Ухвала суду № 30298524, 18.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2013 р. м. Київ К-24816/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Век»

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007

та постанову Господарського суду Харківської області від 23.05.2007

по справі № АС-03/141-06 (22а-1448/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Век»

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Век»звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 06.03.2006 № 0000182320/0, № 0000192320/0, № 0000202320/0.

Постановою Господарського суду Харківської області від 23.05.2007, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007, позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000202320/0 від 06.03.2006 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 850 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Агро-Век»за період з 25.09.2003 по 30.09.2005, складено акт № 26/23-32447094 від 22.02.2006, в якому зафіксовані порушення: п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: ненадання до податкового органу належним чином оформлених податкових декларацій з податку на прибуток за базові податкові періоди, які дорівнювали 2004 року, І кварталу 2005 року, ІІ кварталу 2005 року та ІІІ кварталу 2005 року; пп. 7.3.1 п. 7.3, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством в деклараціях з податку на додану вартість за звітні податкові періоди: грудень 2003 року, квітень-грудень 2004 року, січень-липень 2005 року не були відображені обсяги продажу товарів (робіт, послуг), та відповідні податкові зобов'язання, обсяги придбання товарів (робіт, послуг) та відповідні суми податкового кредиту, а також суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, що вплинуло на заниження чистої суми податкових зобов'язань, які підлягали сплаті до бюджету на 7 070 192 грн.; заниження чистої суми податкових зобов'язань на суму 12 875 грн.; завищення податкового кредиту на суму 7 526 грн.; п. п. 3, 6, 7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та міністерства ядерної безпеки України, затвердженої наказом ДПА України від 19.07.1999 № 162/379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 за № 544/3837, ТОВ «Агро-Век»в період з 01.04.2004 по 30.09.2005 занизив об'єкт обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища, в результаті чого занижено збір на 232,85 грн.; неподання податковому органу податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за періоди: ІІ-IV квартали 2004 року, І-ІІІ квартали 2005 року.

На підставі результатів вказаної перевірки, 06.03.2006 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000182320/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 680 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000192320/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 613 285 грн., в т.ч.: 7 075 523 грн. основного платежу та 3 537 762 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000202320/0 про визначення суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 2 273 грн., в т.ч.: 233 основного платежу та 2 040 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

1. Щодо нарахування позивачу зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища податковим повідомленням-рішенням № 0000202320/0 від 06.03.06 в розмірі 2 273 грн., в т.ч.: 233 грн. основного платежу та 2 040 грн. штрафних (фінансових) санкцій, судами встановлено наступне.

Позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, однак в період з ІІ кварталу 2004 року по ІІІ квартал 2005 року не подавав розрахунки по вказаному збору та не сплачував його до бюджету, що є порушенням вимог п. п. 3, 6, 7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та міністерства ядерної безпеки України, затвердженої наказом ДПА України від 19.07.1999 № 162/379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 за № 544/3837.

Таким чином, судами вірно зазначено про правомірність донарахування вказаного збору відповідачем в розмірі 233 грн. основного платежу, та застосування штрафних санкцій згідно пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в розмірі 1 020 грн.

Щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 1 020 грн. згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким зазначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п. «б»підпункту 4.2.2. п. 4.2 ст. цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно на весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, з урахуванням вимог зазначеної норми закону, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що санкції до вказаного правопорушення, які слід нараховувати під час самостійного визначення податковим органом суми податкового зобов'язання (233 грн.), повинні бути в розмірі 170 грн.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено неправомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій даним податковим повідомленням-рішенням в розмірі 850 грн.

2. Щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000182320/0 від 06.03.2006, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В 2004 році позивач визначив свій статус як виробника сільськогосподарської продукції.

ТОВ «Агро-Век»подавало до Вовчанської МДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за такі базові податкові періоди: 2003 рік (перевірці підлягав IV квартал), І квартал 2004 року, півріччя 2004 року, за період з 01.04.2004 по 30.07.2005, ІІІ квартал 2005 року.

Однак, подані декларації за періоди: І квартал 2004 року, півріччя 2004 року, за період з 01.07.2004 по 30.07.2005, ІІІ квартал 2005 року податковим органом не були визнані, як податкові декларації, з посиланням на невідповідність їх вимогам п. 1.7 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271/7592, а також, декларація з податку на прибуток за 2004-2005 роки заповнена всупереч вимогам пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Визнаючи правомірним вказане податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем були допущені порушення, виявлені під час проведення перевірки та не подано до податкового органу нових податкових декларацій з податку на прибуток за базові податкові періоди: 2004 рік, І квартал 2005 року, ІІ квартал 2005 року, ІІІ квартал 2005 року.

Однак суд касаційної інстанції вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним та таким, що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1.7 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271/7592, декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється. У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

В даному випадку, судами обох інстанцій не досліджено які саме порушення вказаної норми Положення допущені позивачем в деклараціях за періоди: І квартал 2004 року, півріччя 2004 року, за період з 01.07.2004 по 30.07.2005, ІІІ квартал 2005 і чи взагалі вони мали місце.

Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період»слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

При цьому, в абзацах 4-6 п. 16.4 зазначеної статті Закону зазначено, що підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у строки, визначені законом для річного податкового періоду, за формою, що встановлюється центральним податковим органом України. Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу. У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу, прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг), що не відноситься до сільськогосподарської продукції, оподатковується у загальному порядку.

Статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначені правила ведення податкового обліку.

В пп. 11.1 зазначеної норми Закону зазначено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

1 липня 2004 року до вказаної норми були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 01.07.2004 № 1957-IV, після чого абз. 2 п. 11.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»був викладений в такій редакції «податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року».

В даному випадку, суди попередніх інстанцій не дослідили, з урахуванням зазначених вимог законодавства, чи відповідає позивач поняттю виробника сільськогосподарської продукції, та, з урахуванням цього, не визначили звітного періоду за який йому необхідно подавати декларації з податку на прибуток підприємств, з урахуванням особливостей визначення податкового періоду в 2004-2005 роках та, відповідно, правомірності нарахування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0000182320/0 від 06.03.2006.

3. Щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішеням № 0000192320/0 від 06.03.2006, судами встановлено наступне.

Позивачем до податкової інспекції були надані податкові декларації з податку на додану вартість (звітний період -місяць) за лютий - липень 2005 року, а також уточнюючі розрахунки за грудень 2003 року, квітень - грудень 2004 року, січень - квітень 2005 року, які не відповідали вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054.

У 2005 році ТОВ «Агро-Век»надало до податкового органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок щодо визначення як податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг), так і податкового кредиту з придбаних товарів (робіт, послуг) у раніше наданих ним податкових деклараціях.

За даними перевірки позивача, сума податкових зобов'язань, яка підлягає сплаті до бюджету, становить за 2004 рік (січень-грудень 2004 року) -14 856 462 грн., за 2005 рік (січень-вересень 2005 року) -2 674 845 грн., за 2003 рік (жовтень-грудень 2003 року) - від'ємне значення по податку на додану вартість становить 10 004 540 грн., а за весь перевіряємий період (з 01.10.2003 по 30.09.2005), за наслідками перевірки сума податкових зобов'язань, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 7 526 767 грн.

Визнаючи правомірним нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з боку позивача мало місце порушення вимог податкового законодавства.

Суд касаційної інстанції з даним висновком погодитись не може, з огляду на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій по даній справі не було встановлено, які саме порушення Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054, були допущені позивачем при поданні до податкового органу декларацій за спірні періоди, та чи взагалі вони мали місце.

А також судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки доводам податкового органу щодо виявлених під час перевірки позивача порушень пп. 7.3.1 п. 7.3, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та не досліджено доказів на їх підтвердження чи спростування.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи стосовно податкових повідомлень-рішень від 06.03.2006 № 0000182320/0, № 0000192320/0, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 06.03.2006 № 0000182320/0, № 0000192320/0 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до відповідного суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Век»задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007 та постанову Господарського суду Харківської області від 23.05.2007 в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 06.03.2006 № 0000182320/0, № 0000192320/0 скасувати, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

В решті судові рішення -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний