Рішення № 30301374, 25.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р.Справа № 922/390/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Тарасова С.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Київського району, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в сумі 2483,86 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шафоростова О. М., за довіреністю № 164 від 07.12.2012 року.

відповідача - не з'явився,

прокурор - Кріцина Н. Г., службове посвідчення № 006801 від 28.09.2012 року.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського району, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення основної заборгованості в розмірі 2453,52 грн. та пені в розмірі 30,34 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором оренди приміщення №3722-Н від 26.09.2008 року, в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, з урахування чого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заявлену суму позову нараховану за період з листопада 2010 року по січень 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2013 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 27.02.2013 року о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 25.03.2013 року о 11:15 годині.

До господарського суду Харківської області 25.03.2013 року від прокурора надійшло клопотання, відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи витяг з ЄДРЮО та ФОП стосовно відповідача станом на 15.03.2013 року.

Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Прокурор в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заявлену суму основної заборгованості в розмірі 2453,52 грн. та пені в розмірі 30,34 грн. нараховану за період з листопада 2010 року по січень 2011 року. Надав пояснення по суті справи.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені прокурором позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 14.03.2013 року повернулась ухвала суду від 27.02.2013 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.09.08р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Харків (відповідач, орендар) було укладеного договір оренди державного майна №3722-Н, відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (кімната №13) на другому поверсі 5-ти поверхової будівлі головного навчального корпусу, площею 16,2 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Харківської національної академії міського господарства, з метою розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Зазначене вище майно було фактично передане відповідачеві 26.09.2008 року, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 26.09.2008 року.

Згідно п.10.1 Договору, його було укладено строком на 1 рік, з 26.09.2008 р. по 26.09.2009 р.

Відповідно до угоди від 08.08.2011 року про розірвання Договору оренди №3722-Н від 26.09.2008 року, зазначено, що Договір оренди №3722-Н від 26.09.2008 року вважається розірваним 19.01.2011 року.

Пунктом 3 Угоди від 08.08.2011 року про розірвання Договору оренди №3722-Н від 26.09.2008 року, до цієї угоди додається Акт приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з актом приймання-передачі від 19.01.2011 року, відповідачем було передано позивачу орендоване майно. (а.с. 19)

Умовами укладеного договору (розділ 3) сторони встановили розмір орендної плати, а також порядок її визначення та внесення Орендарем на рахунок Орендодавця.

Орендна плата сторонами визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786 (із змінами і доповненнями), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - серпень 2008 року - 1622,42 грн., а за перший місяць оренди вересень 2008р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2008р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за наступний місяць оренди (п.п. 3.1. - 3.4.).

Орендна плата відповідно до п. 3.6. договору перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа, наступного за звітним, відповідно до вимог Методики у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінорганами - у розмірі 50%, на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 50 %.

Відповідно до п.5.3. Договору, передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення прокурора з позовом до суду, відповідачем не було сплачено у повному обсязі орендну плату за період з 31.10.2010 року по 19.01.2011 року, з урахуванням чого утворилась заборгованість в розмірі 2453,52 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимоги ст.759 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а також вимоги ст.901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Станом на дату розгляду справи відповідачем на подано доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 2453,52 грн., чим порушено умови договору та норми чинного законодавства.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості за орендну плату, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 2453,52 грн.

Крім того, прокурор та позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 30,34 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із умов п.п. 3.7 сторони передбачили відповідальність Орендаря за несвоєчасне перерахування орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 30,34 грн., суд приходить до висновку, що наданий прокурором та позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230, 285 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м.Харків, вул.Гуданова, 18, код 23148337, рахунок для оплати: р/р 31116093700008 ГУДКСУ у Харківській області, код 37999612, МФО 851011) суму основного боргу в розмірі 2453,52 грн. та пені в розмірі 30,34 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова у Харківській області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/390/13-г