Ухвала суду № 30298570, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К-23997/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Луганський трубний завод»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010

у справі №2а-22559/09/1270

за позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський трубний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

треті особи: 1. Державна податкова адміністрація в Луганській області,

2. Державна податкова інспекція в Артемівському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського адміністративного суду міста Києва від 20.11.2009 позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків м. Луганську від 29.04.2009 № 0000422320/3 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 53170, 00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010 скасовано постанову Луганського адміністративного суду міста Києва від 20.11.2009, у задоволенні позову відмовлено.

ЗАТ «Луганський трубний завод»подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010 та залишити в силі постанову Луганського адміністративного суду міста Києва від 20.11.2009. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 53170,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 22.09.2008 № 538/23-00/00190802, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту частини суми податку, сплаченого при придбанні товарів, що не використовуються в оподатковуваних операціях.

При цьому податковий орган виходив з того, що позивач здійснює господарську діяльність із виготовлення продукції, у зв'язку з чим ним придбавалась металопродукція та сплачувався податок на додану вартість за 20% ставкою. В ході виробничого процесу з виготовлення продукції на підприємстві виникли відходи виробництва, які в подальшому реалізовані позивачем як товар (металобрухт), що звільнений від оподаткування відповідно до вимог п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Враховуючи вимоги п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач повинен був зменшити податковий кредит за тими товарами, які раніше придбавались для застосування в оподатковуваних операціях, а потім фактично використані в операціях, звільнених від оподаткування.

Судами також встановлено. що позивач здійснює виробництво труб сталевих із сталі рулонної, при цьому технологія виробництва передбачає утворення відходів і брухту чорних металів, які реалізуються.

Позивач відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»при реалізації відходів і брухту чорних металів не нараховував податкові зобов'язання з податку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з наведеною позицією, оскільки вона не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені позивачем суми податку на додану вартість відносені до податкового кредиту, повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту.

Металобрухт, який поставлявся позивачем, не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях. Зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Враховуючи наведене, підстави для зменшення позивачеві податкового кредиту на підставі п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону відсутні, оскільки метал, внаслідок придбання якого сформований податковий кредит, як того вимагає п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, був повністю залучений до виробничого процесу, тобто використовувався у виготовленні продукції позивача. Оцінка ж ефективності такого використання (вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника податку на додану вартість.

На користь наведеної позиції свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6 статті 199).

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Луганський трубний завод»задовольнити, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010 скасувати та залишити в силі постанову Луганського адміністративного суду міста Києва від 20.11.2009.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло