Ухвала суду № 30287104, 27.03.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 2-822/12

Провадження № 22ц/782/624/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого - Кострицького В.В.,

Суддів: Коротких О.Г.,Борисова Є.А.

при секретарі: Щуровій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відновлення межи та знесення межової споруди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Жовтневої районної у м.Луганську ради, Управління державного комітету України по земельних ресурсах у м.Луганську про визнання рішення Жовтневої районної у м.Луганську ради від 29.12.2003 року та державного акту на земельну ділянку від 30.09.2007 року недійсними, визнання недійсним та скасування акту погодження меж земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2010 року позивач звернулася із зазначеним позовом до суду, у якій просила зобов'язати відповідача зупинити будівництво огорожі на земельній ділянці площею 0,1578 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_2 у м. Луганську, ліквідувати огорожу, збудовану з порушенням межі, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_2 у м. Луганську, в обґрунтування позову зазначила, що відповідач ОСОБА_2 почала незаконне будівництво огорожі на її земельній ділянці, перемістивши при цьому межу на 1 м вглиб її земельної ділянки, що підтверджується наданими фото, на пропозиції позивача перенести межу та припинити будівництво огорожі відповідач відмовилась, у зв'язку з чим вона позбавлена можливості нормально користуватися своєю земельною ділянкою, вести на ній господарство. Позивач ОСОБА_3 вважає, що протиправними діями відповідача порушені її права як власника земельної ділянки, який на підставі ст. 152 Земельного кодексу України може вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю.

ОСОБА_4 у грудні 2010 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просила визнати недійсним рішення Жовтневої районної у м. Луганську ради від 29.12.2003, визнати недійсним та скасувати акт погодження меж, на підставі якого було проведено приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1 у м. Луганську, визнати недійсним та скасувати державний акт на земельну ділянку АДРЕСА_1 виданий ОСОБА_3 30.09.2007, мотивуючи позовні вимоги тим, що її земельна ділянка стала меншою внаслідок видачі державного акту на земельну ділянку № 38. При приватизації земельної ділянки № 38 із нею не погоджувалася і не надавалася на підпис технічна документація, посилаючись на технічний паспорт на житловий будинок від 06.09.2002 і на технічний паспорт від 24.09.2007, у яких розмір земельної ділянки АДРЕСА_3 складав 18,40 м, а згідно акту передачі межових знаків на зберігання від 15.11.2010 межа була встановлена таким чином, що розмір земельної ділянки зменшився на 1,06 м і став дорівнювати 17,34 м, що призвело до зменшення земельної ділянки, у зв'язку з чим вважає, що відповідач ОСОБА_3 порушила її право користування земельною ділянкою, державний акт на земельну ділянку № 38 загальною площею 0,1578 га, виданий на ім'я відповідача ОСОБА_1 міським управлінням по земельних ресурсах є незаконним, не відповідає дійсним розмірам земельної ділянки, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

До початку розгляду судом справи по суті представником ОСОБА_3 була подана позовна заява (уточнена) про усунення порушень права власності на земельну ділянку та знесення огорожі від 27.05.2011, у якій позивач просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Луганську шляхом відновлення стану земельної ділянки, що існував до будівництва на ній самовільно огорожі, а також звільнити частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Луганську і знести самовільно побудовану на частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 огорожу.

Рішенням суду першої інстанції уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 у м. Луганську, шляхом відновлення стану земельної ділянки, що існував до будівництва на ній самовільно огорожі, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 640405 від 30.10.2007. Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 у м. Луганську, шляхом знесення самовільно побудованої огорожі на частині земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 54 гривень. У зустрічному позові ОСОБА_4 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_4.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, яки беруть участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на основу своїх вимог або заперечень. Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги були виконані.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на підставі рішення Жовтневої районної у м. Луганську ради від 29.12.2003 № 6\223 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1578 га, яка розташована у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення садівництва. Право власності на землю позивача посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 640405 від 30.10.2007. Позивачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою луганською державною нотаріальною конторою 03.09.2003, реєстр. № 2-823, належить житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 комунальним землевпорядним підприємством була виконана технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у складі якої знаходиться акт узгодження меж земельної ділянки, складений 18.10.2005, яким підтверджено узгодження межі з боку земельної ділянки по АДРЕСА_3, з ОСОБА_2(а.с.12). На час складання акту узгодження меж земельної ділянки від 18.10.2005 власником житлового будинку з належними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 була ОСОБА_7, якій зазначений будинок належав на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку. Відповідно договору купівлі продажу житлового будинку посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_8 за р. № 2666 від 08.10.2007 року, ОСОБА_4 стала власником житлового будинку з належними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 право власності на який зареєстровано 30.10.2007, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16470245 від 30.10.2007. Фактично у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 проживає відповідач ОСОБА_2 (донька ОСОБА_4.), про це зазначено у зустрічній позовній заяві ОСОБА_4, даний факт ніким не заперечується. Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку, що позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_3, доведено, що відповідачем ОСОБА_2 самовільно зайнята частина земельної ділянки позивача, на якій зведена огорожа на певній відстані 1 м від житлового будинку № 40, яка підлягає звільненню, а огорожа підлягає знесенню, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що висновок суду, викладений в рішенні стосовно підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_3 є вірним, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 3 ст. 152 ЗК України визначає способи захисту порушених прав, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За положеннями частин 1-3 ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, рішення суду узгоджується з доказами, наявними у справі, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апелянта про необхідність підписання акту узгодження меж земельної ділянки від 18.10.2012 року власником ОСОБА_4 є необґрунтованими, а данні стосовно дати узгодження меж повідомлені суду апеляційної інстанції є невірними. Так в матеріалах справи знаходиться акт узгодження меж земельної ділянки, складений 18.10.2005, яким підтверджено узгодження межі з боку земельної ділянки по АДРЕСА_3, з ОСОБА_2(а.с.12). Крім того відповідно договору купівлі продажу житлового будинку посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_8 за р. № 2666 від 08.10.2007 року, ОСОБА_4 стала власником житлового будинку з належними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3. (а.с.51-54) Зазначений договір укладено ОСОБА_9 за дорученням ОСОБА_10 з ОСОБА_4. Фактично до 08.10.2007 року ОСОБА_4 не мала жодної правової підстава на узгодження меж з домоволодіннями розташованими по АДРЕСА_3

Подальші доводи апелянта (а.с.174-176) є викладенням загальновідомих положень норм Земельного кодексу України та ЦПК України, раніше вже викладених у зустрічній позовній заяві (а.с.36-37).

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилається відповідач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.303,307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення

Головуючий суддя:

Судді: