Постанова № 30279620, 29.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2013 р. Справа №805/3566/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 година 40 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Островській О.М.

за участю

представника позивача - Максимченка І.В. - на підставі довіреностей,

представника відповідача - не з'явився,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження, -

встановив:

19 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (далі - Позивач або ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - Відповідач або ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс» (далі - Третя особа або ТОВ «Укрбудтранс»), в якому просило суд скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 36922853 від 07 березня 2013 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що 13 березня 2013 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження йому стало відомо про те, що 07 березня 2013 року заступником начальника ВДВС Кравченко А.Д. винесена постанова про зупинення вказаного виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з порушенням стосовно боржника провадження у справі про банкрутство.

Посилаючись на правові норми, які містяться у ч.1 ст.39, п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч.3 ст.8, п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.321, 317, 316, 387, 785 Цивільного кодексу України, ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» стверджує, що витребування у боржника майна - об'єкту фінансового лізингу за своєю правовою природою є вимогою речово-правового характеру, на яку не поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, і виконання якої не зупиняється у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство боржника.

З огляду на викладене, Позивача вважає спірну постанову безпідставною, необґрунтованою та такою, що порушує права та законні інтереси ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» як власника майна, яке підлягає поверненню за виконавчим написом нотаріуса (а.с.4-5).

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, 28 березня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, одночасно вказавши, що проти позовних вимог не заперечує (а.с.40).

Представник Третьої особи вимоги Позивача вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки стосовно ТОВ «Укрбудтранс» порушена справа про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що відповідно до п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» є безумовною підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Додатково пояснив, що ТОВ «Укрбудтранс» у добровільному порядку розпочало процедуру повернення ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» майна, що було предметом фінансового лізингу.

Після перерви в судовому засіданні представник Третьої особи не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки (а.с.37)

Приймаючим до уваги положення ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої особа, яка бере участь у справі, має право, заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а також приписи ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників ВДВС та ТОВ «Укрбудтранс».

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

15 жовтня 2007 року між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» як лізингодавцем та ТОВ «Укрбудтранс» як лізингоодержувачем укладений договір фінансового лізингу № L1215-10/07, за умовами вказаного договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість, якого зазначена в специфікації (додатку № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (а.с.13-22).

Як вбачається зі змісту специфікації предметом лізингу є сідловий тягач DAF 85 CF.380, 2000 р.в., s/n НОМЕР_2, у кількості одна одиниця, вартістю 221 878,32 грн. з ПДВ (а.с.17).

Укладаючи договір фінансового лізингу, сторони дійшли згоди, що лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів, що передбачено п.п.6.1.2. п.6.2. договору.

27 лютого 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинений виконавчий напис про повернення ТОВ «Укрбудтранс» Позивачу об'єкта фінансового лізингу - вантажного сідлового тягачу марки DAF FT 85.380, 2000 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, у кількості одна одиниця, загальною вартістю 221 878,32 грн., що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу № L1215-10/07 від 15 жовтня 2007 року, який підлягає вилученню та поверненню за не сплачену в строк, згідно узгодженого графіку лізингових платежів, заборгованість у розмірі: відшкодування вартості предмета лізингу 107 363,88 грн., комісія лізингодавця - 109 097,38 грн., пеня - 7 336,53 грн., викупна вартість - 3 856,44 грн., а всього 227 654,23 грн.

Виконавчий напис набрав чинності з моменту реєстрації дії в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 27 лютого 2013 року і мав бути пред'явлений до примусового виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.

Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 391 (а.с.8).

07 березня 2013 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 391.

Постановою заступника начальника ВДВС від 07 березня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 36922853 з примусового виконання виконавчого напису № 391, вчиненого 27 лютого 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, про повернення об'єкту фінансового лізингу. Сторонами виконавчого провадження є ТОВ «Укрбудтранс» - боржник та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» - стягувач (а.с.9).

24 грудня 2012 року господарським судом Донецької області порушена справа № 5006/27/174Б/2012 про банкрутство ТОВ «Укрбудтранс» (ідентифікаційний код 31468789) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В матеріалах справи наявна копія ухвали господарського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року про порушення справи про банкрутство № 5006/27/174Б/2012, роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Виходячи з положень ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 № 3262-IV, відповідно до якої суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, та ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд вважав доведеними ті обставини, що стосовно Третьої особи 27 грудня 2012 року порушена справа про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки особи, які беруть участь у справі, не заперечували проти цього.

07 березня 2013 року заступником начальника ВДВС прийнята постанова про зупинення виконавчого провадження ВП № 36922853 на підставі п.8 ч.1 ст.37, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» до розгляду справи по суті.

В матеріалах справи наявна копія спірної постанови, роздрукована з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (ВП № 36922853, ідентифікатор доступу 0В173ГББ04Д, адреса в мережі Інтернет https://trade.informjust.ua) (а.с.10-11).

Відповідно до п.п.1.1.-1.2., 2.1., 3.1.-3.5. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії. Держателем Єдиного реєстру є Державна виконавча служба України, яка забезпечує його ведення. Дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру. До Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Відомості про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження вносяться до Єдиного реєстру не пізніше наступного робочого дня після винесення відповідних постанов, а про відстрочку або розстрочку виконання рішення - не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідного рішення. Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Ухвалою про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 21 березня 2013 року Донецький окружний адміністративний суд зобов'язував ВДВС надати виконавче провадження № 36922853 для огляду та копії всіх, наявних в ньому документів, для долучення до матеріалів справи (а.с.23).

21 березня 2013 року вказана ухвала передана ВДВС за допомогою факсимільного зв'язку (а.с.25-26).

Відповідач в судове засідання 27 березня 2013 року явку свого представника не забезпечив, витребувані судом документи не надав.

У зв'язку з цим та з метою прийняття обґрунтованого рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, 27 березня 2013 року судом постановлена ухвала про витребування у ВДВС постанови про зупинення виконавчого провадження ВП № 36922853 від 07 березня 2013 року, Відповідача зобов'язано надати витребуваний судом документ в строк до 29 березня 2013 року, попереджено про обов'язковість виконання цієї ухвали, а також про те, що у випадку не надання витребуваних судом документів, справа буде розглянута і вирішена на основі наявних у ній доказів (а.с.35).

В судовому засіданні оголошена перерва до 29 березня 2013 року до 12 години 00 хвилин.

Відповідач витребувані судом докази не надав.

В судовому засіданні представники Позивача та Третьої особи пояснили, що станом на час судового розгляду копію постанови про зупинення виконавчого провадження від Відповідача не отримували.

З урахуванням наведеного, та з огляду на відсутність заперечень від осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про можливість прийняття наявної у матеріалах справи копії постанови про зупинення виконавчого провадження від 07 березня 2013 року у якості допустимого доказу щодо предмету доказування.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч.1-2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Ч.5 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса, що вбачається зі змісту п.5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», викладеної в редакції постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» із змінами та доповненнями.

Отже, спір, який виник між ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» та ВДВС, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР) державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону № 606, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 202/98-ВР визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадови осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Системний Законів № 202/98-ВР та № 606, а також п.7 ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зумовлює висновок, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст.1 Закону № 606 вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою відповідно до Закону № 606 (п.4 ч.2 ст.17 Закону № 606).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення виконавчого провадження № 36922853 з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу № 391, Відповідач зобов'язаний був дотримуватися принципу законності.

Предметом спору по справі є постанова Відповідача про зупинення виконавчого провадження, отже для розв'язання публічно-правового спору, що виник між сторонами, судом має бути з'ясоване питання чи існували передбачені Законом № 606 підстави для зупинення вказаного виконавчого провадження взагалі, та чи поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, стосовно якого порушена справа про банкрутство, на вимоги про повернення об'єкту фінансового лізингу зокрема.

Законом № 606 визначені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, (ст.37) та обставини, за наявності яких державний виконавець має право зупинити виконавче провадження (ст.38).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.37 Закону № 606 виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Посилання саме на цю правову норму слугувало правовою підставою для прийняття Відповідачем спірної постанови.

