Ухвала суду № 30278153, 27.03.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1116/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко В.В.

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

27.03.2013 колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючої судді: Суровицької Л.В.,

суддів: Письменного О.А., Савченко С.О.,

при секретарі: Крисановій Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2013 року про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2013 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нову ухвалу про задоволення заяви. Зазначає, що накладення арешту на рахунки та майно відповідача не вплине на його господарську діяльність, оскільки відповідно до договору сплачені ним кошти відповідачем не можуть бути відчужені третім особам без його згоди.

В судове засідання апеляційної інстанції ні позивач, ні його представник, належним чином під розписку повідомлені про час і місце розгляду справи, не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч.2 ст.305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав .

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду .

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

З матеріалів, виділених із цивільної справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та як наслідок визнання договору недійсним, про стягнення з відповідача на його користь коштів в сумі 87500 грн..

З метою забезпечення позову надав заяву про накладення арешту на рахунки ТОВ «Автофінанс», що відкриті та/або будуть відкриті в банках та банківських установах в межах позовних вимог та про накладення арешту на майно ТОВ в межах суми 87500 грн..

Вказану заяву про забезпечення позову обґрунтував тим, що відповідачем може бути вжито заходів щодо відчуження грошових коштів з рахунків, що належать відповідачу з метою уникнення можливого стягнення їх на користь позивача, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду або ж утруднить його виконання або може призвести до ухилення відповідача від виконання рішення суду шляхом ліквідації юридичної особи. Як на підтвердження реальної можливості уникнення відповідачем у майбутньому виконання рішення суду, послався на наявність судових рішень про стягнення з відповідача коштів на користь фізичних осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення

відповідача від виконання судового рішення без наведення

відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для

задоволення відповідної заяви.

Відмовляючи в забезпеченні позову, суд правильно виходив з відсутності обґрунтування причин того, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

В межах поданої позивачем заяви про забезпечення позову відсутні докази щодо обставин, які свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Наявність інших судових рішень про стягнення з ТОВ коштів на користь інших позивачів сама по собі не свідчить про те, що виконання рішення буде утруднено чи його виконання буде неможливим.

Накладення судом арешту на рахунки боржника про яке просить позивач, чинним законодавством не передбачено.

Види забезпечення позову передбачені ст.152 ЦПК України, відповідно до п.1 ч.1 цієї статті суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Правовий висновок суду, покладений в основу оскаржуваної ухвали, узгоджується з положеннями ст.ст.151-153 ЦПК щодо підстав та порядку забезпечення позову, з наведеними розясненнями Пленуму Верховного Суду України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують ухвали суду, якою поставлене питання про застосування заходів забезпечення позову вирішено з дотриманням норм процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги щодо накладення арешту на майно апеляційним судом не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляції на ухвалу суду не може вирішити питання про забезпечення позову, оскільки справа за позовом ОСОБА_2 не перебуває у провадженні апеляційного суду.

Відмова в задоволенні цієї заяви не перешкоджає позивачу повторно звернутися із заявою про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314,ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя:

Судді: