Ухвала суду № 30247121, 21.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17400/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Чорний Д.М.,Крук С.Л.

пр-к відповідача Цюрупа Д.А.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати недійсними податкове повідомлення-рішення від 22.10.2009 р.: № 0001852308/3 щодо донарахування позивачу податку на прибуток підприємств на суму 3734684,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1867342,00 грн.; № 0004182308/3 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1867342.00 грн.; № 0001842308/3 щодо донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 5157660,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2578830,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 грудня 2012 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права , просив постанову скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.02.2009 р. за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Укрстройіндустрія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва складено Акт № 101/23-08/23495027 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 5157660 грн., а також порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 3734684 грн.

Порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач пов'язує з нікчемністю правочинів, укладених між ТОВ «Укрстройіндустрія» та ТОВ «Торгова група «Аргос» від 27.02.2007 р. № 2702-07, ТОВ «НВП «Центр передових технологій» від 01.08.2006 р. № 060801, ТОВ «Катко» від 02.02.2008 р. № 5.

22.10.2009 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001852308/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3734684 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1867342 грн.; № 0001842308/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 159618 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5157660 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2578830 грн.

За результатами оскарження вказаних повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято рішення, яким збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій по податковому повідомленню-рішенню № 0001852308/0 на суму 1867342 грн. та, як наслідок, винесено податкове повідомлення-рішення № 0004182308, при цьому за повторними скаргами ТОВ «Укрстройіндустрія» до ДПА у м. Києві та ДПА України прийняті рішення, якими скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, у зв'язку з чим ДПІ у Печерському районі м. Києва винесені податкові повідомлення-рішення від 22.10.2009 р. № 0001852308/3, № 0004182308/3 та № 0001842308/3.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відсутні належні правові підстави для визнання недійсними вказаних рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може не погодитися та звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Згідно з п. 56.1 ст. 56 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.3.4 р. ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за №2135/22447 (далі - Порядок), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому п.3.3 р.ІІІ Порядку.

Згідно з п.5.1 р.V Порядку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання (пп.5.1.1 п.5.1 р.V Порядку);

орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення (пп.5.1.2 п.5.1 р.V Порядку);

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення органу державної податкової служби (пп.5.1.3 п.5.1 р.V Порядку);

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні органу державної податкової служби (пп.5.1.4 п.5.1 р.V Порядку).

Якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення не відкликається.

Як вбачається з матеріалів справи первісні податкові повідомлення-рішення не відкликалися відповідачем та є чинними.

Позовні вимоги Товариством про їх скасування не заявлялися в суді першої інстанції, а отже фактично позивачем правомірність прийняття первісних повідомлень-рішень не оспорюється.

Отже позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів, які він вважає порушеними з боку відповідача.

Щодо суті виявлених податковим органом порушень колегія суддів зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, яким врегульовувалися дані питання був Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» ( далі -Закон №283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1. п.5.2. Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно приписів абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, пунктом 1.7 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно ж до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності господарських операцій, колегія суддів звертає увагу на те, позивачем не надано суду жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Торгова група «Аргос» та ТОВ «НВП «Центр передових технологій», в тому числі податкових накладних, які є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, позивачем не надано договору з ТОВ «Катко», на підставі якого здійснювалися господарські операції із зазначеним контрагентом, що унеможливлює надати оцінку наданим первинним документам щодо реальності та товарності фінансового - господарських відносин за зазначеним договором.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що похідні документи фінансово-господарської ТОВ «Укрстройіндустрія» з третіми особами не підтверджують подальшу реалізацію робіт до яких залучалось як субпідрядник ТОВ «Торгова група «Аргос», оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, вироком Печерського районного суду м. Києва від 22.06.2009 у справі № 1-357/09, який набрав законної сили 07.07.2009, встановлено факт відсутності у позивача встановлених чинним законодавством України обов'язкових умов для ведення будівельної діяльності, зокрема, відсутність у позивача укомплектованості інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікацій, та, як наслідок, безпідставне отримання позивачем ліцензії на здійснення такої діяльності і, відповідно, безпідставне її здійснення, в тому числі під час укладення спірних Договорів.

За таких підстав є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не мав наміру здійснювати та не здійснювало будівельну діяльність, а тому господарські операції між позивачем та його контрагентами є безтоварними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача що, зазначені вище угоди є нікчемними, а нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за податковими повідомленнями -рішеннями - правомірними.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.