Рішення № 30296445, 27.03.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/1086/12-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О.П.

Категорія 2 Доповідач Заполовський В. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

при секретарі судового засідання Валяник А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9, ВГІРФО УМВС України в Житомирській області про визначення порядку користування квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом. Обгрунтовуючи позов зазначала, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину їй та відповідачці ОСОБА_3 належить по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що протягом останніх півроку між ними виникають конфлікти з приводу порядку користування квартирою, позивач просила встановити порядок користування спірною квартирою відповідно до якого виділити їй в натурі житлову кімнату площею 17,2 кв.м., а ОСОБА_3 житлову кімнату площею 10,7 кв.м. Кухню, ванну кімнату, коридор та балкон залишити у спільному користуванні.

Також просила усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення в квартиру та зобов'язати КВЖРЕП-9 відкрити на її ім'я окремий особовий рахунок.

Відповідачка ОСОБА_4 подала зустрічний позов. Просила припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину спірної квартири та визнати за нею право власності на всю квартиру. Посилалася на те, що спільне користування квартирою є неможливим через їх постійні конфлікти та суперечки. Вона готова сплатити ОСОБА_1 кошти за її частку в квартирі.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9, ВГІРФО УМВС України в Житомирській області про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою та зобов'язання відкрити особовий рахунок відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Присуджено ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 130350 (сто тридцять тисяч триста пятдесят) гривень, які внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області 04.02.2013 року.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також те, що рішення суду ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити за безпідставністю.

Зазначає, що судом першої інстанції взято до уваги виключно докази та покази ОСОБА_2, та не враховані її доводи і надані нею докази. Вважає, що оскаржуваним рішення порушені її права, зокрема конституційне право на житло.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтв про право на спадщину позивачу ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_3 на праві власності належить по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 (а.с.6 - 12).

Протягом останнього періоду між сторонами виникають конфлікти з приводу порядку користування квартирою, що підтверджується постановами про відмову у порушенні кримінальних справ та це не заперечується останніми.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

річ є неподільною;

спільне володіння і користування майном є неможливим;

таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 про припинення права ОСОБА_1 на частку в спільному майні (квартирі) суд першої інстанції виходив з того, що її частка не може бути виділена в натурі; квартира є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Проте суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України доводів позивача ОСОБА_1 належним чином не перевірив та не з'ясував чи припинення права на частку в квартирі не завдасть істотної шкоди її інтересам, як співвласнику квартири.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна квартира складається з двох ізольованих жилих кімнат, відповідно житловою площею 17,2 кв.м. та 10,7 кв.м., окремої кухні площею 5,5 кв. м., суміщеного санвузла площею 2,9 кв.м., коридору - 6,2 кв.м., балкону - 0,87 кв.м. Загальна площа квартири складає 43,37 кв.м., корисна площа - 42,5 кв.м. (а.с. 8 - 10). З наведеного вбачається можливим вирішення питання про встановлення порядку користування спірною квартирою між її двома співвласниками, тобто між сторонами по справі без ущемлення їх прав та інтересів.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 на момент розгляду справи іншого житла, крім частини спірної квартири, на праві власності чи праві користування не мала. Тобто іншим житлом не забезпечена. Зазначені обставини фактично визнані стороною відповідача за первісним позовом.

Сукупність вказаних наявних обставин по справі дає підстави визнати, що оскаржуваним рішенням суду, яким припинено право власності ОСОБА_1 на частку у спільному майні (квартирі), завдало істотної шкоди її інтересам, так-як це потягло позбавлення її житла.

Тому колегія суддів вважає, що підстав для задоволення зустрічного позову у суду не було.

У зв'язку з чим рішення суду у зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у його задоволенні.

Вирішуючи питання про законність рішення суду за первісним позовом ОСОБА_1 колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1, як співвласнику квартири, відповідачкою за первісним позовом ОСОБА_2 чиняться перешкоди у її користуванні. Останні проявилися у заміні замка на вхідних дверях, встановлення сигналізації, тощо.

Тому вимоги позивачки за первісним позовом у цій частині слід визнати обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог ОСОБА_6, а саме вимоги про визначення порядку користування квартирою та зобов'язання відкрити особовий рахунок були вирішені судом в процесі розгляду даної справи шляхом постановлення ухвали від 23 травня 2012 року про залишення вказаних вимог без розгляду (а.с.60).

Зазначена ухвала сторонами не оскаржена та набрала законної сили.

Зазначене не свідчить про те, що спільне володіння і користування квартирою є неможливим та це не позбавляє права будь-кого із сторін звернутися повторно до суду з позовом про встановлення порядку користування спірною квартирою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 в зазначену квартиру.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді