2. договору передача об'єкту оренди оформлюється актом прийому-передачі, який підписується належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками.

За приписами п.3.3.3. договору Орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний об'єкт оренди (частина нежитлового приміщення), яке передається в тимчасове користування, узгоджується сторонами і встановлюється в додатках до договору, які є невід'ємними частинами до цього договору.

До складу орендної плати входить вартість комунальних та експлуатаційних послуг, що надаються Орендодавцю третіми особами з метою нормального функціонування приміщення, в якому розташований об'єкт оренди, а також вартість користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди. До складу орендної плати входить вартість спожитої електроенергії.

Відповідно до п.4.4. договору всі розрахунки по договору сплачуються щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахування на рахунок орендаря. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Факт надання послуг оренди сторони фіксують двостороннім актом, в якому зазначається сума орендної плати(4.10. договору).

За приписами п.7.2. договору за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом одного року з дати акту приймання-передачі, включаючи останній день користування усіма об'єктами оренди. Договір підписано обома сторонами.

Відповідно до додатку №1 до договору місцезнаходженням об'єкту оренди є: АДРЕСА_1, орендна плата за 1 місяць складає 1540,00грн. Додаток підписано обома сторонами.

До укладеного договору 15 жовтня 2010р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 7,7кв.м. Згідно п. 5 акту орендна плата складає 1540,00грн., у тому числі ПДВ - 256,67грн. за місяць оренди за весь об'єкт оренди. Акт підписано обома сторонами.

14 жовтня 2011р. між сторонами була підписана додаткова угода №1, відповідно до якої за об'єкт оренди розташований за адресою: АДРЕСА_1 збільшено розмір орендної плати до 2500, грн. з ПДВ за місяць оренди.

31 січня 2011р. Орендодавець додатково передав Орендарю за актом прийому-передачі другий об'єкт оренди загальною площею 2,5кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2. Розмір орендної плати за цим об'єктом згідно Додатку №2 до договору встановлено в розмірі 2000,00грн. з ПДВ.

Додатковою угодою №2 від 02.01.2012р. до договору оренди сторони доповнили перелік об'єктів третім об'єктом оренди, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 3кв.м., який передано орендарю за актом прийому-передачі від 03.01.2012р., орендна плата за 1 місяць складає 2400,00грн.

Додатковою угодою від 12.10.2012р. сторони продовжили строк дії договору оренди 14.10.2012р., включаючи останній день користування об'єктом оренди, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

17 жовтня 2012р. між сторонами був складений акт приймання-передачі, відповідно до якого орендар повернув з оренди орендодавцеві три об'єкти оренди, що розташовані за адресами: АДРЕСА_4, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3.

В п. 3 даного акту сторони зазначили, що заборгованість орендаря перед Орендодавцем по договору по сплаті орендної плати за користування об'єктами оренди на дату їх повернення складає 60267,72грн. в т.ч. ПДВ - 10044,62грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 44206,43грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Тобто відповідно до приписів вищезазначеної норми наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця, в свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.4.4. договору, в якому передбачено, що всі розрахунки за договором сплачуються щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором суборенди №б/н від 14.10.2010р. належним чином не виконав, орендну плату за період дії договору сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 44206,43грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за суборенду приміщення за період дії договору в сумі 44206,43грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2217,00грн. та інфляційних витрат в сумі 1039,00грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в сумі 2217,00грн. та інфляційних витрат в сумі 1039,00грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі в сумі 1831,00грн. на підставі умов п. 7.2 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 1831,00грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 629, 632, 759, 761, 762, 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 44206,43грн., пені в сумі 1831,00грн., 3% річних в сумі 2217,00грн. та інфляції в сумі 1039,00грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_5, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (83058, м. Донецьк, вул. Арктики, 1-В, код ЄДРПОУ 34604386, п/р 26001962495876 в ПАТ»ПУМБ», м. Донецьку, МФО 334851) заборгованість в сумі 44206,43грн., пеню в сумі 1831,00грн., 3% річних в сумі 2217,00грн., інфляцію в сумі 1039,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.03.2013р.

Суддя Тоцький С.В.