Проаналізувавши положення п.8 ч.1 ст.37 Закону № 606, суд дійшов висновку, що сам по собі факт порушення провадження у справі про банкрутство боржника не є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження зупиняється лише в тому випадку, коли мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до закону поширюється і на вимогу стягувача. До того ж порушення провадження у справі про банкрутство боржника не може бути підставою для зупинення виконавчого провадження, яке перебуває на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також виконавчого провадження з виконання рішень у немайнових спорах.

Порядок і строки зупинення виконавчого провадження визначає ст.39 Закону № 606.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону № 606 державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

У випадку, передбаченому п.8 ч.1 ст.37 Закону № 606, виконавче провадження зупиняється до закінчення строку дії зазначених обставин (ч.2 ст.39 Закону № 606).

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом, що передбачено ч.3 ст.39 Закону № 606.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначає Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343), який на час порушення господарським судом Донецької області справи про банкрутством ТОВ «Укрбудтранс» та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів, тобто станом на 24 грудня 2012 року, діяв в редакції від 04 листопада 2012 року.

Відповідно до ч.ч.4, 7 ст.12 Закону № 2343 (в редакції, чинній на час порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Термін «мораторій на задоволення вимог кредиторів» в Законі № 2343 (в редакції, чинній на час порушення справи про банкрутство), використовувався в наступному значенні: «мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію».

Термін «грошове зобов'язання» в Законі № 2343 (в редакції, чинній на час порушення справи про банкрутство), використовувався в наступному значенні: «грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом».

Виходячи з аналізу положень ст.ст.1, 12 Закону № 2343, до складу грошових зобов'язань не включаються речево-правові вимоги щодо індивідуально-визначеного майна або майна, визначеного родовими ознаками, оскільки кредитор в цьому випадку має речево-правову вимогу, а не вимогу грошового характеру.

Аналогічні висновки викладені в п.5.6. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як встановлено судом, за виконавчим документом вимога ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» полягає у поверненні ТОВ «Укрбудтранс» предмету фінансового лізингу.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі), що вбачається зі змісту ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (далі - Закон № 723/97-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 723/97-ВР предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно з положеннями ч.3 ст.8 Закону № 723/97-ВР предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Крім того, відповідно до п.7 ч.2 ст.11 Закону № 723/97-ВР у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Системний аналіз положень Законів № 606, № 2343, № 723/97-ВР зумовлює наступні висновки. Вимога ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про повернення предмету лізингу за своєю правовою природою має речево-правовий характер, оскільки полягає у передачі Третьою особою Позивачу неспоживної речі, визначеної індивідуальними ознаками. Ця вимога не є грошовим зобов'язанням, як наслідок, на неї не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений господарським судом Донецької області у зв'язку з порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укрбудтранс». Таким чином, відсутні передбачені п.8 ч.1 ст.37 Закону № 606 підстави для зупинення виконавчого провадження № 36922853.

Вимоги до постанови державного виконавця як окремого виконавчого документа визначені п.1.5.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, відповідно до якої постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову); в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови; г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Мотивувальна частина спірної постанови про зупинення виконавчого провадження являє собою фразу «Ураховуючи викладене, керуючись п.8 ч.1 ст.37, статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто в порушення вимог ч.1 ст.39 Закону № 606 та п.1.5.1. Інструкції взагалі не містить посилання на мотиви, з яких державний виконавець прийняв рішення (дійшов висновків), про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з положеннями п.п.1-2 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог, оскільки спірна постанова не відповідає критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнята із порушенням вимог п.8 ч.1 ст.37 Закону № 606 та є такою, що порушує права та законні інтереси ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» як власника предмету фінансового лізингу і як сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 34,41 грн., про що свідчить платіжне доручення № 27198 від 15 березня 2013 (а.с.3), отже ці витрати підлягають присудженню на користь Позивача з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження - задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження від 07 березня 2013 року, постановлену у виконавчому провадженні № 36922853 з примусового виконання виконавчого напису № 391, вчиненого 27 лютого 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» об'єкту фінансового лізингу.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (ідентифікаційний код 34480657) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 29 березня 2013 року.

5. Постанова складена у повному обсязі 29 березня 2013 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.