Ухвала суду № 30306888, 28.03.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О.Г.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Савчук М.В.,

секретаря: Скрипник С.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про поділ спільного майна подружжя та витребування майна, за апеляційними скаргами ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 листопада 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду з зазначеним позовом. Посилалась на те, що у період шлюбу, з 05 жовтня 2001 року по 18 червня 2012 року набуто спільне майно, а саме: квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 50.80 кв.м., житловою площею 34,90 кв.м, вартістю 363660 грн.; автомобіль марки «МЕРЕСЕДЕС БЕНЦ-210», державний номер НОМЕР_1, 1993 року випуску, автомобіль марки «МЕРЕСЕДЕС БЕНЦ-313», державний номер НОМЕР_2, 2005 року випуску; гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4Змінивши позовні вимоги, просила розподілити між нею та ОСОБА_3 спільно набуте за час шлюбу майно, а саме: визнати за нею право власності на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50,80 кв.м, житловою площею 34,90 кв.м.; стягнути з ОСОБА_3 на її користь вартість ? частини автомобіля «МЕРСЕДЕС БЕНЦ 210» 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в розмірі 17500 грн. та вартість ? частини автомобіля марки «МЕРСЕДЕС БЕНЦ 313», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2 в розмірі 55500 грн.; визнати за нею право власності на ? частину гаража, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 загальною площею 24 кв.м..

№ 22ц-168/13 головуючий в 1 інстанції Літвінова О.Г.

Категорія 2/5 доповідач Бреславський О.Г.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності ? частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 житловою площею 34,90 кв.м, загальною площею 50,80 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість ? частини автомобіля марки «МЕРСЕДЕС БЕНЦ 210» 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в розмірі 17500 гривень та вартість ? частини автомобіля НОМЕР_3 в розмірі 55500 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким визнати право спільної часткової власності на спільне майно подружжя, з визначенням ідеальних часток без його реального поділу, з урахуванням боргових зобов'язань подружжя.

Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції змінити в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині в повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 2001 року по 18 червня 2012 року. За час шлюбу подружжям придбано квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 50.80 кв.м., житловою площею 34,90 кв.м, вартістю 363660 грн., автомобіль НОМЕР_4, 1993 року випуску та автомобіль НОМЕР_5, 2005 року випуску.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п. п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

За правилами ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно виходив з норм ст. 60 СК України та вимог ОСОБА_1, яка у позовній заяві просила визнати за нею право власності на ? частину спірної квартири та стягнення з відповідача на її користь вартості ? частини оспорюваних автомобілів, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість такого поділу.

Наявність боргових зобов`язань відповідача за кредитним договором, які виникли у період шлюбу з позивачкою, на правовий режим спірної квартири як спільного майна подружжя - не впливає, оскільки право володіння та користування майном придбаним у кредит не заборонено, а поділ майна подружжя не є по своїй суті розпорядженням цим майном.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не навів доказів того, що подана позивачем ціна позову є експертною оцінкою відповідних організацій, яким належить право проводити таку оцінку та встановлювати вартість майна, що підлягає поділу є необґрунтованими, оскільки ринкова вартість оспорюваної квартири та автомобілів визначена згідно висновків оцінки (а.с.53-57). Окрім того, вказані висновки оцінки апелянтом як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не оспорювалися, клопотання про призначення товарознавчої експертизи не заявлялися.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував боргових зобов'язань подружжя за кредитним договором, не визначив залишок заборгованості за кредитним договором і при поділі майна її не врахував є безпідставними, оскільки відповідач з такими вимогами з зустрічним позовом не звертався і дані вимоги в провадженні даної справи не розглядалися.

Доводи апеляційної скарги, щодо не внесення грошової суми на депозитний рахунок суду, не заслуговують на увагу, оскільки дана вимога, за правилами ч. 5 ст.71 СК України стосується особи, яка заявляє вимогу про присудження іншій особі грошової компенсації, а в даному випадку позивачем ставиться питання не про присудження, а про стягнення грошової суми з відповідача.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що квартира не може бути визнана спільним майном подружжя, оскільки це порушує права банку, у якого вона перебуває в іпотеці не заслуговують на увагу, оскільки за правилами ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, остання набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Отже, право банку на предмет іпотеки не порушено.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційних скарг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом повно, всебічно і об'єктивно досліджено обставини справи, дано їм правильну юридичну оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують його законності та обґрунтованості.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та витребування майна є законним, обґрунтованим та підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: