Ухвала суду № 30298526, 27.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2013 р. м. Київ К-987/10-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача -Гайдука Є.О., Какун Н.М.,

представника третьої особи - Пронози Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року

у справі № 6/195

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

третя особа: Національна комісія регулювання електроенергетики України

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2007 року № 0000564110/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2008 року в позові відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДП ЗД «Укрінтеренерго», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу СДПІ у м. Києва по роботі з ВПП, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києва по роботі з ВПП провела виїзну позапланову перевірку ДП ЗД «Укрінтеренерго»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2007 року, за результатами якої був складений акт від 14 грудня 2007 року № 1020/41-10/19480600.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на 7684,00 грн.

25 грудня 2007 року СДПІ у м. Києва по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000564110/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ДП ЗД «Укрінтеренерго»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за вересень 2007 року на 7684,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач у 3 кварталі 2007 року в порушення вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не врахувавши положення пункту 1.32 статті 1 цього Закону, включив до складу валових витрат витрати на придбання у серпні 2007 року (яка була продана без одержання доходу) на суму 38422,10 грн., у зв'язку з чим, зазначені витрати є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а тому не повинні включатися до складу валових витрат.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 2470 від 03 квітня 2007 року ДП ЗД «Укрінтеренерго»здійснює наступні види діяльності за КВЕД, зокрема: 40.13.0 -розподілення та постачання електроенергії; 45.21.5 -будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості.

Згідно підпунктів 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 статуту ДП ЗД «Укрінтеренерго»основними напрямками діяльності (предмет діяльності) підприємства є: співробітництво в галузі енергетики з іноземними суб'єктами господарювання та організаціями; експорт та імпорт продукції, енергетичного устаткування, технологій, матеріалів та послуг.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року на 7684,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість придбаної ним у серпні 2007 року електроенергії у ДП «Енергоринок»на підставі договору від 05 квітня 2002 року № 44/1-85/1032/01 згідно податкової накладної № 772 від 31 серпня 2007 року, оскільки в подальшому така електроенергія була реалізована по зовнішньоекономічному контракту від 14 червня 1996 року № 44/2-382 Польській фірмі «Zomar s.a»за ціною, нижчої від ціни придбання, у зв'язку з чим позивач за вказаною господарською операцією отримало збиток на суму 38422,10 грн., та, як наслідок, зазначені витрати є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а тому не повинні включатися до складу валових витрат, а податок на додану вартість -до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції,чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Однак господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з акту перевірки, ДП ЗД «Укрінтеренерго»здійснюючи продаж електроенергії нерезиденту мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними статутом цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, що спростовує висновки податкового органу про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку.

Зокрема, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Проте, суди попередніх інстанцій вказаним обставинам належної правової оцінки не дали, тоді як зазначені обставини є предметом доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна