Ухвала суду № 30251989, 13.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13327/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінкомцентр" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Техінкомцентр" звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.11.2011р. №0001602360 та №0001612360 про нарахування грошових зобов'язань із податку на прибуток та ПДВ.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача стосовно взаємовідносин з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" за період з 01.05.2010р. по 31.12.2010р., результати якої оформлено актом від 15.11.2011р. №527/1-23-60-32957143.

На підставі акта перевірки та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011р.:

- №0001602360, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 50725 грн. (у т.ч.: основний платіж - 40580 грн., штраф - 10145 грн.);

- №0001612360, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 40579 грн. (у т.ч.: основний платіж - 32463 грн., штраф - 8116 грн.).

В акті перевірки та в оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях відповідач зазначив про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 та заниження податку на прибуток за 3 і 4 квартали 2010р. на загальну суму 40580 грн., а також п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97 та заниження ПДВ за вересень, жовтень, грудень 2010р. на загальну суму 32463 грн.

Згідно з актом зміст порушень полягає в неправомірному включенні до складу валових витрат вартості придбаних на підставі договору від 01.10.2010р. №01.10/10 з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" у вересні, жовтні та грудні 2010р. товарів у роз мірі 162320 грн. (без ПДВ) та в неправомірному включенні до складу податкового кредиту з ПДВ нарахованого в ціні цих товарів та сплаченого позивачем ПДВ у розмірі 32463,89 грн.

Висновок про порушення зроблено відповідачем на підставі транзитного акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 16.09.2011р. №5492/23-522-36689042 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Будівельна Компанія "Стандарт плюс" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.05.2010р. по 31.12.2010р., згідно з яким всі правочини ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" з контрагентами є нікчем ними внаслідок порушення ст. 228 ЦК, у зв'язку з тим, що податковим органом не було встановлено місцезнаходження і посадових осіб вказаного підприємства, у розпорядженні податкового органу відсутня інформація про складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що, на думку відповідача, вказує на протиправну діяльність ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс", фіктивність правочинів зі своїми контрагентами та відсутність наміру на створення правових наслідків. Також в транзитному акті зазначено про наявність кримінальної справи №30302-11 по факту фіктивного підприємництва ТОВ "Стилет Юг", одного з постачальників ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс", а також про наявність висновку експерта експертного сектору Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області від 06.05.2011р. №11121009015/6, проведеного на підставі постанови слідчого про призначення почеркознавчої експертизи від 26.04.2011р. по кримінальній справі №11121009015, в якому зазначено, що підпис в документах ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" виконаний не гр. Кузьменком А.Г., а іншою особою.

У зв'язку з нікчемністю договору від 01.10.2010р. №01.10/10 відповідач не взяв до уваги надані позивачем до перевірки первинні документи та податкові накладні.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 29.11.2011р. №0001602360 та №0001612360, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що пунктом 79.2 ст. 79 ПК встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки

Проведення перевірки згідно з наказом від 08.11.2011р. №3241 (а.с.217) розпочато 09.11.2011р., однак копія зазначеного наказу і письмового повідомлення №286/10/23-6011 (а.с.218) про проведення перевірки надіслані позивачу лише 10.11.2011р. разом із письмовим повідомленням від 09.11.2011р. №18443/10/23-60 (а.с.248) про запрошення на підписання акта, про що свідчить фіскальний чек від 10.11.2011р. №6846 (а.с.218).

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що відповідачем порушено виключні умови проведення документальних позапланових невиїзних перевірок, тому така перевірка є неправомірною, у зв'язку з чим винесені за наслідками цієї перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ні транзитний акт перевірки, ні зазначені в ньому обставини не є належними доказами нікчемності правочинів ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс", оскільки це суперечить вимогам ч. 2 ст. 215 ЦК, згідно з якою головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами органів державної влади. Водночас законом не встановлено недійсність правочинів (господарського зобов'язання) з купівлі-продажу товарів (будівельних матеріалів). Посилання на ст. 228 ЦК і загальні твердження про порушення ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" публічного порядку і спрямованість правочинів на заволодіння коштами держави не підтверджені відповідними фактами і доказами та не містять конкретних належних до даної справи обставин, тому такі твердження є безпідставними і не свідчать про нікчемність правочину позивача з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" з поставки будівельних матеріалів.

Інших законних підстав для визнання правочину (господарських зобов'язань) між позивачем і ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" недійсними чи фіктивними (ч. 1 ст. 215, ст. 234 ЦК, ст. 207 ГК) відповідачем не доведено, а судом таких не встановлено.

Отже, твердження відповідача про недійсність (нікчемність) договору від 01.10.2010р. №01.10/10 та відсутність його правових наслідків всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність (нікчемність) право чину, а також не відповідають вимогам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК і ст.ст. 207, 208 ГК, не спростовують правове значення виданих за таким правочином первинних документів і не можуть бути підставою для висновків заниження податкових зобов'язань.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94 валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.1.7 Закону №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Згідно із ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено придбанням ним товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Позивачем відображено в податковому обліку з податку на прибуток та з ПДВ результати господарських взаємовідносин з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" та включено до складу валових витрат вартість придбаних на підставі договору від 01.10.2010р. №01/10/10 з ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" у вересні, жовтні та грудні 2010р. товарів у роз мірі 162320 грн. (без ПДВ) та включено до складу податкового кредиту з ПДВ сплачений в ціні цих товарів ПДВ у розмірі 32463,89 грн.

Позивач надав договір поставки будівельних матеріалів від 01.10.2010р. №01.10/10 між ним (Покупець) і ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" (Постачальник), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю труби, фітинги з поліпропілену та поліетилену та обладнання для монтажу.

Зазначений господарський договір недійсним (фіктивним) не визнавався, а його умови не суперечать чинному законодавству та не порушують публічних інтересів держави і суспільства.

На підтвердження факту поставки товарів позивач надав копії виписаних Постачальником та прийнятих до оплати рахунків-фактур: №105 від 16.09.2010р., №139 від 23.09.2010р., №140 від 24.09.2010р., №197 від 29.09.2010р., №198 від 29.09.2010р. (а.с.158-168) та оформлених сторонами видаткових накладних: №105 від 16.09.2010р., №139 від 23.09.2010р., №140 від 24.09.2010р., №197 від 29.09.2010р., №198 від 29.09.2010р., №255 від 18.10.2010р., №501 від 09.12.2010р., №555 від 20.12.2010р. (а.с.47-54). Позивач надав до перевірки та суду копії виписаних Постачальником податкових накладних №105 від 16.09.2010р., №139 від 23.09.2010р., №140 від 24.09.2010р., №197 від 29.09.2010р., №198 від 29.09.2010р., №255 від 18.10.2010р., №501 від 09.12.2010р., №555 від 20.12.2010р. (а.с.39-46).

Також позивач надав накладні на внутрішнє переміщення №ТИ-17 від 17.09.2010р., №ТИ-18 від 23.09.2010р., №ТИ-19 від 27.09.2010р., №ТИ-20 від 29.09.2010р., №ТИ-21 від 30.09.2010р., №ТИ-25 від 19.10.2010р., №ТИ-27 від 10.12.2010р., №ТИ-28 від 21.12.2010р. (а.с. 180-187), які свідчать про оприбуткування позивачем на складі придбаних у ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" матеріалів.

Позивачем перераховано ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" в оплату за придбаний товар кошти в сумі 194778 грн. (у т.ч. ПДВ - 32463 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями: від 16.09.2010р. №239, від 22.09.2010р. №242, від 24.09.2010р. №247, від 30.09.2010р. №261, від 30.09.2010р. №262, від 18.10.2010р. №278, від 09.12.2010р. №346, від 29.12.2010р. №360 (а.с.55-62),

Рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, накладні на внутрішнє переміщення, платіжні документ є належними і допустимими доказами по справі, які свідчать про придбання позивачем у ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" у вересні, жовтні, грудні 2010р. товарів відповідного найменування, кількості, ціни, на загальну вартість 162320 грн. та повноту нарахування і сплати при цьому ПДВ в сумі 32463 грн. Придбання товарів у вересні 2010р. до укладення основного договору здійснено сторонами на підставі відповідних рахунків-фактур, що не суперечить вимогам законодавства.

На час здійснення господарських операцій ТОВ "Будівельна компанія "Стандарт плюс" мало належну правосуб'єктність: було зареєстрованим суб'єктом господарювання, знаходився на обліку як платник податків і зборів, зареєстрований платником ПДВ (свідоцтво №100278861), тому згідно з п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97 вправі було нараховувати ПДВ та виписувати податкові накладні, які є законною підставою для віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Форма і зміст виписаних податкових накладних відповідає вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97.

Товар торгової марки "Pipelife" (Турція) придбавався позивачем для подальшої його реалізації відповідно до виду діяльності підприємства - торгівля полімерними трубами та фітингами для водопостачання, водовідведення, опалення, що підтверджується видатковими і податковими накладними про поставку (продаж) позивачем ідентичних (аналогічних) товарів, довіреностями покупців на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними документами про надходження на рахунок позивача коштів в оплату за проданий позивачем товар (а.с.75-137, 188-208).

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 29.11.2011р. №0001602360 та №0001612360.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 14.03.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді: Л.М. Гром, М.С. Міщук

.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.