Постанова № 30245343, 21.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. Справа № 809/511/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М.

за участю:

представника позивача Олексина О.В.,

представника відповідача Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В1" №0000012301 від 21.01.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення "В1" №0000012301 від 21.01.2013 року (а.с. 5-8).

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податковим органом проведено камеральну перевірку даних задекларованих ТзОВ "Карпатнафтохім" у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки №2987/15-2/33129683 від 29.12.2012 року. Позивач стверджує, що відповідачем до спірних правовідносин неправомірно застосовано п. 102.5 ст.102 та п. 200.4 "а" ст. 200 Податкового кодексу України. З огляду на викладене, позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення "В1" №0000012301 від 21.01.2013 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити адміністративний позов.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, подавши письмове заперечення (а.с. 34-35). Вказав, що проведеною камеральною перевіркою ТзОВ "Карпатнафтохім" податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року встановлено порушення вимог п. 102.5 ст.102 та п. 200.4 "а" ст. 200 Податкового кодексу України. Так, позивачем до суми рядка 23.1 вказаної декларації включено суму 1395923 грн., яка сформована в період вересня-грудня 2009 року. Таким чином, позивачем до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, включено суму право на відшкодування якої отримано пізніше 1095 днів. Як наслідок, в зв'язку з виявленими порушеннями, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення "В1" №0000012301 від 21.01.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1395923 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні. В обґрунтування своїх заперечень вказав на правомірність дій контролюючого органу щодо визначення позивачу зобов'язань, нарахованих за наслідками проведеної перевірки. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ "Карпатнафтохім" 29.10.2004 року зареєстроване виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області (а.с. 10), перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість.

Калуською оДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ "Карпатнафтохім" за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт за №2987/15-2/33129683 від 29.12.2012 року (а.с. 12-14).

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби (п.75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до п.75.1.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщення органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платників податків.

В ході перевірки встановлено, що позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, заявлених у податковій декларації за листопад 2012 року в розмірі 1395923 грн.

Актом перевірки зазначено, що в податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року позивачем, до суми рядка 23.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) включено загальну суму 1395923 грн., - частину залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем за звітні періоди строки давності яких минули (1095 днів), зокрема: за вересень 2009 р.- 51510 грн., жовтень 2009 р. - 150605 грн., листопад 2009 р. - 24262 грн. та грудень 2009 р. - 1169546 грн., чим порушено п. 102.1 та п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями).

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення "В1" №0000012301 від 21.01.2013 року, яким "Карпатнафтохім" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 395 923 грн. (а.с. 11).

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У п.п.15.3.1 п.15.3. ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, що був чинним на момент подання позивачем податкової декларації у 2009 році, було вказано, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, положення п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, та п.п.15.3.1 п.15.3. ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, мають аналогічний зміст та характер.

Податковий кодекс України передбачає можливість повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання (ст.43 Податкового кодексу України) та бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість з