Ухвала суду № 30298529, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2013 р. м. Київ К-45993/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуОбласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 09.06.2009та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009у справі № 2-а-6403/09/0570 за позовомОбласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»доДержавної податкової інспекції у Ворошилівському районі міста Донецькапровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі міста Донецька №0000871542/0 від 05.02.2009 про застосування штрафних санкцій у сумі 202283,70 грн., прийняте в зв'язку з порушенням платником податку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 у даній справі, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної (камеральної) перевірки своєчасності сплати податків і зборів до бюджету позивачем, відповідач встановив несвоєчасність сплати податку на додану вартість, з затримкою на 24 календарних дня, у зв'язку з чим на підставі акту перевірки №43/15-2/03337119 від 20.01.2009 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000871542/0 від 05.02.2009 про застосування штрафу у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 202283,70 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено наступне:

- станом на 20.11.2008 за позивачем обліковувалась заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 11461916,00 грн. Окрім того, 20.11.2008 позивачем задекларовано (декларація №183468) суму податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за жовтень 2008 року у розмірі 2022837,00 грн., граничним терміном сплати якого є 30.11.2008;

- 01.12.2008 між ГУ ДКУ у Донецькій області, Головним фінансовим управлінням Донецької ОДА, Головним управлінням житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації та позивачем укладено договір №05/440/1 про організацію взаємодії відповідно до постанови КМУ від 25.04.2008 №440, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та постанови КМУ від 25.04.2008 №440;

- згідно п.2.5 названого договору Головне управління житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації зобов'язалось перерахувати позивачу кошти у сумі 11461916,00 грн. для погашення заборгованості поточного року з різниці в тарифах на теплову енергію;

- 25.12.2008 позивач здійснив сплату заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 11461916,00 грн., які відповідач спрямував на погашення заборгованості відповідно до довідки 20.11.2008 та за жовтень 2008 року.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що відповідачем доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підставою для застосування встановлених цим пунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, у відсотковому розмірі, який обчислюється виходячи із несплаченої суми і залежить від періоду затримки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем зараховувались платежі в рахунок погашення суми недоїмки з податку на додану вартість за призначенням платежу, визначеним позивачем.

А отже зарахування цього платежу відповідачем в рахунок погашення заборгованості, яка виникла станом на 25.12.2008, є правомірним.

Враховуючи вищенаведене, та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційних скарг, про наявність законних підстав для відмови в позові.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний