Рішення № 30296888, 21.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/17917-2012 21.03.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вільний»до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»про визнання недійсним договору Суддя Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача - Булигіна А.В.

від відповідача - Мала А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (надалі - відповідач) про визнання недійсним договору № F150 від 10.06.2008 року з моменту його укладення. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням вказаного договору директором позивача з перевищенням наданих йому повноважень за відсутності рішення загальних зборів ТОВ «Вільний».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-31/17917-2012 та призначено її розгляд на 11.01.2013 р.

25.12.2012 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він проти його задоволення заперечує.

В судовому засіданні 11.01.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 22.01.2013 р.

У судовому засіданні 22.01.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 07.02.2013 р.

05.02.2013 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позов.

В судовому засіданні 07.02.2013 р. на підставі ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 15.02.2013 р., продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

До початку судового засідання 12.02.2013 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до відзиву.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному судове засідання призначене на 15.02.2013 р. не відбулося.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 р. справу було передано судді Ващенко Т.М. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 р., на підставі ст.ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 21.03.2013р.

У зв'язку із виходом з лікарняного судді Жагорнікової Т.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. справу було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р., на підставі ст.ст. 69, 86 ГПК України, справу № 5011-31/17917-2012 прийнято до провадження суддею - Жагорніковою Т.О.

У судовому засіданні 21.03.2013 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про витребування у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" документів, на підставі яких банками проводилися платежі ТОВ"Вільний".

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Проте у поданому клопотанні відповідач не зазначає конкретного доказу (виписки з банківського рахунку, довідку з банку тощо), який витребовується, а лише вказує на обставини, які він повинен підтверджувати (сплату лізингових платежів).

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 43 та ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням на підставі ст. 38 ГПК України чи за власною ініціативою відповідно до ст. 65 ГПК України витребувати необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що відповідачем на підтвердження сплати лізингових платежів надавалися виписки з банківського рахунку, суд у клопотанні відповідача про витребування доказів відмовляє.

Відповідачем також подано через канцелярію суду клопотання про колегіальний розгляд даної справи. Вказане клопотання мотивоване складністю розгляду даної справи, що на думку відповідача, пов'язано з необхідністю встановлення цілого ряду обставин та фактів, необхідних для вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Отже, за змістом наведених правових норм, в залежності від категорії і складності справи, суд може розглядати її колегіально у складі трьох судів.

Водночас наведені у клопотанні відповідача обставини щодо необхідності встановлення фактів у справі № 5011-31/17917-2012 не свідчать про її складність, а тому не є підставою для колегіального розгляду даної справи, у зв'язку з чим суд у задоволенні зазначеного клопотання відповідача відмовляє.

У судовому засіданні 21.03.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» в особі директора Стеця Ореста, який діяв на підставі статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільний» в особі генерального директора Тутова Івана Васильовича, який діяв на підставі статуту, з іншої сторони, був укладений договір № F150 (надалі - договір), за умовами якого відповідач зобов'язався передати позивачу у володіння та користування на певний строк майно (надалі - предмет лізингу), спеціально придбане ним у визначеного позивачем постачальника відповідно до встановлених позивачем специфікацій та умов, а позивач - прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати відповідачу плату та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі.

Пунктом 1.2. договору визначено предмет лізингу - комбайн зернозбиральний КЗС-11 «Дніпро 350» з жаткою та візком (3 комплекта), рік виробництва: 2006, серійний номер: 00836276, серійний номер 00836280, серійний номер: 00836289; ціну предмета лізингу - 3 750 000,00 грн. з ПДВ; термін поставки - 1 місяць з дати оплати авансового платежу постачальнику.

Відповідно до п. 1.2. договору постачальником є ТОВ «Технік машинес інтернешенел».

Також пунктом 1.2. договору визначено ціну предмета лізингу - 3 750 000,00 грн. з ПДВ.

Сторони погодились, що наведені терміни поставки та ціна предмета лізингу є попередніми та підлягають остаточному погодженню в договорі поставки, який буде укладатися при участі цих же сторін та постачальника (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1.1. договору визначено строк лізингу в місяцях - 42 місяці.

Підставою для визнання договору фінансового лізингу № F150 від 10.06.2008 р. недійсним позивач вказував підписання спірного договору від імені ТОВ «Вільний» директором з обмеженим обсягом цивільної дієздатності, тобто з перевищенням своїх повноважень, посилаючись на пункт 6.3.4 п.п. 10 Статуту, який обмежує повноваження керівника товариства щодо укладення правочинів на суму, що перевищує 30000 грн. без згоди загальних зборів учасників товариства. Стверджував, що загальними зборами учасників товариства рішення щодо згоди на укладення вказаного договору не приймалось. В журналі реєстрації загальних зборів ТОВ «Вільний» відсутній запис щодо проведення зборів з приводу укладання спірного договору. Стосовно наданого з боку відповідача протоколу загальних зборів № 3 від 28.05.2008 року зазначав, що відповідно до висновку почеркознавчої експертизи в даному протоколі підпис від імені Овчіннікова О.І. в графі: «Голова зборів» - виконаний не Овчінніковим Олександром Івановичем, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису Овчіннікова О.І.

Крім того, позивач наголошував, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою відповідно до ст. 241 ЦК України, натомість схвалення з боку уповноваженого органу ТОВ «Вільний» загальних зборів учасників товариства не відбулось, тому на думку позивача, це є порушенням ст.203 ЦК України та підставою для визнання договору фінансового лізингу недійсним.

Відповідач заперечуючи проти позову посилався на свою обізнаність щодо обмеженого обсягу повноважень у директора позивача на укладання угоди відповідно до Статуту, однак вказував на наявність на момент підписання договору від 10.06.2008 р. протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Вільний» від 28.05.2008 р. відповідно до якого директору позивача була надана згода на укладання спірного правочину. Крім того, відповідач зазначав, що у наданому йому витягу з ЄДР не було вказано про наявність у директора обмежень. Відповідач також стверджує про наявність наступного схвалення оспорюваного правочину, шляхом підписання акту прийому-передачі техніки та передання 3 комбайнів «Дніпро 350» КЗС-11 позивачу, підписання видаткової накладної від 16.06.2008 р. Окрім цього, відповідач зазначає, що факт наступного схвалення договору від 10.06.2008 р. встановлений у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2011 р. у справі № 27/95/10 за позовом ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» до ТОВ «Вільний», а тому відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує доведення у цій справі. Факт схвалення на думку відповідача також підтверджується сплатою позивачем лізингових платежів. Також відповідач посилається на те, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовані обставинами, які були предметом дослідження у справі № 31/5009/2658/11, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012 р. залишено в силі рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2011 р. про відмову у задоволенні позову про визнання договору від 10.06.2008 р. № F150 недійсним. Крім того, відповідач заперечує у задоволенні позову з тих підстав, що постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2011 р. у справі № 27/95/10 встановлено факт припинення договору від 10.06.2008, а оскільки договір фінансового лізингу може бути визнаний недійсним лише на майбутнє, підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі ст. 145 Цивільного кодексу України та ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Відповідно до п. 10) п. 6.3.4. Статуту позивача (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) зі змінами, державну реєстрацію яких проведено 23.08.2007 р. державним реєстратором Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, до компетенції загальних зборів відносяться питання надання згоди на відчуження майна, укладення кредитних правочинів, правочинів позики, емісії векселів та інших правочинів на суму, що перевищує 30 000 грн.

Пунктом 6.4.4. вказаного статуту позивача передбачено, що генеральний директор не має права приймати рішення по відчуженню майна товариства на суму, яка перевищує 30 000 грн. без згоди на це загальних зборів учасників.

Пунктом 1.2. договору визначено ціну предмета лізингу - 3 750 000,00 грн. з ПДВ.

Отже, виникнення права на укладення оспорюваного договору у генерального директора позивача обумовлене наявністю на це згоди загальних зборів учасників товариства.

Судом встановлено, що будь-яких рішень про надання згоди на укладення договору № F150 від 10.06.2008 р. загальними зборами учасників позивача не приймалося.

Так, в матеріалах справи міститься копія протоколу № 3 загальних зборів учасників позивача від 28.05.2008 р. про надання згоди на укладення спірного правочину, яка долучена до матеріалів справи представником відповідача.

При цьому вказаний протокол не може вважатися належним доказом надання загальними зборами товариства згоди на укладення оспорюваного правочину, оскільки підписаний не головою зборів Овчінніковим О.І., а іншою особою, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи № 4243-11 від 17.04.2012 р., проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Крім того, вказаний факт підтверджується письмовими поясненнями Овчіннікова О.І., наданими ним на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р.

Також про відсутність проведення 28.05.2008 р. загальних зборів позивача свідчить представлена суду книга протоколів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний", у якій відомості про проведення таких зборів відсутні (копія якої міститься в матеріалах справи, оригінал оглянуто судом).

Постановою про порушення кримінальної справи від 28.05.2010 р. відносно Тутова І.В. було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 366, ч.ч. 2, 5 ст. 191 КК України.

Постановою Коммунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2010 р. Тутова І.В. звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з закінченням строк давності.

Відповідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у витягу з Єдиного державного реєстру позивача вказівок стосовно обмежень директора суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, згідно з ч. 3 вказаної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Оскільки відповідач був обізнаний про обмеження генерального директора позивача на вчинення угод на суму понад 30 000,00 грн., то з огляду на положення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» посилання відповідача на відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про такі обмеження визнаються судом безпідставними.

Доводи відповідача стосовно наступного схвалення правочину позивачем спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому схвалення (в тому числі сплата коштів за правочином) має бути здійснено особою, уповноваженою на вчинення такого правочину. Не може вважатися схваленням правочину сплата коштів та вчинення інших дій особою, яка з перевищенням повноважень уклала правочин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2011 р. у справі № 15/52пн-к.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 10) п. 6.3.4. статуту позивача (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) питання надання згоди на відчуження майна, укладення кредитних правочинів на суму, що перевищує 30 000 грн. віднесено до компетенції загальних зборів позивача.

З наведеного випливає, що єдиним органом, який уповноважений схвалювати угоди, вчинені директором товариства з перевищенням наданих йому повноважень, є загальні збори учасників.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, а сторонами не надано будь-яких доказів прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний» рішень про наступне схвалення позивачем укладеного його генеральним директором договору № F150 від 10.06.2008.

Твердження відповідача про преюдиціальність факту наступного схвалення договору від 10.06.2008 р., встановленого у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2011 р. у справі № 27/95/10 є безпідставними, оскільки за змістом п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» фактам (обставинам), зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції преюдиціального значення не надається, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням.

За таких обставин доводи скаржника про наступне схвалення позивачем оспорюваного договору судом відхиляються з підстав їх необґрунтованості належними та допустимими доказами.

Щодо твердження скаржника про те, що вимоги позивача обґрунтовані обставинами щодо підписання протоколу іншою особою, які вже були предметом дослідження у справі № 31/5009/2658/11, то факти, встановлені у справі № 31/5009/2658/11 не мають преюдиціального значення при вирішенні даної справи, оскільки суб'єктний склад сторін спору у вказаних справах не є тотожним.

Суд також відхиляє помилкові посилання заявника на можливість визнання недійсним оспорюваного договору лише на майбутнє, а не з моменту його укладення, оскільки стаття 236 ЦК України, чинного на момент вчинення оспорюваного договору, чітко встановлює, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Аналогічної правової позиції дотримуються також Верховний Суд України та Вищий господарський суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про визнання недійсними договорів та стягнення заборгованості за ними (постанова Верховного Суду України від 16.12.2008 по справі № 37/425-07, постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2010 р. у справі № 62/220-09, від 26.07.2011 р. у справі № 10/422/08-3/65/10, від 22.02.2012 р. у справі № 32/5009/6218/11, від 23.03.2011 р. у справі № 5002-24/4240-2010, від 17.11.2011 р. у справі № 36/107, від 13.10.2011 р. у справі № 18/277пд, від 14.04.2010 р. у справі № 10/239-08(18/708-07), від 02.07.2009 р. у справі № 32/200-08, від 30.11.2011 р. у справі № 16/191, від 25.05.2011 р. у справі № 11/380д/09, від 29.07.2010 р. у справі № 37/325).

Крім того, як зазначив Вищий господарський суд України у своєму листі "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008 р. № 01-8/211 у частині 3 статті 207 ГК України встановлюється, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили, та передбачає можливість визнання зобов'язання недійсним на майбутнє, що також суперечить статті 236 ЦК України. Стаття 207 ГК України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать ЦК України як за термінологією, так і за змістом. Тому стаття 207 ГК України відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 ЦК України, абзацу другого частини першої статті 4 ГК України застосовуватись не може.

З огляду на викладене та враховуючи, що на вчинення договору № F150 від 10.06.2008 р. необхідна згода загальних зборів учасників товариства, яка генеральному директору позивача не надавалась, і у матеріалах справи відсутні докази схвалення вказаного правочину уповноваженим органом позивача, суд дійшов висновку про визнання оспорюваного договору недійсним на підставі ст.ст. 92, 203, 215, 241 ЦК України.

За вказаних обставин позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № F150 від 10.06.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент лізинг Україна" з моменту його укладення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент лізинг Україна" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 9, оф. 4-403, ідентифікаційний код 34537760) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" (72142, Запорізька обл., приморський р-н, с. Інзівка, вул. Радянська, буд. 8, ідентифікаційний код 31467717) 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 26.03.2013 р.

Суддя Жагорнікова Т.О.