Постанова № 30247271, 21.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. Справа № 809/323/13-a

15 год. 10 хв.

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Олексина О.В.,

представника відповідача - Мельника Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківській області ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000441504/0 від 26.12.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (надалі також - позивач) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області ДПС (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» №0000441504/0 від 26.12.2012 року, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 25814 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої Актом за №2785/15-4/33129683 від 12.12.2012 року встановлено порушення вимог пункту 102.5 статті 102 та пункту 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України , в результаті якого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 25814,00грн., в тому числі за серпень 2009 року в сумі 25814,00 грн. Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000441504/0 від 26.12.2012 року, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 25814 грн. Протиправність дій відповідача, в частині заниження суми бюджетного відшкодування в розмірі 25814,00 грн., на думку позивача, полягала в неправомірному застосуванні до спірних правовідносин приписів пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, які регламентують інші відносини платника податку і не можуть застосовуватися до правовідносин, пов'язаних з поверненням платнику податку надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або їх відшкодуванням, а тому податкове повідомлення-рішення №0000441504/0 від 26.12.2012 року підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні проти адміністративного позову (а.с. 64, 65). Просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

12 грудня 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Карпатнафтохім» (код ЄДРПОУ- 33129683) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №2785/15-4/33129683 (а.с.13-45).

Так, за результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 102.5 статті 102 та пункту 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 податкової декларації за вересень 2012 року) на 25814 грн. в т.ч. за серпень 2009 року в сумі 25 814 грн., (а.с.44).

Відповідно до податкової декларації з ПДВ, поданої позивачем за вересень 2012 року, рядок 22 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" задекларовано в сумі 97084236 грн., та рядок 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в сумі 63526845 грн., (а.с.72).

В довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оформленій Додатком 2 до податкової декларації за вересень 2012 року (а.с.75,76), зазначено, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 податкової декларації звітного (податкового) періоду) складається із суми ПДВ, яка виникла в т.ч. у серпні 2009 року в сумі 25814 грн.

Судом встановлено, що згідно з Додатком 4 до декларації з податку на додану вартість позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 33557391,00 грн., (рядок 23 податкової декларації), в тому числі залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, яка сформована в серпні 2009 року в розмірі 25814 грн.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України № 2755-VI, від 02.12.2010 року (надалі - ПК України).

Таким чином, до спірних правовідносин, при дотриманні порядку визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строків проведення розрахунків, слід застосовувати норму статті 200 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Наведений порядок врахування від'ємного значення суми податку на додану вартість також визначений підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, (далі - Закон №168).

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 і пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 або 200.1 цих пунктів, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви та отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 і пункт 200.6 статті 200 ПК України).

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 і пункту 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Крім того, підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 і пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України визначені особи, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) та мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Від'ємне значення податку на додану вартість задеклароване позивачем у податковій декларації за серпень 2012 року в сумі 25 814,00 грн., підтверджує фактичну сплату ним ПДВ у зазначеному податковому періоді.

Судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що позивач мав право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що виникла за рахунок від'ємного значення податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 25814 грн., оскільки позивач зареєстрований платником податку на додану вартість понад 12 календарних місяців та в попередніх податкових періодах сформував обсяг оподаткованих операцій, що є більшим ніж від'ємне значення, задеклароване у вищенаведених податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а також пункту 102.5., статті 102 ПК України заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За таких обставин, позивач мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування з моменту виникнення на це такого права, тобто з серпня 2009 року.

Судом встановлено, що позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування в розмірі 25814 грн., понад строки, визначені пунктом 102.5., статтею 102 ПК України, від дня фактичної сплати позивачем суми податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) та набуття останнім права на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, в порушення вимог пункту 102.5 статті 102 та пункту 200.4 «б» статті 200 ПК України позивачем безпідставно включено до податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року по рядку 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» і рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», а отже і відображено залишок від'ємного значення, сформований в податковій декларації з ПДВ за серпень 2009 року в сумі 25814 грн., в Довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2 до податкової декларації за вересень 2012 року).

Враховуючи, що право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 25814 грн., виникло в серпні 2009 року, проте останній не скористався своїм правом на отримання бюджетного відшкодування у передбачений законодавством строк, що становить 1095 днів, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000441504/0 від 26.12.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25814 грн., прийнято з дотриманням норм чинного законодавства України та є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2012 року у справі №К/9991/43891/11.

В позовних вимогах позивач просить суд постановити окрему ухвалу, про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб відповідача, які причетні до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З цього приводу слід зазначити, що принцип диспозитивності в інституті непрямого судового контролю має обмежену дію, тобто ініціатива постановлення окремої ухвали може виходити виключно від суду, також судом визначається перелік заходів, які має виконати адресат окремої ухвали.

За змістом статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України окрема ухвала за своїм призначенням є непрямим способом судового контролю, що дозволяє суду реагувати на порушення закону, про які позивач не заявляє. В судовому засіданні позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства, а тому суд не знаходить підстав для постановлення окремої ухвали.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наведених підстав та вказаних правових норм, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 26.03.2013 року.