Постанова № 30279618, 14.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р. Справа №2а/0570/13847/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання - Ромашовій О.О.,

за участю

представників позивача - Чеснокова В.М., Худолєєвої В.А., Собченко І.Є. (за довіреністю),

представників відповідача - Турта В.В., Зіборової Л.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про часткове визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000262202, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.05.2012р. №0000272202, №0000262202, №1000101702, №0000482202, №0000302202, №0000292202, №000282202.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. позовні вимоги роз'єднані у самостійні провадження.

Справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000262202 присвоєно номер 2а/0570/13847/2012 і за результатами автоматизованого розподілу передано для розгляду судді Ушенку С.В., яким ухвалою від 16.10.2012р. справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача складено акт від 14.05.2012р. №492/22-2/13505121, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000262202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82621,00 грн., з яких 66152,00 грн. - за основним платежем, 16469,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Відповідачем встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р. у сумі 65872,00 грн. у зв'язку із порушенням позивачем пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки до перевірки не було надано жодного документу, що підтверджує право на формування податкового кредиту по взаємовідносинам із Спеціалізованим ліфтовим управлінням №2 ЗАТ «Отіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Укржитлоексплуатація». Позивач зазначає про невідповідність зазначених висновків податкового органу, оскільки ним в ході перевірки відповідачеві були надані всі первинні документи, що підтверджують правомірність та обґрунтованість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами, а тому вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано.

31.01.2013р. позивач уточнив позовні вимоги, про що надав відповідну письмову заяву від 31.01.2013р. №134, і просить суд частково визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000262202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82245,00 грн. по взаємовідносинам із Спеціалізованим ліфтовим управлінням №2 ЗАТ «Отіс».

При цьому суд зазначає, що позивачем не оскаржується податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000602202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інститут Укржитлоексплуатація».

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням уточнень, надали пояснення, аналогічні викладеним в них. Крім того зазначили, що позивачем в додатках 5 до декларацій з податку на додану вартість за квітень-серпень 2009 року в розділі ІІ Податковий кредит зроблено помилку і зазначено індивідуальний податковий номер 253275005095 СЛУ №2 ЗАТ «Отіс», який з 01.01.2009р. не був платником податку на додану вартість, замість індивідуального податкового номера ЗАТ «Отіс». Фактично позивач мав господарські відносини із ЗАТ «Отіс», яке є юридичною особою, платником податку на додану вартість і яким за результатами здійснених господарських операцій за договором від 29.12.2005р № 134 позивачеві видані податкові накладні на підставі яких був сформований податковий кредит у зазначених вище звітних (податкових) періодах. Посилаючись на приписи пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і порушення позивачем п. 3.1. Розділу 3 і п. 6.2. Розділу 6 Методичних рекомендацій щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266, зазначає про невиконання відповідачем у вказаних звітних періодах покладених на нього функцій в частині не проведення камеральних перевірок відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість і не виявлення факту наявності арифметичних чи методологічних помилок у поданій позивачем податковій звітності з ПДВ, що призвело до нівелювання права позивача на формування податкового кредиту у зазначеному розмірі. Просять позов задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог, надали суду письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи, і пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях, наголошували на правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення і просять в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи і оцінивши їх наявними доказами за своїм внутрішнім переконанням суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» зареєстровано 13.03.2008р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради, як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ в Кіровському районі м.Донецька, є платником податку на додану вартість з 25.01.2009р.

ДПІ у Кіровському районі м.Донецька Донецької області ДПС є суб'єктом владних повноважень і в даних правовідносинах наділена повноваженнями, наданими Податковим кодексом України.

В період часу з 19.04.2012р. по 04.05.2012р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Содєйствіє» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено відповідний акт від 14.05.2012р. №492/22-2/13505121.

В ході зазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, щодо заниження позивачем податку на додану вартість у квітні 2009 року на 12665 грн., у травні 2009 року на 12456 грн., у червні 2009 року на 13492 грн., у липні 2009 року на 13191 грн., у серпні на 13992 грн.

Як вбачається з акту перевірки, зазначені суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у звітних (податкових) періодах квітень-серпень 2009 року встановлені по операціям з придбання послуг від Спеціалізованого ліфтового управління №2 Приватного акціонерного товариства «Отіс», оскільки позивачем до перевірки не надано жодного документу, що підтверджує право на формування податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000262202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82621 грн., з яких 66152 грн. - за основним платежем, 16469 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому суд зазначає, що предметом спору в даній справі є зазначене податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82245 грн., з яких 65796 грн. - за основним платежем, 16449 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В подальшому спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС у Донецькій області і ДПС України, рішеннями яких воно залишено без змін. Мотивуючи свої рішення ДПС у Донецькій області і ДПС України виходили з того, що позивачем податкові накладні, виписані ЗАТ «Отіс» на суму 65796,86 грн. податку на додану вартість, не задекларовані і, посилаючись на приписи п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, зазначили про наявність у позивача у разі не включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, такого права протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як вбачається зі скарг позивача до ДПС в Донецькій області і ДПС України на податкове повідомлення-рішення, які наявні в матеріалах справи, ним надавались до податкового органу копії документів, складених на виконання договору від 29.12.2005р. № 134, в тому числі і видані ЗАТ «Отіс» податкові накладні.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи, між позивачем (попередня назва ТОВ «Содєйствіє») і ЗАТ «Отіс» 29.12.2005р. укладено договір №134 на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем.

Обставини щодо фактичного виконання умов зазначеного договору не є спірними між сторонами.

На виконання умов договору від 29.12.2005р. №134 ЗАТ «Отіс», індивідуальний податковий номер 143575726655 в адресу позивача видано наступні податкові накладні: від 30.04.2009р. №04000584/2 на суму ПДВ 12665,10 грн., від 29.05.2009р. №05000563/2 на суму ПДВ 12416,25 грн., від 31.05.2009р. №05000632/2 на суму ПДВ 40,06 грн., від 30.06.2009р. №06000624/2 на суму ПДВ 13492,13 грн., від 31.07.2009р. №07000643/2 на суму ПДВ 13191,22 грн., від 31.08.2009р. №08000627/2 на суму ПДВ 13992,10 грн.

Позивачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди квітень-серпень 2009 року, в додатках 5 до яких в розділі ІІ Податковий кредит зазначено індивідуальний податковий номер 253275005095, який належить Спеціалізованому ліфтовому управлінню №2 ЗАТ «Отіс» і який з 01.01.2009р. не був платником податку на додану вартість.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ЗАТ «Отіс» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору від 29.12.2005р. №134, судом встановлена їх відповідність вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037), і наявність у ЗАТ «Отіс» на момент їх видачі встановленої податкової правосуб'єктності.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про податок на додану вартість», який не передбачав права платника податків у разі не включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, здійснення таких дій протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Крім того, з моменту виникнення у позивача такого права і на час проведення перевірки, за результатами якої прийнято спірне рішення, зазначений термін минув.

Втім, на виконання вимог зазначеного Закону ДПА України було прийнято наказ від 18.04.2008р. №266, яким затверджені Методичні рекомендації щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість і який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 3.1 Розділу 3 наказу, всі податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість, що подаються платником податку на додану вартість до податкової інспекції, підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем подання звітної податкової декларації до органу ДПС, або днем подачі уточнювального розрахунку.

Пунктом 6.2 розділу 6 наказу передбачено, що у разі виявлення за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, незалежно від відсутності чи наявності арифметичних чи методологічних помилок у поданій платником податковій звітності з ПДВ, операцій другої категорії, проводиться документальна невиїзна перевірка. Вчинення податковим органом зазначених дій передбачено з метою виявлення та упередження на першій стадії можливих порушень податкового законодавства.

Таким чином, з урахуванням приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу ДПА України № 266, відповідач у спірних податкових періодах зобов'язаний був провести камеральні перевірки поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість, виявити порушення податкового законодавства, які стали підставою для нарахування грошових зобов'язань на спірним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, провести документальну невиїзну перевірку і прийняти рішення відносно позивача, зокрема, про збільшення суми податкового кредиту по взаємовідносинам із ЗАТ «Отіс».

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач в порушення вищенаведених приписів Закону України «Про податок на додану вартість» і Наказу ДПА України від 18.04.2008р. № 266 зазначених дій не вчинив, що, на думку суду, призвело до позбавлення платника податків (позивача) права на податковий кредит.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено право позивача на формування податкового кредиту за квітень-серпень 2009 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд не приймає посилання податкового органу в обґрунтування заперечень проти позову і правомірності спірного податкового повідомлення-рішення на п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України і на відсутність підстав у позивача на включення даних сум до складу податкового кредиту квітня-серпня 2009 року і приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення (податкового повідомлення-рішення).

Крім того, обираючи спосіб захисту порушеного права, у відповідності до ст. 11 КАС України суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000262202 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82245,00 грн.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 121, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про часткове визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000262202 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000262202, винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82245,00 грн., з яких за основним платежем - 65796,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16449,00 грн.

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2013р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 14.03.2013р. в присутності представників сторін і приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.