Рішення № 30276896, 26.03.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/33/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.13 Справа № 908/852/13-г

м. Запоріжжя

За позовом: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Веселівської виправної колонії УДПтСУ в Запорізькій області (№ 8)" (72254, Запорізька область, Веселівський район, с. Озерне, вул. 40 років Перемоги, 39, ідентифікаційний код 08680052)

до відповідача: Державного підприємства "Підприємство Мелітопольської виховної колонії УДПтСУ в Запорізькій області" (72314, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О. Невського, 81, ідентифікаційний код 08680129)

про стягнення заборгованості в сумі 48 249, 26 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Демидкова І.С., довіреність б/н від 20.03.2013р.

від відповідача: не з'явився

ДП "Сільськогосподарське підприємство Веселівської виправної колонії УДПтСУ в Запорізькій області (№ 8)" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ДП "Підприємство Мелітопольської виховної колонії УДПтСУ в Запорізькій області" про стягнення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу № Г-13 від 26.03.2012р. в розмірі 48 249, 26 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 06.03.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 663, 655, 530 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.03.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/852/13-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.03.2013р. об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 26.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 28.03.2013р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 26.03.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що 26.03.2012р. між ним та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № Г-13, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити в строк, передбачений договором, вугілля, а позивач прийняти цей товар та сплатити за нього.

Даний товар був оплачений у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 218 від 27.03.2012р.

Відповідач зобов'язався виконати взяте на себе зобов'язання протягом 30 днів. Проте, у зазначений час підприємство відповідача не виконало покладені на нього зобов'язання, товар на вимогу позивача не поставило.

У зв'язку з цим позивач неодноразово звертався до відповідача з претензією. У відповіді на претензії відповідач визнав борг та зобов'язався перерахувати заборгованість до кінця 2012р., але грошові кошти відповідачем не були повернені.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення 20.03.2013р. уповноваженому представнику відповідача рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 07.03.2013р. про порушення провадження у справі № 908/852/13-г та призначення її до судового розгляду в судовому засіданні 26.03.2013р. об 11 год. 30 хв.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Як зазначено у п.п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, N 10 від 17.10.2012р., N 2, 3 від 16.01.2013р. та N 7 від 21.02.2013р.), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Підприємство Мелітопольської виховної колонії УДПтСУ в Запорізькій області" (Продавець) та ДП "Сільськогосподарське підприємство Веселівської виправної колонії УДПтСУ в Запорізькій області(№ 8)" (Покупець) укладений договір купівлі - продажу № Г-13 від 26.03.2012р. за умовами якого Продавець зобов'язався передати товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначені відомості про товар, а саме: вугілля марки ДГРО-20, кількістю 69 тон, відпускна ціна за одиницю 541, 66 грн., а також відшкодування проїзних на суму 2 832, 72 грн. Разом 40 207, 72 грн., у т.ч. ПДВ 8 041, 54 грн., всього з ПДВ 48 249, 26 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Продавець зобов'язаний:

- передати товар Покупцю у повному обсязі протягом 30 днів з моменту подачі заявки;

- забезпечити покупця такими документами щодо товару, а саме: сертифікатом якості.

Як зазначено в п. 3.2 Договору, перехід права власності відбувається в момент передачі товару, оплати, що оформляється видатковою накладною.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна за одиницю товару, загальна ціна товару вказана у п.п. 2.1.

Згідно п. 4.2 Договору, попередня оплата в розмірі 50 % від суми заявки має бути перерахована Продавцю протягом 5 днів з моменту підписання договору. Остаточний термін оплати складає 10 днів з моменту відвантаження товару.

Підпунктом 5.1.1 п. 5.1 Договору визначено, що Продавець зобов'язаний передати Покупцеві товар, визначений цим Договором.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 Договору, Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від договору.

Позивачем 27.03.2012р. було здійснено перерахування грошових коштів відповідачу на суму 48 249, 26 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.03.2012р. № 218 на суму 48 249, 26 грн.

Докази отримання товару позивачем від відповідача в матеріалах справи відсутні.

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 11.09.2012р. № 5/12-3250, від 25.10.2012р. № 5/12-3655 та від 26.11.2012р. № 5/12-3946 з вимогою повернути грошові кошти.

В листі від 26.11.2012р. № 12/3143 відповідач повністю визнав суму боргу та зобов'язався до кінця 2012р. перерахувати суму заборгованості.

18.03.2013р. сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, згідно якому заборгованість відповідача перед позивачем складає 48 249, 26 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі - продажу № Г-13 від 26.03.2012р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На день звернення позивача до суду та на час прийняття цього рішення відповідач не надав жодного доказу про те, що ним зроблена поставка позивачу товару, зазначеного в п. 2.1 договору купівлі - продажу № Г-13 від 26.03.2012р.

Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В даному випадку, Продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у повному обсязі протягом 30 днів з моменту подачі заявки.

Позивачем була здійснена передоплата у розмірі 48 249, 26 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.03.2012р. № 218.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі - продажу № Г-13 від 26.03.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як зазначено у ч.3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 11.09.2012р. № 5/12-3250, від 25.10.2012р. № 5/12-3655 та від 26.11.2012р. № 5/12-3946 з вимогою повернути кошти.

Листом від 26.11.2012р. № 12/3143 відповідач суму боргу визнав повністю.

Крім того сума боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 18.03.2013р.

Доказів, що підтверджують повернення позивачу суми попередньої передоплати відповідачем не надано.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання ДП "Підприємство Мелітопольської виховної колонії УДПтСУ в Запорізькій області" умов договору купівлі - продажу № Г-13 від 26.03.2012р. в частині поставки товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 48 249, 26 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Мелітопольської виховної колонії УДПтСУ в Запорізькій області" (72314, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О. Невського, 81, ідентифікаційний код 08680129) на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Веселівської виправної колонії УДПтСУ в Запорізькій області (№ 8)" (72254, Запорізька область, Веселівський район, с. Озерне, вул. 40 років Перемоги, 39, ідентифікаційний код 08680052) суму попередньої оплати за договором купівлі-продажу № Г-13 від 26.03.2012р. в розмірі 48 249 (сорок вісім тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 26 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 28.03.2013р.

Суддя В.М. Соловйов