Рішення № 30277107, 26.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.13 Справа №914/395/13-г

за позовом: Прокурора Сколівського району Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Сколівської міської ради Львівської області, м.Сколе Львівської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сколе Львівської області

про стягнення пені в сумі 30' 869,00 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Прокурор: Копишинська О. - старший прокурор, Поліщук Р. - прокурор.

Представники:

від позивача: Адамовський Ю.В. - представник (дов.№06 від 25.02.2013р., діє до 25.02.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Прокурором Сколівського району Львівської області в інтересах держави, в особі - Сколівської міської ради Львівської області подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення пені в сумі 30' 869,00 грн.

Ухвалою суду від 29.01.2013р. було порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.02.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. В судових засіданнях 11.03.2013р. та 26.03.2013р. оголошувалася перерва.

У судовому засіданні 26.03.2013р. прокурори та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просять суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача пеню за прострочення зобов'язання у сумі 30' 869,00 грн. Крім того, просили суд не розглядати заяву про забезпечення позову, про що подали письмову заяву.

У судове засідання 26.03.2013р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У попередніх судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, відзначив, що прокурором жодним чином не доведено наявність повноважень для подання позову в інтересах Сколівської міської ради. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що на момент 02.04.2012р. ФОП ОСОБА_1 не виконано зобов'язання за договором в повному обсязі, відповідно до чого позивачем нараховано пеню на прострочену суму платежу за період з 02.04.2012р. по 29.05.2012р., тобто, до укладення сторонами договору про внесення змін до договору від 02.11.2011р. В такий період ні від прокуратури Сколівського району Львівської області, ні від Сколівської міської ради жодних вимог про сплату пені за невиконання умов договору купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення від 02.11.2011р. ФОП ОСОБА_1 не надходило. Розрахунок пені за прострочення оплати за договором здійснений Сколівською міською радою вже після виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань по договору, а, отже, є незаконним. Крім того, сума пені за вказаний період, відповідно до ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБ України, тобто не може бути більшою, ніж 2' 530,25 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурорів та представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

02.11.2011р. між Сколівською міською радою (продавець, позивач по справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення (надалі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого Сколівська міська рада на підставі рішення від 27 вересня 2011 року №12 та №13 передає за плату, а ФОП ОСОБА_1 приймає у власність і оплачує земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 надані для обслуговування нежитлових будівель та споруд площею 0,1000 га та площею 0,3600 га, без зміни їх цільового призначення, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,1000 га - 4624510100:01:006:0023, а кадастровий номер земельної ділянки площею 0,3600 га - 4624510100:01:006:0024.

Ціна продажу за договором земельної ділянки площею 0,1000 га - 42' 844,82 грн., площею 0,3600 га - 144' 737,11 грн. (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1.1 договору покупець зобов'язаний сплатити вартість земельних ділянок в строки та в розмірах, що передбачені розділом 2 договору. Відповідно до п.2.2 договору загальна сума від продажу вищевказаних земельних ділянок направляється на р/р Сколівської міської ради в п'ятимісячний термін з дати укладення договору.

Таким чином, загальну суму за дві земельні ділянки в розмірі 187' 621,93 грн. відповідач повинен був сплатити позивачу до 01.04.2012р. включно. Натомість, до настання вказаного терміну відповідач сплатив позивачу 64' 181,93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №391 від 05.09.2011р. на суму 14' 505,18 грн., №492 від 03.11.2011р. на суму 19' 635,95 грн., №497 від 07.11.2011р. на суму 10' 000,00 грн., №517 від 22.11.2011р. на суму 10' 000,00 грн., №88 від 14.03.2012р. на суму 10' 040,80 грн.

Таким чином, станом на 02.04.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 123' 400,00 грн.

25.04.2012р. відповідач сплатив позивачу 10' 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №144. Таким чином, відповідач прострочив оплату заборгованості у розмірі 123' 400,00 грн. на 22 днів з 02.04.2012р. по 24.04.2012р.

14.05.2012р. відповідач сплатив позивачу 10' 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №168. Таким чином, відповідач прострочив оплату заборгованості у розмірі 113' 400,00 грн. на 19 днів з 25.04.2012р. по 13.05.2012р.

18.05.2012р. відповідач сплатив позивачу 20' 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №179. Таким чином, відповідач прострочив оплату заборгованості у розмірі 103' 400,00 грн. на 4 дні з 14.05.2012р. по 17.05.2012р.

25.05.2012р. відповідач сплатив позивачу 10' 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №191. Таким чином, відповідач прострочив оплату заборгованості у розмірі 83' 400,00 грн. на 7 днів з 18.05.2012р. по 24.05.2012р.

28.05.2012р. відповідач сплатив позивачу 30' 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №267. Таким чином, відповідач прострочив оплату заборгованості у розмірі 73' 400,00 грн. на 3 дні з 25.05.2012р. по 27.05.2012р.

За період з 28.05.2012р. по 29.05.2012р. відповідач прострочив оплату заборгованості у розмірі 43' 400,00 грн. на 2 дні.

30.05.2011р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, відповідно до якого п.2.2 договору був викладений у наступній редакції: «Загальну суму 144' 737,11 грн. від продажу земельної ділянки 0,36 га направити на р/р Сколівської міської ради у восьмимісячний термін з дня укладення договору купівлі-продажу». Після внесення змін до договору прострочення виконання зобов'язання не відбувалося.

Відповідно до п.4.2 договору у разі порушення терміну оплати за земельні ділянки, передбаченого розділом 2 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 100 відсотків від суми платежу.

З огляду на зазначене, прокурор та позивач здійснили нарахування пені за прострочення зобов'язання в сумі 30' 869,00 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Нарахування пені проводилося з розрахунку 0,5 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочення.

З даного приводу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). Така позиція підтримується і Верховним Судом України (постанови Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі №25/187 та від 07.11.2011р. у справі №5002-2/5109-2010). Таким чином, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, поданий прокурором та позивачем розрахунок не вірний, адже його проведення здійснювалося без урахування вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що її сума становить 2' 530,24 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Несплата відповідачем пені протягом тривалого періоду завдає шкоди інтересам держави в особі органу місцевого самоврядування - Сколівської міської ради.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем строку оплати вартості придбаної земельної ділянки. Разом з тим, розрахунок пені, проведений прокурором та позивачем, є не вірним.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 зазначено наступне. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою (п.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ).

Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України (п.4.7 Постанови).

Таким чином, розмір судового збору, підлягає до стягнення в дохід державного бюджету України з відповідача та позивача пропорційно до розміру позовних вимог, які були задоволені та у задоволенні яких було відмовлено відповідно.

На підставі викладеного та керуючись ст.193, ст.218 Господарського кодексу України, ст.ст.11,509,526,530,549,610,655 Цивільного кодексу України та ст.ст.3,12,33,34,44,49,82,83,84,85,111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Сколівської міської ради (82600, Львівська область, м.Сколе, майдан Незалежності, буд.1 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04056262) 2' 530,24 грн. - пені за прострочення зобов'язання.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 141,02 грн. судового збору.

4. Стягнути з Сколівської міської ради (82600, Львівська область, м.Сколе, майдан Незалежності, буд.1 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04056262) на користь Державного бюджету України 1' 579,48 грн. судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 26.03.2013р., проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 28.03.2013р.

Суддя Яворський Б.І.