Ухвала суду № 30298550, 27.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2013 р. м. Київ К-18456/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача -Берус Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний універмаг»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року

у справі № А38/22-08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Центральний універмаг»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Центральний універмаг»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2007 року № 0034852310/3/48609.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ № 0034852310/3/48609 від 20 листопада 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2008 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 20 листопада 2007 року № 0034852310/3/48609 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3784,40 грн., в тому числі: 2829,17 грн. основного платежу та 955,63 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В цій частині у позові відмовлено. В іншій частині постанову суду залишено без змін.

В касаційній скарзі ЗАТ «Центральний універмаг», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року та залишити в силі постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2008 року.

У запереченні на касаційну скаргу Нікопольська ОДПІ, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року.

Також позивач направив клопотання про заміну ЗАТ «Центральний універмаг»його правонаступником -ПАТ «Центральний універмаг», що підтверджується статутом ПАТ «Центральний універмаг», витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 12 липня 2012 року та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 14 квітня 2011 року серії АБ № 385496.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ЗАТ «Центральний універмаг»його правонаступником -ПАТ «Центральний універмаг».

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Нікопольська ОДПІ провела виїзну планову перевірку ЗАТ «Центральний універмаг»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої був складений акт від 25 квітня 2007 року № 878/231.13457132.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 75.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3 статті 8, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8, підпункту 8.7.7 пункту 8.7 статті 8, пункту 22.2 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 13277,19 грн., у тому числі: за 3 квартали 2005 року -4096,03 грн., за 2005 рік -4171,13 грн., за 1 квартал 2006 року -275,21 грн., за півріччя 2006 року -1614,07 грн., за 3 квартали 2006 року -9117,79 грн., за 2006 рік -9106,06 грн.

20 листопада 2007 року Нікопольська ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури апеляційного узгодження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0034852310/3/48609, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ «Центральний універмаг»у розмірі 19113,74 грн., у тому числі: 13277,19 грн. -основний платіж, 5836,55 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 27/148 (К-25312/06) були підтверджені висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність самостійно здійсненого Нікопольською ОДПІ розрахунку балансової вартості основних фондів, що свідчить про неправомірність висновків податкового органу про перевищення позивачем 10% ліміту витрат на поліпшення основних фондів у періоді, який перевірявся.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за операціями з включення до складу валових витрат вартості проектних робіт, наданих ТОВ «Оствінд-Будсервіс», та вартості впровадження програмного продукту, придбаного у ТОВ «Ітвур», виходив з того, що: проектні роботи, надані ТОВ «Оствінд-Будсервіс», підпадають під визначення «нематеріального активу»у розумінні пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим їх вартість не підлягає включенню до складу валових витрат у відповідності до положень підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 цього Закону; витрати по оплаті вартості впровадження програмного продукту, придбаного у ТОВ «Ітвур», не враховувались підприємством по рядку 04.10 декларації з податку на прибуток підприємства при визначенні витрат по поліпшенню основних фондів, а були включені позивачем до інших рядків декларації понад встановлений законодавством ліміт. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що рішення суду першої інстанції було переглянуте судом апеляційної інстанції лише в частині встановлених в ході перевірки порушень, які не залежали від розміру балансової вартості основних засобів, у відповідності до положень частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Водночас, згідно з абзацами 1, 2 підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що щодо будь-яких витрат, пов'язаних із поліпшенням основних фондів, у сумі яка не перевищує відповідної відсоткової суми сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, платник податку може прийняти одне з двох рішень: або амортизувати зазначені витрати, або віднести їх до валових. При віднесенні цих витрат до валових платник податку не збільшує сукупну балансову вартість всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду в межах встановленого Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»ліміту.

Проте, суди попередніх інстанцій вказаним обставинам належної правової оцінки не дали, обставин щодо спрямованості витрат та мети використання позивачем робіт (послуг), наданих ТОВ «Оствінд-Будсервіс»та ТОВ «Ітвур», не встановили, тоді як зазначені обставини є предметом доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2008 року та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний універмаг»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна