Рішення № 30252371, 25.03.2013, Апеляційний суд Харківської області

Провадження №22ц/790/266/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа №2024/7302/2012 Скляренко С.О.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Довгаль А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді-Довгаль А.П., суддів колегії-Коровіна С.Г., Бездітка В.М., при секретарі-Рудь А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги

Державного підприємства «Південна залізниця»,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7

на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця № 1» (ВЧ-1) Державного підприємства «Південна залізниця», Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. ХарковадоОСОБА_6, ОСОБА_7провідшкодування збитків, завданих злочином, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця № 1» (ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця» (далі за змістом ВЧ-1), Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування збитків, завданих злочином.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що досудовим слідством по кримінальній справі № 2211029 за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7 у скоєнні злочину передбаченого за ч.2 ст. 367 КК України встановлено, що відповідачі працюючи на посаді начальників ВЧ-1 достовірно знали про те, що починаючи з 1990 року на балансі відокремленого підрозділу рахується покриття на автостоянці, розташованій на земельній ділянці, площею 0,71 га, на перехресті вул. Червоноармійської і Чоботарської у м. Харкові, на якій розміщені гаражі за типом «навіс-ворота», якими користувалися приватні особи. Також відповідачам було достовірно відомо про те, що раніш між колишніми начальниками ВЧ-1 та громадянами регулярно укладалися і переукладалися договори оренди частин території автостоянки, розташованої на перетині вул. Червоноармійської і Чоботарської у м. Харкові. Такі ж саме договори були укладені безпосередньо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Всього ВЧ-1 було укладено 222 спірних договорів, які в порушення ст.ст.5,9,10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», були укладені без дозволу регіонального відділення ФДМУ по Харківській області, без проведення оцінки майна, яке надається в оренду, без узгодження розміру орендної плати з ФДМУ по Харківській області та фактично на безоплатній основі. Відповідачами не було вжито заходів щодо розроблення калькуляцій та отримання підприємством грошових коштів по раніше укладеним договорам оренди частин території автостоянки, розташованої на перехресті вул. Червоноармійська та вул. Чоботарська у м. Харкові, в тому числі і за двома договорами укладеними безпосередньо ОСОБА_6 Відповідно до висновків судово-економічної та додаткової судово-економічної експертиз загальна сума збитків завданих діями відповідачів складає 285838,58 грн. Постановами Ленінського районного суду м. Харкова від 30.07.2012 року стосовно ОСОБА_6 справа закрита на підставі ст.1 п. «г» ЗУ «Про амністію», від 13.08.2012 року стосовно ОСОБА_7 - на підставі ст.1 п. «в» ЗУ «Про амністію».

Прокурор просить стягнути з ОСОБА_6 на користь ВЧ-1 суму збитків у розмірі 96271,26грн. та на користь держави, зазначивши реквізити Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова, 41259,11 грн. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ВЧ-1 збитки у розмірі 103815,75 грн. та на користь Держави, зазначивши реквізити Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова, 44492,46 грн.

У судовому засіданні представники прокуратури позовні вимоги підтримали, надали пояснення відповідно до викладених у позові вимог.

Представник Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова - Грошев С.В. в судовому засіданні зазначив, що між казначейством та відповідачами відсутні цивільно-правові відносини, в наслідок чого просив винести рішення на розсуд суду. Наполягав, що казначейство по вказаній цивільній справі може виступати лише в якості третьої особи, а не позивача.

