Ухвала суду № 30259882, 27.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 7040/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Антон-Плюс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2011р. у адміністративній справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. до Приватного підприємства «Антон-Плюс» про примусове стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків, -

В С Т А Н О В И Л А:

06.12.2010р. позивач Луцька об'єднана державна податкова інспекція /ОДПІ/ звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила примусово стягнути на користь держави з відповідача Приватного підприємства /ПП/ «Антон-Плюс» податковий борг в розмірі 4181 грн. 43 коп. за рахунок активів платника податків (а.с.3).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2011р. заявлений позов задоволено, стягнуто з активів відповідача ПП «Антон-Плюс» податковий борг в сумі 4181 грн. 43 коп. в дохід державного бюджету (а.с.41-43).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ПП «Антон-Плюс», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції визнати нечинною постанову суду, прийняти нове рішення, яким закрити провадження в справі (а.с.47-48).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду із розглядуваним позовом, оскільки про допущені відповідачем порушення податкового законодавства позивач довідався 05.10.2009р. При цьому, до розглядуваного випадку не можуть застосовуватися приписи ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки норми КАС України не встановлюють винятків щодо продовження строку звернення до суду.

Також через неявку представника позивача в судове засідання суд не відклав розгляд справи на іншу дату.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу на час виникнення спірних правовідносин регулювалися приписами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до п.1.3 якого податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції (пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач зареєстрований у встановленому порядку та перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ (а.с.5-8).

Згідно представленого розрахунку податкова заборгованість відповідача станом на 10.11.2010р. становить 4181 грн. 43 коп., з яких сума несплаченого податку на додану вартість /ПДВ/ становить 167 грн. та єдиного податку - 4014 грн. 43 коп.

Наведена заборгованість з ПДВ виникла 19.11.2009р. згідно донарахованої штрафної санкції за податковим повідомлення-рішенням № 0001641501 від 04.11.2009р. на суму 170 грн., складеному по Акту № 3579/1501/31503938/45 від 05.10.2009р. про порушення податкового законодавства (переплата по ПДВ на вказану дату складала 03 грн.); сума боргу по єдиному податку виникла 21.04.2008р. згідно розрахунку № 9370 від 21.04.2008р. по строку сплати 21.04.2008р. на суму 5615 грн. (переплата по єдиному податку на вказану дату складала 1600 грн. 57 коп.) (а.с.9-11).

У зв'язку з несплатою суми податкового боргу та на виконання ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем були скеровані на адресу відповідача перша податкова вимога № 1/129 від 25.04.2008р. на суму 4014 грн. 43 коп. та друга податкова вимога № 2/230 від 29.07.2008р. на суму 4014 грн. 43 коп., які залишені без виконання зі сторони відповідача (а.с.12).

Також Луцькою ОДПІ прийнято рішення № 2/27 від 27.08.2010р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с.14).

При винесенні рішення по справі колегія суддів враховує, що визначені контролюючим органом податкові зобов'язання є узгодженими, а відтак останні правомірно покладені в основу визначення податкового боргу платника податків.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у відповідача податкового боргу, доказів погашення якого останнім не представлено, не було здобуто таких судом під час розгляду справи по суті.

Звідси, загальна сума податкового боргу на час розгляду справі в суді першої інстанції складала 4181 грн. 43 коп. і складає заборгованість по сплаті ПДВ (штрафні санкції) та єдиного податку, при цьому позивачем врахована наявна у платника податків переплата по цим платежам.

В частині доводів апелянта колегія суддів виходить з того, що позивачем правомірно обчислено суму заборгованості відповідача, докази сплати такої суду не представлено. При цьому, сума заборгованості (недоїмки) відповідача перед податковим органом на час винесення судом рішення по справі підтверджена належними доказами, через що постанову суду першої інстанції в частині стягнення вказаної заборгованості слід вважати підставною і обґрунтованою.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. На виконання цієї норми позивач надав суду належні докази, які свідчать про підставність заявленого ним позову.

Стосовно строків звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу колегія суддів враховує, що загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), такий становив один рік.

Відповідно до вимог пп.15.2.1. п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

При вирішенні конкуренції між положеннями ч.2 ст.99 КАС України і нормами ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід враховувати приписи ч.3 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми КАС України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, у розглядуваному випадку строк звернення податкового органу із позовом про стягнення з платника податків суми податкового боргу визначається на підставі норм ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і становить 1095 днів.

Приписами п.3.7 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було внесено зміни до ст.99 КАС України, які набули чинності з 30.07.2010р. Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений ч.2 ст.99 КАС України, зменшено з одного року до шести місяців.

Таким чином, із моменту набрання чинності змінами до КАС України, внесеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів», до 01.01.2011р. строки для звернення податкового органу з вимогами про стягнення податкового боргу з платників податків складали шість місяців з дня виникнення права на стягнення податкового боргу.

При цьому колегія суддів підкреслює, що тривалість і правила обчислення строку звернення до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини, тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому, тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов; відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що позивач в межах 1095 календарних днів звернувся до суду із позовом про стягнення податкового боргу, а відтак підстав для залишення позовної заяви без розгляду в порядку ст.ст.99, 100 КАС України в суду першої інстанції не було.

В частині решти доводів апелянта колегія суддів враховує, що розгляд справи неодноразово відкладався судом першої інстанції, про останнє судове засідання апелянт був належним чином повідомленим; розгляд справи у відсутності останнього не призвів до неправильного вирішення справи по суті; також відповідач не був позбавлений можливості під час апеляційного розгляду справи надати свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Звідси, наведені обставини не можуть слугувати достатньою підставою для скасування судового рішення.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обгрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Антон-Плюс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2011р. у адміністративній справі № 2а-3331/10/0370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Костів

О.І.Довга