Рішення № 30294744, 20.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2013 р. Справа № 911/546/13-г

за позовом закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд», с. Червона Слобода Черкаської області,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія

«Авторембудсервіс», с. Крушинка Васильківського району,

про стягнення 45 508,39 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: не з’явився; від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ :

позивач – закрите акціонерне товариство «Агрошляхбуд», с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 10.01.2013р. №01 до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Авторембудсервіс», с. Крушинка Васильківського району Київської області, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки товару №14-09 від 14.09.2012р. в сумі 45 508,39 грн., з яких: 44 736,23 грн. основної заборгованості та 772,16 грн. пені, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору. Крім того, з метою забезпечення позову на час розгляду справи, позивач просив суд накласти арешт на розрахункові рахунки та майно відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки товару №14-09 від 14.09.2012р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 908 386,23 грн. Проте, в порушення умов Договору, відповідач свої господарські зобов’язання щодо сплати грошових коштів за поставлений товар належним чином не виконав, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 44 736.23 грн. Також, як стверджує позивач, у зв’язку із простроченням відповідачем грошового зобов’язання за Договором, з відповідача належить до стягнення 772,16 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/497/13-г та призначено справу до розгляду.

У судове засідання 05.03.2013р. з’явився представник позивача, який виконав вимоги суду та подав витребувані судом документи. Ухвалою від 05.03.2013р. розгляд справи було відкладено у зв’язку із неявкою представника відповідача.

19.03.2013р. позивачем надіслані до господарського суду клопотання про розгляд справи без участі його представника та заяву від 11.03.2013р. №34 про уточнення позовних вимог. У вказаній заяві від 11.03.2013р. №34 про уточнення позовних вимог, у зв’язку із частковою сплатою відповідачем суми основної заборгованості (7 216,00 грн.), позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 38 292,39 грн. Крім того, оскільки розрахунки штрафних санкцій були зроблені на дату подачі позову до суду (до 10.01.2013р.), позивач просить суд здійснити донарахування штрафних санкцій станом на дату винесення рішення судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Подана заява від 11.03.2013р №34 закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» про уточнення позовних вимог є по суті заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, не змінюючи предмету або підстав позову, зменшує суму позову в частині основного боргу, за таких обставин зазначена заява приймається судом до розгляду.

Разом із тим, клопотання позивача про донарахування судом штрафних санкцій на дату винесення рішення судом відхиляється як таке, що суперечить чинному законодавству. Господарський суд вирішує спір в межах заявленого позивачем предмету спору, при цьому ціну позову визначає позивач. Відповідно до пунктів 4, 5 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. За таких обставин, подаючи заяву про зменшення (або збільшення) розміру позовних вимог, позивач не був позбавлений права здійснити новий обґрунтований розрахунок штрафних санкцій, визначити нову ціну позову та звернутися до суду з відповідною заявою. Суд, приймаючи рішення, не має права виходити за межі позовних вимог, і не наділений повноваженнями нараховувати замість позивача штрафні санкції та визначати замість позивача нову ціну позову.

Справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви від 11.03.2013р №34 закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» про уточнення позовних вимог про стягнення з відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Авторембудсервіс» 38292,39 грн. в тому числі основної заборгованості в розмірі 37520,23 грн. та 772,16 грн. пені.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалах від 18.02.2013р. та від 05.03.2013р. не виконав, витребувані документи та докази суду не подав, про причини нез’явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлявся судом належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд», с. Червона Слободка Черкаського району Черкаської області (далі по тексту – ЗАТ «Агрошляхбуд»), до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Авторембудсервіс», с. Крушинка Васильківського району Київської області (далі по тексту – ТОВ «БК «Авторембудсервіс»), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Підставою виникнення взаємних прав та обов’язків сторін у справі є укладений 14.09.2012р. між ЗАТ «Агрошляхбуд» (далі – постачальник) та ТОВ «БК «Авторембудсервіс» (далі – покупець) Договір поставки товару №14-09 (далі – Договір), згідно якого постачальник зобов’язується надати, а замовник, в порядку та на умовах визначених Договором, зобов’язується прийняти та оплатити постачальнику асфальтобетон (1 000 тон за ціною 990,00 грн. за тону) (далі – товар) в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у видаткових накладних. Відповідно до умов Договору:

- загальна сума Договору складає 990 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 165 000,00 грн. (п. 1.2. Договору);

- покупець, після пред’явлення постачальником рахунку на оплату товару здійснює 100% попередню оплату за товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. В окремих випадках можлива відстрочка платежу до 10-ти календарних днів з моменту поставки товару на умовах розділу 4 Договору (п. п. 3.2., 3.3. Договору);

- приймання – здача товару по кількості та якості проводиться відповідно до товаросупровідних документів (накладних) і вважається прийнятою з моменту підпису (п. 4.4. Договору);

- покупець зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату за замовлений та виготовлений товар (п. 5.1.1. Договору);

- за затримку оплати товару більше ніж 10 днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки (п. 6.2. Договору);

- дія Договору припиняється 31.12.2012р. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. п 9.2., 9.3. Договору).

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, на виконання своїх господарських зобов’язань за Договором, ЗАТ «Агрошляхбуд» поставлено, а ТОВ «БК «Авторембудсервіс» отримано товар на загальну суму 908 386,23 грн., що підтверджується накладними, які підписані повноважними представниками сторін та засвідчені печатками підприємств, а також відповідними довіреностями на отримання матеріальних цінностей та податковими накладними (копії накладних, довіреностей та податкових накладних наявні в матеріалах справи):

ь від 26.09.2012р. №131 на суму 65 765,15 грн.,

ь від 11.10.2012р. №139 на суму 198 000,00 грн.,

ь від 12.10.2012р. №141 на суму 68 965,00 грн.,

ь від 12.10.2012р. №143 на суму 129 500,00 грн.,

ь від 15.10.2012р. №140 на суму 26 415,00 грн.,

ь від 16.11.2012р. №153 на суму 198 000,00 грн.,

ь від 20.11.2012р. №155 на суму 84 180,58 грн.,

ь від 29.11.2012р. №156 на суму 87 615,00 грн.,

ь від 30.11.2012р. №159 на суму 49 945,50 грн.,

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень пунктів 3.2., 3.3. Договору покупець, після пред’явлення постачальником рахунку на оплату товару здійснює 100% попередню оплату за товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. В окремих випадках можлива відстрочка платежу до 10-ти календарних днів з моменту поставки товару на умовах розділу 4 Договору.

Як твердить позивач та вбачається з наданих копій платіжних доручень, а саме:

ь від 19.09.2012р. №153 на суму 40 000,00 грн.,

ь від 26.09.2012р. №156 на суму 40 000,00 грн.,

ь від 28.09.2012р. №160 на суму 100 000,00 грн.,

ь від 11.10.2012р. №177 на суму 50 000,00 грн.,

ь від 11.10.2012р. №182 на суму 350 000,00 грн.,

ь від 15.11.2012р. №225 на суму 133 650,00 грн.,

ь від 26.11.2012р. №245 на суму 50 000,00 грн.,

ь від 29.11.2012р. №249 на суму 100 000,00 грн., крім того, після порушення провадження у справі відповідачем перераховано платіжним дорученням від 27.02.2013р. №43 ще суму 7 216,00 грн.

За таких обставин відповідачем були частково перераховані на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 870 866,00 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов’язань за Договором та сплати коштів за поставлений позивачем товар в більшій сумі, ніж визнає позивач, або доказів пред’явлення позивачу претензій щодо якості поставленого товару суду не подав, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин, судом встановлено факт порушення зобов’язання з боку відповідача – ТОВ «БК «Авторембудсервіс» щодо оплати поставленого товару в сумі 908 386,23 грн. (сума поставки) – 870866,00 грн. (сума оплати) = 37520,23 грн. в строк, визначений Договором.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню повністю в сумі 37520,23 грн.

У зв’язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд про стягнення з відповідача пені, передбаченої пунктом 6.2 Договору, в сумі 772,16 грн.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій – неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що за затримку оплати товару більше ніж 10 днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки.

Відповідно до частини шостої ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%.

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов’язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені пунктами 3.2., 3.3 та розділом 4 Договору;

- відповідальність за порушення грошового зобов’язання, визначені пунктом 6.2. Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»;

- постанову правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», якою розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%, враховуючи положення частини шостої ст. 232 ГК України та виходячи з виконаного судом розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов’язання відповідача та належні строки його виконання, відстрочку в нарахуванні пені в 10 днів, судом встановлено, що належна до стягнення з відповідача пеня за заявлений позивачем період станом на 10.01.2013р. становить в сумі 1 817,48 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 772,16 грн. Заява про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення пені в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 772,16 грн. підлягають задоволенню повністю в заявленій сумі.

Таким чином, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки, суд вважає вимоги позивача – закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» обґрунтованими, законними, позов задовольняє повністю та приймає рішення про стягнення з відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Авторембудсервіс» заборгованості в розмірі 38292,39 грн. в тому числі основної заборгованості в розмірі 37520,23 грн. та 772,16 грн. пені. Відповідно до статті 49 ГПК України, відшкодування позивачу судового збору суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 610, ч.1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ст. ст. 629, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 175, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Авторембудсервіс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Авторембудсервіс» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Фрунзе, 51А, код ЄДРПОУ 33540552)

на користь закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» (19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Червона Слобода, вул. Першотравнева, буд. 2, код ЄДРПОУ 03582310)

37520,23 грн. (тридцять сім тисяч п’ятсот двадцять гривень двадцять три копійки) основної заборгованості,

772,16 грн. (сімсот сімдесят дві гривні шістнадцять копійок) пені,

1 720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п’ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 29.03.2013р.