Ухвала суду № 30247128, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4572/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Нора А.Г.,

представника відповідача -Коваля К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» звернулося у суд з позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.08.2012 року за № № 0006311600, 0006301600, 0006291600, якими товариству визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на встановлену ним реальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «Аркада-Т», ПП «Баварія-Ф» та ТОВ «НВП «Пульсар Плюс».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Аркада-Т» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та повноти нарахування та сплати в бюджет податку на додану вартість по таким взаємовідносинам, за підсумками якої складено акт від 01.08.2012 року №860/1500/31082518 та виявлені порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 783333,00 грн. за серпень 2011 року.

У зв'язку із проведеною перевіркою прийнято податкове повідомлення-рішення №0006291600 від 14.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1174995,50 грн., в тому числі 783333,00 грн. - за основним платежем, 391666,50 грн. - за штрафними санкціями.

Також, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, що зафіксовано в акті від 01.08.2012 року №861/1500/31082518, виявлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1970646,00 грн. за грудень 2011 року.

У зв'язку із перевіркою, прийнято податкове повідомлення-рішення №0006311600 від 14.08.2012 року, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2955969,00 грн., в тому числі 1970646,00 грн. - за основним платежем, 985323,00 грн. - за штрафними санкціями.

Окрім того, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Баварія-Ф» та повноти нарахування і сплати в бюджет податку на додану вартість по таким взаємовідносинам за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

У зв'язку із вищенаведеною перевіркою, прийнято податкове повідомлення-рішення №0006301600 від 14.08.2012 року, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 827500,50 грн., в тому числі 551667,00 грн. - за основним платежем, 275833,50 грн. - за штрафними санкціями.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання за податковим повідомлення-рішенням №0006311600 по податку на додану вартість стало виявлення контролюючим органом під час перевірки позивача отримання останнім товарів від ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» за договорами купівлі-продажу товару № 86 від 15.11.2011 року, № 98 від 15.11.2011 року про поставку будівельних матеріалів, договорам про надання послуг з монтажу та демонтажу обладнання №57/01 та №57/02, які суперечать ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, тобто є недійсними правочинами, і не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що по договорам купівлі-продажу товарів відсутні товарно-транспортні накладні та наявні недоліки заповнення видаткових накладних. По договорам з надання послуг монтажу та демонтажу обладнання, контролюючий орган припускає відсутність економічної доцільності таких операцій та посилається на акт перевірки Слов'янської ОДПІ від 20.04.2012 року №959/22-4/36615599, яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» з СП «Харківпчелопродукт», оскільки у останнього відсутні об'єктивні можливості здійснення задекларованих господарських операцій. З урахуванням чого, відповідачем зроблено висновок про безпідставність формування податкового кредиту за рахунок сум, на які виписано позивачу податкові накладні Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пульсар Плюс».

Разом з тим, на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, позивачем надано договір купівлі-продажу № 86 від 15.11.2011 року з ТОВ «НВП «Пульсар Плюс». Як убачається із додатку до вказаного договору, предметом купівлі-продажу є пляшки чотирьох різновидів, у кількості визначеній в додатку на загальну суму 3352757,70 грн. (з ПДВ).

Факт передачі товару за вказаним договором підтверджується видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками сторін договору, на загальну суму, що відповідає зазначеній у додатку №1 вартості.

Предметом наданого позивачем договору купівлі-продажу товару №98 від 15.11.2011 року, укладеного з ТОВ «НВП «Пульсар Плюс», є поставка товарно-матеріальних цінностей, визначених у додатку № 1 до нього, а саме: металочерепиці, теплоізоляційних плит, лісоматеріалів, дошок, шлакопортландцементу, утеплювача, пінобетонних блоків та брусу обрізного у кількості, визначеній у додатку, загальною вартістю 4303116,56 грн. (з ПДВ).

На підтвердження проведення поставки надано відповідні видаткові накладні на товар у кількості, асортименті та вартістю, яка відповідає додатку №1 до вищевказаного договору.

Факт доставки та отримання товару підтверджений позивачем відповідними товарно-транспортними накладними та центарльно-кільцевими довіреностями.

У матеріалах справи міститься договір № 57/01 від 15.11.2011 року про надання послуг по демонтажу обладнання (Лінія розливу «FM 96-30 POGGIO»), укладений між позивачем та ТОВ «НВП «Пульсар Плюс», виконання якого підтверджується актами виконаних робіт від 01.12.2011 року, 05.12.2011 року, 06.12.2011 року, які конкретизують зміст проведених робіт, їх кількість та одинцю виміру. Загальна вартість наданих послуг становить 595000,00 грн. (з ПДВ).

З договором про надання послуг з монтажу обладнання № 57/02 від 15.11.2011 року, укладеного між тими ж сторонами, предметом монтажу виступає лінія розливу «FM 96-30 POGGIO», виробництва Італії. До вказаного договору додано перелік робіт, необхідних до виконання.

На підтвердження факту отримання послуг з монтажу, позивачем надано акт прийома-передачі комплектуючих, протокол погодження виконаних робіт, заявку на виконання монтажних робіт, акти виконаних робіт.

У результаті виконання вищевказаних договорів, ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 11 823 874,26 грн., з них 1970645,72 грн. ПДВ.

Відтак, відсутні підстави вважати, що угоди по вищенаведеним договорам, що укладались між позивачем та ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» не опосередковують реальну господарську діяльність.

Обговорюючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0006301600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 827500,50 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Як убачається із акту перевірки №859/1500/31082518 від 01.08.2012 року, підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язань з податку на додану вартість стало виявлення контролюючим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг від ПП «Баварія-Ф» за договором з технічного обслуговування іншого виробничого та невиробничого обладнання від 27.06.2011 року, господарська діяльність з виконання умов якого не підтверджена відповідними перевірками.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на акті ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 26.10.2011 року №2070/23-306/3163575 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Баварія-Ф» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011 року». За висновками, викладеним у цьому акті, ставиться під сумнів реальність господарської діяльності вказаного підприємства у серпні 2011 року, з огляду на не підтвердження дійсності такої, шляхом встановлення відсутності за місцезнаходженням контрагентів ПП «Баварія-Ф», та порушення ними податкової дисципліни.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «Баварія-Ф» було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування іншого виробничого та невиробничого обладнання №ТОО 7/11-01 від 27.06.2011 року

Підтвердженням надання та отримання послуг за вказаним договором є акти здачі-прийняття робіт від 01.07.2011 року, 04.07.2011 року, 05.07.2011 року, 06.07.2011 року, 08.07.2011 року, 11.07.2011 року, 13.07.2011 року, 15.07.2011 року.

У результаті виконання договору, ПП «Баварія-Ф» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 3315600,00 грн., з них 552600,00 грн. ПДВ.

Отже, апеляційним судом встановлено, що вищезазначені угоди, укладені позивачем з ПП «Баварія-Ф» відповідають ознакам реальної господарської діяльності.

Обговорюючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0006291600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 1174999,50 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Як убачається із акту перевірки №860/1500/31082518 від 01.08.2012 року, підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язань з податку на додану вартість стало виявлення контролюючим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг від ТОВ «Аркада-Т» за договорами з ремонту виробничих ліній, інформаційно-технічного забезпечення виробничого процесу та договором про відповідальне зберігання, внаслідок чого виписано податкові накладні, без фактичного виконання будь-яких робіт за такими договорами.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на виявленій, що викладено у довідці ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 11.11.2011 року №236/23-02-05/33676769 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркада-Т», відсутності у товариства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по угодам, укладеним з контрагентами постачальниками та покупцями у серпні 2011 року, про що свідчить відсутність руху активів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у строк, що, на думку контролюючого органу, є підставою вважати діяльність ТОВ «Аркада-Т» такою, що спрямована на надання податкової вигоди покупцям підприємства по ланцюгу постачання.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем було укладено договір про надання послуг з ремонту виробничих ліній № РЛ 20/11-01 20.08.2011 року.

Згідно п. 4.1 вказаного договору, за фактом виконання сторони підписують акт виконаних робіт.

На підтвердження факту виконання умов договору надано акти здачі-прийняття робіт (послуг) від 04.08.2011 року, 10.08.2011 року, 15.08.2011 року,17.08.2011 року, 20.08.2011 року, 26.08.2011 року. Вартість отриманих послуг, згідно актів становить разом 1100000,00 грн. (з ПДВ).

18.07.2011 року між позивачем та ТОВ «Аркада-Т» укладено договір про надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення виробничого процесу №ІТЗ 18/11-01 від 18.07.2011 року.

Підтвердженням виконання названого договору є акти здачі-прийняття робіт (послуг) від 08.08.2011 року, 11.08.2011 року, 16.08.2011 року, 19.08.2011 року, 23.08.2011 року, 26.08.2011 року, 30.08.2011 року, загальна вартість отриманих послуг за якими становить 2050530,00 грн.

22.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Аркада-Т» укладено договір про відповідальне зберігання №ОХ 15/11-01, за яким поклажодавець (позивач) передає, а зберігач (ТОВ «Аркада-Т») приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності (лікеро-горілчані вироби в асортименті) за ціною, в кількості, асортименті, визначеному в акті приймання-передачі, забезпечує збереження товару та проводить його відпуск по розпорядженню поклажодавця.

На виконання умов зазначеного договору, його сторони склали акти зняття товару з відповідального зберігання № № 1 - 8, за якими поклажодавць прийняв у зберігача товар в кількості та асортименті, згідно специфікації, що додається до акту.

Факт виконання даного договору підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.08.2011 року, 08.08.2011 року, 11.08.2011 року, 16.08.2011 року, 17.08.2011 року, 22.08.2011 року, 26.08.2011 року, 30.08.2011 року, загальна вартість наданих послуг відповідального зберігання за якими становить 1750000,01 грн. (без ПДВ).

На спростування тверджень відповідача про відсутність адміністративно-господарських можливостей виконання вищевказаних договорів ТОВ «Аркада-Т», у матеріалах справи міститься договір про співробітництво, укладений ТОВ «Аркада-Т» з ТОВ «Петрус-Алко». Відтак, відсутність саме у ТОВ «Аркада-Т» кваліфікованого персоналу, складських приміщень та основних фондів не може беззаперечно свідчити про неможливість надання відповідних послуг із залученням сил ТОВ «Петрус-Алко».

У результаті виконання договорів про надання послуг з ремонту виробничих ліній, про надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення виробничого процесу та про відповідальне зберігання ТОВ «Аркада-Т» виписано позивачу податкові накладні.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Аркада-Т», ПП «Баварія-Ф» та ТОВ «НВП «Пульсар Плюс», колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. 201 названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкових накладних контрагентом позивача) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Аркажа-Т», ПП «Баварія-Ф» та ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» у серпні 2011 року.

Зі змісту актів, складених на підставі перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагентів.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 25 березня 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М