Постанова № 30265177, 18.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року Справа № 5006/12/194пн/2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуМалого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Лія"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. (головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді: Стойка О.В., Шевкова Т.А.)у справі№ 5006/12/194пн/2012 господарського суду Донецької областіза позовомМалого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Лія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"протлумачення змісту правочину,за участю представниківпозивачаБойко М.Ю.,відповідачаБрус О.М.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.10.2012 р. у справі №5006/12/194пн/2012 позов Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» про тлумачення змісту п. 6.2.2 загальних умов фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008 р. задоволено: умови п. 6.2.2 Загальних умов фінансового лізингу № 647-LD від 03.07.2008 р. договорів фінансового лізингу № 647/1 від 24.07.2008 р., № 647/2 від 24.07.2008 р; № 647/3 від 24.07.2008 р.; № 647/4 від 24.07.2008 р.; № 647/5 від 24.07.2008 р.; № 647/6 від 24.07.2008 р.; № 647/7 від 24.07.2008 р.; № 647/8 від 24.07.2008 р.; № 647/9 від 24.07.2008р.; № 647/10 від 24.07.2008 р.; № 647/11 від 11.08.2008 р.; № 647/12 від 11.08.2008 р. розтлумачено наступним чином:

а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі, що є незмінною впродовж дії всього строку Договору фінансового лізингу, при цьому курсом передачі є офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату підписання Акта приймання- передачі предмету лізингу та є незмінним впродовж дії всього строку Договору;

b) комісія лізингодавця, яка розраховується як різниця суми Лізингового платежу у еквіваленті долара США та Відшкодування у еквіваленті долара США, яка не може бути меншою за 1(одну) гривню. У будь-якому випадку розмір лізингового платежу не може бути меншим ніж розмір відшкодування, при цьому комісія визначається сумою, яка зазначена як комісія за організацію, у т.ч. ПДВ у графіку платежів (додаток № 2 до договору фінансового лізингу) по офіційному курсу обміну Національного банку України на дату повідомлення;

та наступних змінних складових:

c) ПДВ на суму нарахованих до сплати Відсотків, згідно з підпунктом b) пункту 6.2.2., що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких Відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмета лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується згідно зі статтею 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість» або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

У зв'язку з тим, що комісія та відшкодування перераховуються з еквівалента долара США у гривню по різним курсам, то відшкодування повинно перераховуватися з еквівалента долара США у гривню окремо від комісії, а комісія повинна перераховуватися з еквівалента долара США у гривню окремо від відшкодування.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. рішення Господарського суду Донецької області від 23.10.2012 р. у справі №5006/12/194пн/2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду - залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 43, п. 2 ч. 1 ст. 84 ГПК України, ст. 213 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ» (Лізингоодержувач) 03 липня 2008 року були укладені та підписані Загальні умови фінансового лізингу № 647-LD.

Відповідно до п. 1.1 загальних умов лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця предмет лізингу (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов) та передати його у користування та господарську діяльність лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених договором лізингу та загальними умовами.

Відповідно до п. 6.1 загальних умов складові лізингові платежі, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною впродовж дії строку договору лізингу.

За приписами п. 6.2 загальних умов лізингові платежі складаються з першого лізингового платежу та періодичних лізингових платежів.

У свою чергу періодичні лізингові платежі відповідно до п. 6.2.2 загальних умов є гривневим еквівалентом суми, зазначеної в графіку, помноженої на курс платежу, та складається із:

а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі, що є незмінною впродовж дії всього строку Договору фінансового лізингу;

b) комісія лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню. У будь-якому випадку розмір лізингового платежу не може бути меншим ніж розмір відшкодування;

та наступних змінних складових: с) ПДВ, на суму нарахованих до сплати відсотків, згідно з підпунктом "b" п. 6.2.2, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких Відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмета лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується згідно зі статтею 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість» або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

При цьому згідно преамбули загальних умов: курс передачі означає офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату підписання Акта приймання-передачі; курс платежу - офіційний курс гривні до долара США, встановленим Національним банком України, який діє на дату платежу; еквівалент означає по відношенню до лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з цим договором - суму в гривнях, перераховану з суми в доларах США за курсом платежу.

Згідно з п. 6.6 загальних умов лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати. У цьому ж пункті договору сторони встановили: сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, в частині комісії визначається за офіційним курсом обміну Національного банку України на дату повідомлення, а в частині відшкодування - згідно з умовами підпункту "а" п.6.2.2 цього Договору.

В подальшому між тим ж сторонами було укладено низку договорів фінансового лізингу, а саме договір фінансового лізингу № 647/1 від 24.07.2008 р., № 647/2 від 24.07.2008 р., № 647/3 від 24.07.2008 р., № 647/4 від 24.07.2008 р., № 647/5 від 24.07.2008р., № 647/6 від 24.07.2008 р., № 647/7 від 24.07.2008 р., № 647/8 від 24.07.2008р., № 647/9 від 24.07.2008 р., № 647/10 від 24.07.2008 р., № 647/11 від 11.08.2008 р., № 647/12 від 11.08.2008 р.

В усіх договорах фінансового лізингу сторони встановили таке. В іншому, що не врегульовано цим договором, сторони керуються загальними умовами договору фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008 р. та іншими двосторонніми документами, що додаються.

Протягом всієї дії договорів фінансового лізингу позивачем сплачувалися періодичні лізингові платежі відповідно до п. 6.2.2 загальних умов фінансового лізингу. Однак розрахунок лізингових платежів, здійснений відповідачем, відрізняється від розрахунку позивача. За твердженням позивача, сторони по різному тлумачать умови договору фінансового лізингу щодо порядку перерахунку еквівалента долара США у гривню. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із позовом про тлумачення п. 6.2.2 укладених між сторонами загальних умов фінансового лізингу.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що рішення Господарського суду Донецької області від 23.10.2012 р. у справі №5006/12/194пн/2012 суттєво змінює умови договору, який укладено між сторонами без розбіжностей, а тому суперечить ст. 213 ЦК України та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний суд мав за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглянути справу і, будучи незв'язаним доводами апеляційної скарги, перевірити законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Однак суд апеляційної інстанції вказаного процесуального обов'язку не виконав, справу повторно та у повному обсязі не переглянув, обмежившись лише вищевказаним висновком, але так і не визначивши, яким саме чином тлумачення суду першої інстанції суттєво змінює умови договору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до вимог передбачених ст. 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Згідно з приписами статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину; при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін; якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення правочину можливе у тому випадку, коли волевиявлення сторін виражене нечітко та наявності різних оцінок змісту його умов, тобто, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.

Виходячи із змісту ст. 213 ЦК України, тлумаченню підлягає саме зміст договору.

Згідно з приписами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст договору саме і складається з пунктів договору, в яких відповідно до вимог чинного законодавства сторони обумовлюють свої права та обов'язки, домовляються щодо предмету договору, строку на який укладається договорів, ціна, згідно якої надаються та отримуються речі або послуги, умови щодо здійснення розрахунків між сторонами за отриману річ та інші умови договору.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладанні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строки дії договору.

Приписами 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга цієї статті).

Відповідно до статті ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, приписи частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Водночас сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, як це передбачено приписами ст. 524 ЦК України.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в п. 6.1 та п. 6.2.2 Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008 р.

Положеннями ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначений перелік платежів, які можуть бути включені до лізингових платежів: сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Тобто, лізингові платежі поділяються на дві категорії: платежі, що сплачуються за користування переданого у лізинг майна, і платежі, що сплачуються з метою викупу лізингоодержувачем предмету лізингу.

Як відшкодування вартості предмета лізингу, так і винагорода як платіж за користування предметом лізингу нерозривно пов'язані з ціною предмета лізингу і є похідними від неї. Зміна розміру відшкодування вартості майна можлива виключно за умови зміни вартості (ціни) майна.

За загальними умовами фінансового лізингу винагорода (комісія лізингодавця) є платежем за користування предметом лізингу, розмір якої визначений у відсотках від вартості майна (пп. "с" п. 6.2.2).

Без зміни у визначеному законом порядку вартості (ціни) майна розмір винагороди може бути змінений лише за згодою сторін, критерієм визначення якого не буде вартість (ціна) предмета лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У преамбулі загальних умов визначено, що ціна предмет лізингу визначається в Акті приймання-передачі на дату його підписання.

Також пунктом 3.8 загальних умов встановлено таке. Якщо на момент підписання Акт приймання-передачі ціна предмета лізингу зміниться, сторони підпишуть додаткову угоду про зміну ціни предмета лізингу та новий графік (лізингових платежів).

Посилання сторін на переоцінку майна відсутні. Оплата лізингоодержувачем (можливим покупцем) платежів, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу, у розмірі більшому, аніж обумовлена сторонами ціна предмета лізингу, суперечить природі правовідносин купівлі-продажу.

У свою чергу відповідно до пп. "а" п. 6.2.2 загальних умов відшкодування є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі, що є незмінною впродовж дії всього строку Договору фінансового лізингу.

Сама граматична та логічна побудова цієї норми правочину обумовлює правило незмінності ціни предмета лізингу та, відповідно, періодичних платежів частинами на її відшкодування.

Крім того в п. 6.6 загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008 р. сторони узгодили, що сума лізингового платежу, яка зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається за офіційним курсом обміну Національного банку України на дату повідомлення лише в частині комісії, а в частині Відшкодування - згідно з умовами пп. "а" п. 6.2.2 цього Договору.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням механізму розрахунків, визначеного Загальними умовами фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008 р., місцевий суд, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку, що суми усіх складених періодичних відшкодувань, визначених у графіку платежів у еквіваленті долара США та викупної вартості предмету лізингу у еквіваленті долара США, складає повну ціну предмета лізингу, яка відшкодовується згідно з графіком платежів у еквіваленті долара США та сплачена позивачем. Фіксована ціна предмета лізингу зазначена у договорі та визначається шляхом множення ціни предмета лізингу на курс передачі.

Колегія суддів також погоджується з місцевим судом, що в даному випадку під тлумаченням необхідно розуміти не зміну самих Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008 р., за якими сторони виконували свої зобов'язання, а саме те, яким чином позивачем мала здійснюватись сплата лізингових платежів з урахуванням різниці валютного курсу. Тобто, в даному випадку тлумачення правочину не змінює Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008 р.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Лія" задовольнити, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. у справі № 5006/12/194пн/2012 скасувати, а рішення Господарського суду Донецької області від 23.10.2012 р. - залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1, ЄДРПОУ 33942232) на користь Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛІЯ" (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 13, ЄДРПОУ 20336647) судові витрати у розмірі 802,90 грн.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков