Ухвала суду № 30285980, 21.03.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/6019/2012 Провадження № 22-ц/795/708/2013 Головуючий у I інстанції -Лямзіна Н. Ю. Доповідач - Позігун М. І.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Позігуна М.І.

суддів: Мамонової О.Є., Шемець Н.В.

при секретарі: Летуті Ю.В.

з участю: позивача ОСОБА_1, представника позивачів- ОСОБА_6, представників відповідачів - Коноваленка С.В., Кобижчі Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Чернігівській області, Міністерства з надзвичайних ситуацій України, 1-го Державного пожежно-рятувального загону Територіального управління МНС України у Чернігівській області про визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання видати розпорядження на її приватизацію, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 ставлять питання про скасування рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2013 року, яким їм відмовлено в задоволенні вимог про визнання права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідачів видати розпорядження про приватизацію ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 зазначеної квартири у порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Незаконність рішення суду апелянти обґрунтовують його ухвалення судом з порушенням норм матеріального та процесуального права і, зокрема, невідповідністю висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог фактичним обставинам справи.

За доводами апелянтів, судом, зокрема, не враховано, що в спірному будинку 14 квартир із 17 належать громадянам на праві власності, що багатоквартирний житловий будинок, виходячи з вимог нормативно-правових актів, не може бути будівлею пожежних служб, а відповідно квартира не може знаходитись у нежитловій будівлі; відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів знаходження житлового будинку на території державного підприємства чи установи, оскільки право користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок, припинилося в зв'язку з припиненням організації, якій ця земельна ділянка надавалась в користування; суд безпідставно не зупинив провадження у справі до залучення правонаступників.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.

Згідно наявних в матеріалах цивільної справи копій інвентаризаційних справ, в АДРЕСА_1 в 1975 році було побудовано комплекс приміщень пожежного депо, в тому числі і житлові приміщення, які складалися з 16 квартир, розташованих на 2-5 поверхах частини зазначеної будівлі з окремим входом, володільцем якого була професійна пожежна частина №3(а.с.171-195).

02.04.1990 року Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 16.01.1989 року було видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію за відділом технічної служби воєнізованої охорони (а.с.78) домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складалося з адміністративно - технічних приміщень та 16 квартир (а.с. 76-106).

5 вересня 1994 року Управлінню пожежної охорони Управління внутрішніх справ Чернігівської області було видано державний акт на право постійного користування 2.37 га землі, в тому числі 0.96 га по АДРЕСА_1.

05.12.1994 року Управлінням пожежної охорони УМВС України в Чернігівській області працівнику пожежної охорони ОСОБА_4 та членам його сім'ї було видано ордер № 27 на службову житлову площу - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60.2 кв. м. (а.с.10).

Проте, в технічній документації на приміщення по АДРЕСА_1 така квартира відсутня.

17.10.2006 року житловою комісією Управління МНС України в Чернігівській області за заявою ОСОБА_4 було прийнято рішення (протокол №16) про виключення квартири 17 з числа службової.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської області №291 від 13.11. 2006 року за клопотанням Управління МНС України в Чернігівській області квартирі АДРЕСА_1 змінено статус зі службової на житлову, і закріплено за ОСОБА_4 та членами його сім'ї.

06.03.2012 року ОСОБА_4 звернувся з заявою до Управління МНС України в Чернігівській області щодо надання дозволу на приватизацію зазначеною квартири.

Проте, МНС України на звернення Територіального управління МНС України у Чернігівській області, яке є правонаступником Управління МНС України в Чернігівській області, дало відповідь, що приватизація АДРЕСА_1 не буде відповідати вимогам закону, оскільки квартира знаходиться в адміністративній будівлі СДПЧ-1 ТУ МНС України в Чернігівській області, розміщеній на території державного підприємства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що спірна квартира входить до цілісного майнового комплексу 1 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Територіального управління МНС України у Чернігівській області, а тому відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизації не підлягає.

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Преамбулою Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (2482-12) (далі -Закон) передбачено, що цей Закон (2482-12) визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно ст. 1 зазначеного Закону - приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

В силу ст. 2 Закону не підлягають приватизації зокрема, квартири, розташовані на територіях підприємств, установ та організацій.

Відповідно до листа управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 04.01.2013 року право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 зареєстровано за Управлінням пожежної охорони Управління внутрішніх справ Чернігівської області площею 0.96 га (пожежна частина) відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 5 вересня 1994 року № 346, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 26 липня 1994 року № 132.

В управлінні земельних ресурсів відсутня інформація про розташування на зазначеній вище земельній ділянці багатоквартирного жилого будинку, розмірів, конфігурації земельної ділянки та відсутня землевпорядна документація, на підставі якої визначено його прибудинкова територія.

Як встановлено судом, приміщення по АДРЕСА_1 в зв'язку з ліквідаціями та реорганізаціями служби пожежної охорони в системі МВС, МНС перебувало, зокрема і на балансі Територіального управління МНС України в Чернігівській області. Згідно акту від 10 вересня 2012 року зазначене приміщення було закріплено за 1 державним пожежно - рятувальним загоном Територіального управління МНС України в Чернігівській області. Згідно статуту ДПРЗ-1 є юридичною державною організацією з закріпленням за ним майна на праві оперативного управління.

Оскільки, виходячи з аналізу ст. 120 ЗК від 25 жовтня 2001 року при переході права власності на будівлі і споруди від одних підприємств, установ і організацій до інших разом із цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди, то таке право користування земельною ділянкою переходить і при передачі права оперативного управління на майно державної власності.

Виходячи з аналізу висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005, яким визнано неконституційним положення п. 6 розд. X «Перехідні положення» ЗК щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», яким встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб; право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається з підстав не отримання новим власником майна нового державного акту на право користування земельною ділянкою.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом ( з 1 січня 2013 року) землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими.

У державній власності залишаються земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності, в тому числі і житлового фонду, який перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі підприємств), у комунальну власність визначається Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Виходячи з аналізу статті 2 зазначеного Закону об'єктами передачі є цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, об'єкти житлового фонду, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій. Нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення можуть бути об'єктом передачі лише після їх виділення в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі розподільного балансу.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, виділення в окрему облікову одиницю житлової частини будівлі по АДРЕСА_1 з наданням адреси і виділенням земельної ділянки для обслуговування такого об'єкту нерухомого майна не проводилося.

Таким чином, житлова частина будівлі по АДРЕСА_1 входить до цілісного майнового комплексу, розташованого на земельній ділянці площею 0.96 га, яка знаходиться на землі державної форми власності та перебуває у постійному користуванні державної організації.

В зв'язку з викладеним, безпідставними є посилання апелянтів на відсутність доказів щодо знаходження житлового приміщення на земельній ділянці державного підприємства, а їх доводи щодо неможливості застосування в спірних правовідносинах визначення цілісного майнового комплексу ґрунтується на невірному тлумаченні норм матеріального права, якими вони регламентуються.

Виходячи з аналізу нормативних актів, якими ліквідовувались територіальні органи Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства надзвичайних ситуацій в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, районах у містах, містах обласного, республіканського значення як юридичні особи публічного права; створювалися юридичні особи публічного права територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій, останні є правонаступниками прав і обов'язків територіальних органів, що ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з надзвичайних ситуацій.

За таких обставин, є безпідставними посилання апелянтів на наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року № 891, передбачено порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.

За таких обставин, за наявності підстав для передачі державного житлового фонду, який перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ що ліквідуються, реорганізуються, у комунальну власність з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами, покладення обов'язку проведення приватизації на державні підприємства, що ліквідуються, чи на їх правонаступників суперечитиме вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

За викладених обставин, й інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування рішення суду, оскільки не спростовують законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: