Рішення № 30294740, 20.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2013 р. Справа № 911/497/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України»,

м. Київ,

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Славутич

Київської області,

про стягнення 10 624,07 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ :

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 13.12.2012р. б/н до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Славутич Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки продукції від 16.12.2011р. №69 в розмірі 10624,07 грн., в тому числі: 10 276,84 грн. основного боргу, 286,40 грн. пені, 60,83 грн. 3% річних та покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки продукції від 16.12.2011р. №69 згідно товарно - транспортних накладних позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 10 276,84 грн. Проте, в порушення умов Договору, відповідач свої господарські зобов'язання, щодо сплати грошових коштів за поставлений товар, належним чином не виконав, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 10 276,84 грн. Також, як стверджує позивач, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, з відповідача належить до стягнення 3% річних в сумі 60,83 грн. та пеня в розмірі 286,40 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/497/13-г та призначено справу до розгляду.

У судові засідання 27.02.2013р. та 20.03.2013р. представники сторін не з'явились. Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах суду від 13.02.2013р. та від 27.02.2013р. не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи та докази не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення повідомлявся належним чином.

20.03.2013р. до господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» надійшла заява від 19.03.2013р б/н про уточнення позовних вимог з доданими до неї документами, в якій позивач просить суд, у зв'язку із частковим поверненням товару на суму 944,28 грн., та частковою оплатою суми боргу в розмірі 2 300,00 грн., стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 7 032,56 грн., пеню в сумі 286,40 грн. та 3% річних в сумі 60,83 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана заява від 19.03.2013р б/н товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» про уточнення позовних вимог є по суті заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, не змінюючи предмету або підстав позову, зменшує суму позову в частині основного боргу, за таких обставин зазначена заява приймається судом до розгляду.

Справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви від 19.03.2013р б/н товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» про уточнення позовних вимог та стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 основної заборгованості в розмірі 7 032,56 грн., пені в сумі 286,40 грн. та 3% річних в сумі 60,83 грн.

Як свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач, в порядку ст. ст. 87, 64 ГПК України, був належним чином та завчасно повідомлений судом про дату, час та місце проведення судових засідань. Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України. Крім того, відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Мінеральні води України»), до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Славутич Київської області (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 16.12.2011р. між ТОВ «Мінеральні води України» (далі - постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - покупець) Договір поставки продукції №2876 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та порядку визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом - передачу товару та є невід'ємними частинами цього Договору. Відповідно до умов Договору:

- найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору (п. 2.1. Договору);

- ціна на товар встановлюється на підставі прайс - листів постачальника, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України (п. 3.1. Договору);

- загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару (п. 3.2. Договору);

- покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару (п. 3.3. Договору);

- в разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань за даним Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 5.1. Договору);

- у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення платежу (п. 5.3. Договору);

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011р., а у фінансовій частині - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо жодна сторона потягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного Договору не заявить про наміри його розірвання, цей Договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один рік (п. 8.5. Договору).

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, посилаючись на додані до позову копії видаткових накладних, на виконання своїх господарських зобов'язань за Договором, ТОВ «Мінеральні води України» здійснено поставку товару на загальну суму 10 276,84 грн. Проте, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи копій товарно - транспортних накладних, підписаних та засвідчених печатками обох сторін, а саме:

ь від 18.09.2012р. №МВЧ-007853 на суму 178,56 грн.,

ь від 18.09.2012р. №МВЧ-007851 на суму 1 441,08 грн.,

ь від 18.09.2012р. №МВЧ-007830 на суму 280,44 грн.,

ь від 18.09.2012р. №МВЧ-007829 на суму 4 530,96 грн.,

ь від 21.09.2012р. №МВЧ-007996 на суму 51,18 грн.,

ь від 21.09.2012р. №МВЧ-007995 на суму 121,68 грн.,

ь від 21.09.2012р. №МВЧ-007985 на суму 1 345,32 грн.,

ь від 21.09.2012р. №МВЧ-007998 на суму 260,76 грн.,

ь від 21.09.2012р. №МВЧ-007987 на суму 108,00 грн.,

ь від 21.09.2012р. №МВЧ-007986 на суму 322,68 грн.,

ь від 21.09.2012р. №МВЧ-008017 на суму 149,10 грн.,

ь від 02.10.2012р. №МВЧ-008381 на суму 1 238,04 грн.,

ь від 02.10.2012р. №МВЧ-008382 на суму 249,00 грн., позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 10 276,80 грн.

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень пункту 3.3 Договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Як твердить позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем 15.02.2012р. здійснено часткове повернення товару на загальну суму 944,28 грн. (копія Додатку 2 до Податкової накладної. Розрахунок №9316/2 від 15.10.2012р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 07.09.2012р. №7693/2 за договором від 16.02.2011р. №69 залучена до матеріалів справи). Крім того, 15.02.2013р., 22.02.2013р. та 25.02.2013р. відповідачем були частково перераховані грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар на загальну суму 2 300,00 грн. (копії банківських виписок залучені до матеріалів справи).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Суд двічі, ухвалами від 13.02.2013р. та від 27.02.2013р. зобов'язував відповідача подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів згідно договору поставки від 16.02.2011р. №69. Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений позивачем товар в сумі 7 032,56 грн. або доказів пред'явлення позивачу претензій та/або зауважень щодо якості поставленого товару суду не подав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин судом встановлено факт порушення зобов'язання з боку відповідача - ФОП ОСОБА_1 щодо оплати поставленого товару в сумі 10 276,80 грн. (сума поставки) - 944,28 грн. (сума повернення товару) - 2300,00 грн. (сума оплати) = 7 032,52 грн. в строк, визначений пунктом 3.3 Договору, а саме до 15.10.2012р.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7 032,56 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню частково в сумі 7 032,52 грн.

У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені, передбаченої пунктом 5.3. Договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення платежу, в розмірі 286,40 грн. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 60,83 грн.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини шостої ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%.

Згідно положень частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені розділом 3 Договору;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 5.3. Договору, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст. 625 ЦК України;

- постанову правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», якою розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5% та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача та належні строки його виконання, передбачені законом та Договором:

документСума поставки, грн.строк оплати (п. 3.3 Договору)фактично сплачено, грн.основний борг, грн.кількість днів простроченняпеня, грн. 3% річних, грн.ТТН від 18.09.2012р. №№ МВЧ-007853, МВЧ-007851, МВЧ-007830, МВЧ-0078296 431,0401.10.2012 6 431,043 дні (02.10.2012-04.10.2012)7,911,59ТТН від 21.09.2012р. №№ МВЧ-007996, МВЧ-007995, МВЧ-007985, МВЧ-007998, МВЧ-007987, МВЧ-007986, МВЧ-00780172 358,7204.10.2012 8 789,7611 днів (05.10.2012-15.10.2012)39,637,95ТТН від 02.10.2012р. №№ МВЧ-008381, МВЧ-0083821 487,0415.10.2012 10 276,80 Додаток 2 до податкової накладної від 07.09.2012р. №7693/2 15.10.2012р. повернення товару на суму 944,28 грн. (Розрахунок №9316/2 від 15.10.2012р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 07.09.2012р. №7693/2)9 332,5259 днів (16.10.2012-13.12.2012) за заявлений позивачем період225,6645,26платіжне доручення від 15.02.2013р. 1 000,008 332,52 платіжне доручення від 22.02.2013р. 700,007 632,52 платіжне доручення від 25.02.2013р. 600,007 032,52 всього10276.80 2 300,00 + 944,28 (повернення) = 3244.287 032,52 273,2054,80

судом встановлено, що за заявлений позивачем період до 13.12.2012р. належні до стягнення з відповідача пеня становить в сумі 273,20 грн. та 3% річних в сумі 54,80 грн. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 60,83 грн. 3% річних та пені в сумі 286,40 грн. підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов частково та приймає рішення про стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» заборгованості за Договором №69 поставки продукції від 16.02.2011р. в сумі 7 360,52 грн., з яких: 7 032,52 грн. основної заборгованості, 273,20 грн. пені, 3% річних в сумі 54,80 грн. та, відповідно до статті 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6, ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 549, ч. 2 ст. 551, 610, ч.1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ст. ст. 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 175, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (07100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б, код ЄДРПОУ 36001810)

7 032,52 грн. (сім тисяч тридцять дві гривні п'ятдесят дві копійки) основної заборгованості,

273,20 грн. (двісті сімдесят три гривні двадцять копійок) пені,

54,80 грн. (п'ятдесят чотири гривні вісімдесят копійок) 3% річних,

1 716,00 грн. (одну тисячу сімсот шістнадцять гривень нуль копійок) судового збору.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 29.03.2013р.