Ухвала суду № 30258099, 11.12.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/1938/12 Головуючий у 1 інстанції: М.О. Кіпчарський

Провадження № 11/1390/1234/12 Доповідач : Леон О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Леона О.І.

суддів Гаврилова В.М., Макойди З.М.

за участю прокурора Горин У.І.

засудженого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 червня 2012 року, -

встановила:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого, -

засуджено

за ч. 2 ст. 121 КК України і призначено покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 -тримання під вартою -до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислюється з 03 березня 2012 року -часу його фактичного затримання.

Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що 02 березня 2012р., будучи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись біля 19.00год. в приміщенні садового будинку, розміщеного на земельній ділянці НОМЕР_1 садівничого товариства «Черемшина», що в АДРЕСА_2, під час вияснення відносин зі своєю співмешканкою ОСОБА_2, керуючись раптово виниклим умислом, схватив зі столу кухонний ніж та умисно наніс ним один удар в ділянку лівого стегна ОСОБА_2, спричинивши їй колото-різану рану лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії, яке призвело до гострої зовнішньої крововтрати, від чого ОСОБА_2 померла на місці.

На даний вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 зазначає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Просить суд перекваліфікувати його дії з ст.121 ч.2 КК України на ч.1 ст.119 КК України та призначити справедливе покарання.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора про залишення вироку без змін та внесеної апеляції без задоволення, думку засудженого ОСОБА_1 в підтримку внесеної апеляції, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 в інкримінованому злочині, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, при встановлених у вироку обставинах відповідають фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині визнав частково, вказавши, що під час вечері в них виник конфлікт, під час якого він взяв у руки кухонний ніж з метою налякати ОСОБА_2 і через мить побачив фонтан крові (т.2, а.с.172-173).

Таким чином, ОСОБА_1 стверджував, що удар ножем наніс саме він.

Згідно висновку експерта №33/2012р. від 21.03.2012р. у ОСОБА_2 виявлено раневий канал на передній поверхні лівого стегна, довжина якого становить 5,5 см. Причиною смерті ОСОБА_2 є колено-різане поранення лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії, що привело до гострої зовнішньої крововтрати, яка утворилася від дії гострого предмету, яким міг бути клинок ножа (т.1, а.с. 142-145).

Отже, даним висновком, що ОСОБА_2 був нанесений удар ножем в стегно із пошкодженням артерії.

Суд також належним чином дослідив та проаналізував інші докази по справі, зокрема відповідні висновки експертиз, показання свідків і прийшов до переконання, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст.121 ч.2 КК України, тобто спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Доводи, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_1, в даному випадку не заслуговують на увагу, оскільки в ній дається оцінка дій з точки зору засудженого ОСОБА_1, без врахування інших доказів, які зібрані з дотриманням норм КПК України (в редакції 1960р.). Порушення права на захист, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду засудженого ОСОБА_1 не встановлено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи засудженого ОСОБА_1 про перекваліфікацію його дій із ст.121 ч.2 КК України на ст.119 ч.1 КК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 наніс удар ножем ОСОБА_2, що об'єктивно стверджується висновком судово-медичної експертизи і для цього необхідно було прикласти певну силу. Твердження ОСОБА_1, що ОСОБА_2 сама могла наткнутися на ніж є неспроможними і не можуть бути прийняті до уваги.

Щодо покарання, з яким засуджений не погоджується, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину (згідно з ч.4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 121 КК України, є тяжким); обране з врахуванням особи засудженого; пом'якшуючі покарання обставини -з'явлення із зізнанням; активне сприяння розкриттю злочину; надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину; обтяжуючої покарання обставини -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що покликання в апеляції засудженого ОСОБА_1 на невідповідність покарання, призначеного судом першої інстанції, ступеню тяжкості злочину та особі засудженого не може бути прийняте до уваги.

Вирок суду щодо призначеного покарання є законним і обгрунтованим, а тому підстав для його зміни немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України (в редакції 1960р.), колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 червня 2012 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію -без задоволення.

Судді:

Леон О.І. Гаврилов В.М. Макойда З.М.