Представник ВЧ-1 в судове засідання не з'явився. Про час та дату розгляду справи на 26 жовтня 2012 року повідомлений належним чином не був.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_9 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_10 проти задоволення позову заперечували у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2012 року позов Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1» (ВЧ-1) Державного підприємства «Південна залізниця» суму збитків, які були заподіяні внаслідок вчиненого злочину у сумі 96271 грн. 26 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України суму збитків, які були заподіяні державному бюджету України внаслідок вчиненого злочину у сумі - 41259 грн. 11 коп. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1» (ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця» суму збитків, які були заподіяні внаслідок вчиненого злочину у сумі - 103815грн. 75 коп. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Державного бюджету України суму збитків, які були заподіяні державному бюджету України внаслідок вчиненого злочину у сумі - 44492грн. 46 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 судовій збір на користь держави у сумі 1375 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 судовій збір на користь держави у сумі 1483 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції від 26 жовтня 2012 року скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що ВЧ-1 не є юридичною особою, а тому не може бути позивачем по справі та стороною на користь якої ухвалено судове рішення. Судом першої інстанції не було з'ясовано чи підтримувало ВЧ-1 позовні вимоги заявлені в його інтересах. Так само неналежним позивачем по справі є Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова, оскільки обов'язок щодо стягнення недоотриманих грошових коштів відповідно до вимог ст. 5 Закону України « Про оренду державного та комунального майна» покладається на Фонд Державного майна України. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2011 року визнано удаваним договір оренди, який ідентичний 222 договорам оренди частини території автостоянки, розташованої на перехресті вул. Червоноармійська та вул. Чоботарська у м. Харкові. ВЧ-1 не має права розпоряджатися на власний розсуд та відповідно нараховувати і отримувати плату за оренду, оскільки земельна ділянка не закріплена за цим підрозділом та не обліковується на його балансі. Обвинувальний висновок та Постанова про закриття кримінальної справи на підставі акту амністії не є обвинувальним вироком, у зв'язку з чим особа вважається невинуватою у вчиненні злочину. Під час судового розгляду його вина встановлена не була, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення збитків відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції від 26 жовтня 2012 року скасувати, в задоволенні позовних вимог - відмовити. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що судом першої інстанції необґрунтовано поновлено прокурору строк позовної давності. Оскільки кримінальна справа відносно нього була закрита, судом не було встановлено його вини у скоєнні злочину. Обвинувальний висновок суду відсутній. Судом не прийнято до уваги, що ВЧ-1 були укладені договори на здійснення послуг з охорони гаражних боксів за типом «навіс-ворота», в яких зберігались транспортні засоби. По зазначеним договорам оплата здійснювалась на підставі калькуляції, але під час судового розгляду не було прийнято до уваги, що фактично фізичні особи користувались послугами автостоянки, а не орендували її. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що договори оренди, які були укладені ВЧ-1 з фізичними особами є удаваними, у зв'язку з чим не породжують права та обов'язки для сторін.

В апеляційній скарзі ДП «Південна залізниця» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 30 ЦПК України в якості позивача зазначено ВЧ-1, яке не є юридичною особою. Представник ДП «Південна залізниця» не приймав участі у справі, не був викликаний до судового засідання належним чином, що також є порушенням процесуального законодавства. Сума збитків визначена не на підставі документально підтвердженої суми доходів залізниці від сплати коштів користувачами автостоянки за надані послуги, які могли бути оцінені судом за умови залучення до справи ДП «Південна залізниця» та надання таких документів. При визначенні суми збитків не враховані суми, що сплачувались користувачами автостоянки за надані послуги.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши надані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України -в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_6, ДП «Південна залізниця» підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановлянням по справ нового рішення.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено наступне.

Згідно наказу СТГО «Південна залізниця» № 430-ОС від 05.06.2006 року ОСОБА_6 був назначений на посаду начальника ВЧ-1, яку займав до 02.06.2008 року.

Згідно наказу СТГО «Південна залізниця» № ОС/58 від 03.06.2008 року ОСОБА_7 назначений на посаду начальника ВЧ-1, яку займав до 08.04.2010 року.

За період з 01.04.2006 року по 18.09.2006 року ВЧ-1 було укладено 222 договори оренди частин території автостоянки, розташованої на перехресті вул. Червоноармійська та вул. Чоботарська у м. Харкові.

Тільки два договори оренди - з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були укладені безпосередньо ОСОБА_6

З висновку судово-економічної експертизи № 5986 від 26.08.2011 року, проведеного експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса вбачається, що експертом не визначено яку різницю складає сума коштів, які повинні були надійти до Харківської вагонної дільниці № 1 (ВЧ-1) УТО «ЮЖД» у зв'язку з укладанням договорів оренди нерухомого майна - асфальтної площадки автостоянки, що належить орендодавцю, та розташованої на перетині «Чеботарськой» та «Красноармейской» (у відповідності з п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна») та сума грошових коштів, що фактично надійшли, яким чином дані грошові кошти були отримані та на які цілі вони були перераховані (за період з 01.01.2001р. по 31.12.2009р.).

З висновку додаткової судово-економічної експертизи № 1111 від 14.02.2012 року, проведеного експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса вбачається, що не надається за можливе визначити яку різницю складає сума коштів, які повинні були надійти до Харківської вагонної дільниці № 1 (ВЧ-1) УТО «ЮЖД» у зв'язку з укладанням договорів оренди нерухомого майна та сума грошових коштів, що фактично надійшла.

З повідомлення ВЧ-1 від 10 жовтня 2012 року за вих. № 2024 вбачається, що на балансі Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1» ДП «Південна залізниця», знаходяться наступні земельні ділянки: м. Харків, вул. Калініна, 2а, загальною площею 6087 кв.м.; м. Харків, вул. Південнопроектна, 8, загальною площею 9060 кв.м., м. Харків, вул. Балашовська, 28, загальною площею 1354 кв.м. (а.с.60).

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.07.2012 року стосовно ОСОБА_6 справа закрита на підставі ст. 1 п. «г» Закону України «Про амністію».

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.08.2012 року стосовно ОСОБА_7 справа закрита на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідачів у заподіянні позивачам збитків підтверджується постановами Ленінського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2012 року та від 30.07.2012 року про закриття кримінальної справи та відповідно презумується згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Проте, такі висновки рішення суду не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Враховуючи те, що норми ст. ст. 10,11 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи кореспондуються з диспозитивним правом сторін надавати докази, п.4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що сторонам були створені належні умови для надання доказів та вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами.

Ст. 28 ЦПК України передбачено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно ст. 30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про заподіяння відповідачами збитків саме ВЧ-1 та Управлінню Державного казначейства у Київському районі м. Харкова.

З довідки АА № 594545 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Положення про відокремлений підрозділ «Харківська вагонна дільниця № 1 ДП «Південна залізниця», затвердженого наказами начальника залізниці від 26 червня 2012 року № 319/н та від 25.08.2009 року за № 201/н вбачається, що відокремлений підрозділ «Харківська вагонна дільниця « 1» Державного підприємства «Південна залізниця» є філією Державного підприємства «Південна залізниця» без права юридичної особи. Надання в оренду майна не передбачено видами діяльності філії.

Матеріали справи не містять копії листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з яких вбачається, що діями відповідачів позивачам спричинено збитки. Так само під час судового розгляду справи прокурором не надано доказів, що автостоянка знаходиться чи знаходилась на балансі ВЧ-1.

З листа начальника управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова вбачається, що відповідно до п. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, до функцій органів Державного казначейства України не входить облік та перевірка платників податків з питання правильності перерахування до державного бюджету податків, зборів, обов'язкових платежів. Управління державного казначейства України здійснюють за поданням органів стягнення, повернення з рахунків державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів. Права самостійного повернення з державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів, управлінню Державного казначейства не надано. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших заходів бюджету» надано перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Згідно цього додатку оренду державного майна контролює Фонд державного майна.

Під час судового розгляду справи ДП «Південна залізниця» та Фонд державного майна України притягнуті до участі у справі не були, відповідні клопотання представником прокуратури не заявлялись. В апеляційній скарзі ДП «Південна залізниця», філією якої є ВЧ-1, просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав того що розмір збитків не визначено на підставі документально підтвердженої суми доходів залізниці з урахуванням коштів, сплачених користувачами автостоянки за надані послуги, які могли бути оцінені судом за умови залучення до справи ДП «Південна залізниця» та надання таких документів. Тобто, при визначенні суми збитків не враховані суми, що сплачувались користувачами автостоянки за надані послуги.

Судом не враховано, що позовна заява пред'явлена в інтересах філії, яка не є юридичною особою та не є самостійним платником податків. Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова не є належним органом у спірних правовідносинах. Під час судового розгляду справи прокурором не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих які саме права, свободи та інтереси позивачів по справі були порушені.

Постанови про закриття кримінальної справи на підставі ЗУ «Про амністію» не можуть бути в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України підставою, щоб вважати доведеним розмір збитків, який зазначив прокурор у позовній заяві, заподіяних відповідачами.

При ухваленні рішення суд не прийняв до уваги, що не будучи юридичною особою ВЧ-1 відповідно, не може бути платником податків, зборів та інших платежів. Відносно відповідачів не був ухвалений обвинувальний вирок. За таких обставин розмір заподіяних збитків належить доказувати на загальних підставах. В той же час з наданої ВЧ-1 довідки вбачається, що земельна ділянка на перехресті вулиць Червоноармійської і Чоботарської у м. Харкові не знаходиться на балансі цього підрозділу. З висновків судових економічної та додаткової економічної експертиз, проведених під час провадження у кримінальній справі, видно, що при встановленні розміру суми коштів, які повинні були надійти до ВЧ-1 не була врахована сума грошових коштів, яка фактично надійшла від надання послуг автостоянкою. З листа ДП «Південна залізниця» від 16.08.2011р. № ню-21/1303 вбачається, що підприємство отримало кошти за надані автостоянкою послуги за 2007р. -52172, 96 грн.; за 2008 рік - 133429 грн.; за 2009 рік - 39219, 02 грн. Про кошти отриманні за період з 2001 по 2006 роки відомості у справі відсутні.

За таких обставин відсутні підстави вважати позовні вимоги доведеними у відповідності з діючим цивільно-процесуальним законом.

Приймаючи до уваги викладене, оцінив всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення районного суду та постановлення нового рішення про відмову Харківському міжрайонному прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця № 1» (ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця», Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова у задоволені позову. Відповідно, апеляційні скарги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Південна залізниця», ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2012 року скасувати і ухвалите нове рішення, яким у позові Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя -

Судді колегії -