Ухвала суду № 30267432, 20.03.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1022/849/12 Головуючий у І інстанції Клочко В.М.Провадження № 22-ц/780/1401/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 4 20.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.,

суддів - Верланова С.М., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Власенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області, треті особи: Управління Держкомзему у Сквирському районі Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення сільської ради та визнання недійсними і скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, визнання недійсними рішень та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з доповненим в подальшому позовом та остаточно просила визнати протиправним та скасувати рішення Шамраївської сільської ради від 17 вересня 2009 року №11.3-28-05 в частині видання державних актів на право приватної власності на землю серія ЯИ № 719041 та серія ЯИ № 719042, виданих на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та визнати недійсними зазначені державні акти. Також позивачка просила стягнути з Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області на свою користь маральну шкоду у сумі 900 000 грн.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 грудня 1990 року вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 Зазначала, що на підставі її заяви рішенням Шамраївської сільської ради від 24 липня 1996 року їй передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,29 га за вказаною адресою. ЇЇ суміжними землекористувачами по АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким рішенням Шамраївської сільської ради від 9 липня 2009 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки. Зазначала, що 17 вересня 2009 року рішенням Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки по вул. Ватутіна, а саме, ОСОБА_4 - площею 0,3201 га, а ОСОБА_3 - площею 0,25 га, на підставі якого їм були видані державні акти на право власності на вказані земельні ділянки. Позивачка вказувала, що прийнявши вказане рішення, сільська рада позбавила її частини земельної ділянки, приєднавши її до земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Також позивачка зазначала, що при складанні технічної документації про виготовленні державних актів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не було узгоджено меж із нею, як суміжним землекористувачем, чим порушені її права. Тому позивачка просила її позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 6 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення Шамраївської сільської ради від 17 вересня 2009 року прийняте в межах наданих їй повноважень відповідно до вимог вимогам чинного законодавства та є правомірним, оскільки органом місцевого самоврядування були відновлені межі земельних ділянок, розроблена технічна документація у відповідності до вимог чинного законодавства, після чого було прийнято рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачка у встановленому законом порядку не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, тобто не набула права власності на неї. Тому суд дійшов до висновку, що відповідачем не порушені законні права та інтереси позивачки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до положень ст.152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 грудня 1990 року ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1

Рішенням виконавчого комітету Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області № 6 від 24 липня 1996 року ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,29 га по АДРЕСА_1

Рішенням 13 сесії 24 скликання Шамраївської сільської ради № 2 від 7 травня 2004 року вказане вище рішення № 6 від 24 липня 1996 року викладено в новій редакції та вирішено передати безоплатно у приватну власність позивачці земельну ділянку площею 0,27 га, в тому числі 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,02 га - для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1

Як вбачається з матеріалів справи постановою Сквирського районного суду Київської області від 27 грудня 2010 року, залишеної без зміну ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року, в позові ОСОБА_2 до Шамраївської сільської ради про визнання недійсним рішення відповідача №2 від 7 травня 2004 року «Про внесення змін в рішення виконкому сільської ради №6 від 24 липня 1996 року «Про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2», відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2013 року зазначені судові рішення залишено без змін (т.2, а.с.33-34).

Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням Шамраївської сільської ради № 8 від 3 вересня 2004 року позивачці відмовлено в узаконенні залишків земельної ділянки площею 0,0136 га по вул.АДРЕСА_1 та залишено право розпорядження вказаною земельною ділянкою за територіальною громадою Шамраївської сільської ради.

Як вбачається з акту про встановлення на місцевості, погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки від 20 квітня 2004 року комісією Сквирської РДА, за участю представника МП «Базис» у присутності ОСОБА_2 та за участю суміжних землекористувачів: ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_6, встановлено на місцевості та погоджено межі земельної ділянки площею 0, 2836 га по АДРЕСА_1 та передано ОСОБА_2 на зберігання межові знаки у кількості 7 штук (а.с. 92).

Крім того, відповідно до протоколу від 12 травня 2005 року земельно-узгоджувальною комісії у складі: голови комісії ОСОБА_7, заступника начальника земельного відділу ОСОБА_8, начальника сільгоспуправління ОСОБА_9, директора Шамраївської загальноосвітньої школи ОСОБА_10, директора відділу АТ «Шамраївський цукровий завод» ОСОБА_11, землевпорядника сільської ради ОСОБА_12 та позивачки ОСОБА_2, яка погодилася зі складом комісії, було проведено заміри земельної ділянки ОСОБА_2 по вул.АДРЕСА_1 та встановлено, що площа вказаної земельної ділянки становить 0,2812 га, а згідно земельно-кадастрової документації площа цієї ж ділянки має становити 0,27 га. Крім того, до обміреної площі земельної ділянки входить тин загальною площею 0,0024 га, який належить ОСОБА_2 Тому комісією встановлено, що загальна площа земельної ділянки по вул. Ватутіна, 14 становить 0,2836 га. Також встановлено, що на вказаній земельній ділянці по всьому периметру встановлені межові знаки (труби і стовпчики) (а.с.94).

Відповідно до вимог статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Однак матеріали справи не містять даних про наявність та державну реєстрацію документу, що посвідчує право власності або користування ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Відповідно до п.п. а-г ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

За змістом п.1 ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Відповідно до п.г ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - у розмірі не більше 0,25 га.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п.1.12 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43 (зі змінами), складання державного акта на право власності на земельну ділянку при наданні земельних ділянок громадянам проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Шамраївської сільської ради від 4 грудня 2008 року № 15-22-05 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства.

Встановлено, що рішенням Шамраївської сільської ради від 9 липня 2009 року № 9-26-05 затверджено межові знаки земельної ділянки ОСОБА_2 згідно з актом комісії Сквирської районної державної адміністрації від 20 квітня 2004 року з подальшим прийняттям рішення про передачу у власність земельних ділянок суміжних землекористувачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Також надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо надання у власність ОСОБА_4 і ОСОБА_3 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, зокрема, ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 - площею 0,2197 га по вул. Ватутіна, 16.

Встановлено, що рішенням Шамраївської сільської ради від 17 вересня 2009 року № 11.3-28-05 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,1004 га для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки, тим самим вони набули право власності на земельні ділянки відповідно до вимог земельного законодавства України.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтованого відмовив в позові ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Шамраївської сільської ради від 17 вересня 2009 року.

Крім того, як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_2 просила визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки серія ЯИ № 719041 та серія ЯИ № 719042, виданих на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які є третіми особами по справі.

Проте, у відповідності до положень ст.30 ЦПК України зазначені особи не залучались по справі в якості відповідачів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів, виданих на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскільки вони є третіми особами по справі, а не відповідачами.

Оскільки позивачка пов'язувала завдання їй моральної шкоди із неправомірними діями Шамраївської сільської ради при прийнятті радою оскаржуваного рішення від 17 вересня 2009 року, а суд обґрунтовано відмовив їй в позові про визнання незаконним зазначеного рішення Шамраївської сільської ради від 17 вересня 2009 року, то колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приватизували належну позивачці частину земельної ділянки, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Інші доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в позові та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді