Постанова № 30270174, 26.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 5021/1118/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській областіна постановувід 15.11.2012 року Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5021/1118/12господарського суду Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Сумирибгосп"доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській областіпровизнання угоди недійсноюв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: Андріїшин П.В. (довіреність від 25.03.2013р.); Жулавський С.А. (довіреність від 03.01.2013р.)від відповідача:Пономаренко С.В. (довіреність № 120 від 12.02.2013р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Заєць С.В.) від 11.09.2012 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Шепітько І.І., судді - Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) від 15.11.2012 року, у справі № 5021/1118/12 позов задоволено частково; визнано недійсним пункт 2 договору від 14 грудня 2011 року про внесення змін до договору оренди державного майна від 01 лютого 2001 року за №181, укладеного між ПАТ "Сумирибгосп" та РВ ФДМ України по Сумській області; в іншій частині відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та в задоволенні позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.183, 203 ЦК України, п.8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 року за №786 (надалі Методика розрахунку), ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.42, 101 ГПК України.

У запереченні на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ "Сумирибгосп", звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому просило визнати недійсним пункт 2 договору від 14 грудня 2011 року про внесення змін до договору оренди державного майна від 01 лютого 2001 року за №181 та розрахунок плати за перший (вересень 2011 року) місяць оренди державного майна від 14 грудня 2011 року. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на те, що пункт 2 договору від 14 грудня 2011 року суперечить пункту 8 Методики розрахунку. Суперечність даній нормі полягає у тому, що розрахунок орендної плати за перший місяць оренди після перегляду її розміру був здійснений за формулою, зазначеною у п.5 Методики розрахунку, яка застосовується при розрахунку орендної плати за використання цілісного майнового комплексу рибного господарства, в той час, як позивач орендує індивідуально визначене державне нерухоме майно при розрахунку орендної плати за яке повинна застосовуватись формула, зазначена у п.8 Методики розрахунку, та орендна ставка 10 відсотків до вартості нерухомого майна, визначеної експертним шляхом, а не 16 відсотків до залишкової вартості основних засобів.

Судами встановлено, що планом приватизації Сумського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Сумирибгосп" визначено перелік майна, що не підлягає приватизації. Згідно розділу IV плану п.2 вартість цілісного майнового комплексу складає 8439 тис. грн. з вартості якого вилучено об'єкти, які не підлягають приватизації - 3591 тис. грн. Вартість майна, що підлягає приватизації - 2700 тис. грн. (а.с.12-17).

Наказом Фонду державного майна України від 09.12.1998 року за №58-АТ Сумське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Сумирибгосп" перетворено у ВАТ "Сумирибгосп"; затверджено статут ВАТ "Сумирибгосп"; установлено, що майно передане до статутного фонду ВАТ "Сумирибгосп", є його власністю; затверджено перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду ВАТ "Сумирибгосп" (а.с.18).

Перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду ВАТ "Сумирибгосп", зафіксований в акті передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Сумирибгосп" (а.с.47-49).

Між ВАТ "Сумирибгосп" (орендар) та РВ ФДМ України по Сумській області (орендодавець) 01.02.2001 року був укладений договір оренди державного майна №181, згідно п.1.1. якого предметом договору є державне майно - ставки, що знаходяться на балансі ВАТ "Сумирибгосп", вартість яких визначена відповідно до акту оцінки, затвердженого наказом РВ ФДМ України по Сумській області від 31.05.2000 року за №440 і становить 2913595,00 грн. (а.с.21-23).

Термін дії договору - до 30.12.2016 року.

Перелік майна, що орендується, визначений в акті прийому-передачі від 01.02.2001 року (а.с.147-148).

Згідно розрахунку плати за перший місяць оренди державного майна сума оренди становила 8335,8 грн. (а.с.67).

Договором від 05.03.2007 року, укладеним між ПАТ "Сумирибгосп" та РВ ФДМ України по Сумській області були внесені зміни до договору оренди державного майна №181 від 01.02.2001 року (а.с.68). Згідно п.1 договору орендна плата в новому розмірі нараховується з 01.01.2007 року і відповідно до розрахунку становить 14362,94 грн. (а.с.69).

Договором від 14.12.2011 року, укладеним між ПАТ "Сумирибгосп" та РВ ФДМ України по Сумській області, були внесені зміни до договору оренди державного майна №181 від 01.02.2001 року (а.с.24). Згідно пункту 2 договору від 14.12.2011 року пункт 3.1. договору оренди державного майна №181 викладено в новій редакції, відповідно до якої орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, і становить без ПДВ за перший місяць оренди після перегляду її розміру - вересень 2011 року - 59499,45 грн. Орендна плата за вересень 2011 року визначена з врахуванням індексу інфляції (а.с.25).

Зобов'язання по сплаті орендної плати до вересня 2011 року позивач виконував належним чином відповідно до умов договору. Претензій щодо розміру орендної плати не мав.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди дійшли висновку, що застосування у спірному пункті договору орендної ставки у розмірі 16 відсотків є безпідставним і розрахунок орендної плати за вересень місяць 2011 року (базовий місяць) здійснений невірно, встановивши обставини, які свідчать, що сукупність орендованого майна не є господарським об'єктом з завершеним циклом виробництва - цілісним майновим комплексом; орендоване майно є нерухомим майном, що в сукупності не представляє собою цілісний майновий комплекс.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ст.191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Орендовані позивачем греблі ставків знаходяться в різних частинах Сумської області: в Сумському районі, село Верхня Сироватка (позиції 46,47, 48, 58, 74 акта від 01.02.2001 року), в Конотопському районі (позиції №11-23, 53-56, 60, 61, 66-70 акта від 01.02.2001 року), в Глухівському районі (позиції №63-65 акта від 01.02.2001 року), м. Суми (позиції №25-28 акта від 01.02.2001 року).

Відповідно до водогосподарських паспортів ставкового рибного господарства ВАТ "Сумирибгосп" рибцех "Есмань" (Глухівський район), рибцеха "Сироватка" (Сумський район, Краснопільський район), рибцеха "Суми" ділянка 1 (м. Суми), рибцеха "Конотоп" (Конотопський район) заповнення ставів здійснюється з використанням насосних станцій (а.с.56-58).

Насосні станції і лінії електропередач, необхідні для їх живлення, є власністю позивача (позиції 17, 21, 27- 29, 32, 36, 71, 72 - 77 акта від 01.02.2001 року).

Крім того, для забезпечення господарської діяльності в сфері рибного виробництва необхідна наявність складів для комбікормів, мінеральних добрив, гаражів для транспортних засобів, що перевозять рибу та інше, що також є власністю позивача (позиції 3 - 6, 8, 9, 13 - 16, 20, 22, 24- 26, 30, 31, 34, 35 акта від 01.02.2001 року).

Також позивачу на праві власності належать плавзасоби, косарки для очерету, годівниці для риб (бухгалтерська довідка від 05.09.2012 року №341), без використання яких вирощування, розведення, утримання та вилов риби є неможливим.

Позивачу по договору оренди за актом від 01.02.2001 року було передано гідротехнічні споруди, греблі, дамби, водовипуски та інше майно в кількості 75 одиниць. Вказане майно за оцінкою суду представляє собою об'єкти нерухомого майна, оскільки використання тільки переданого зазначеного майна, без використання іншого майна, такого як насосні станції, лінії електропередач, плав засоби, годівниці риб, склади та інше, не дозволяють здійснювати господарський процес з завершеним циклом виробництва (розведення, вирощування, утримування та вилов риби).

Встановивши, що передане в оренду майно не є цілісним майновим комплексом, суди дійшли правомірного висновку, що розрахунок орендної плати повинен здійснюватись відповідно до п.8 Методики розрахунку. Застосування цього пункту передбачає використання у формулі розрахунку орендних ставок, визначених додатком 2 до Методики розрахунку. Орендна плата в додатку 2 складає 10 відсотків до вартості нерухомого майна, визначеної експертним шляхом. Тому, пункт 2 договору від 14.12.2011 року про внесення змін до договору оренди державного майна від 01.02.2001 року №181 суперечить п.8 Методики розрахунку.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, в якій містяться загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного Кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 2 договору від 14.12.2011 року про внесення змін до договору оренди державного майна від 01.02.2001 року №181 є правомірними, обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та правомірно задоволені судами.

У відповідності з ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також суд може захистити іншим способом, встановленим законом або договором.

Отже, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розрахунку плати за перший (вересень 2011 року) місяць оренди державного майна від 14.12.2011 року виходячи з того, що частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України не встановлено такого способу захисту права, як визнання недійсним розрахунку орендної плати, який не підпадає під визначення правочину і не створює для позивача прав і обов'язків.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року у справі № 5021/1118/12 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк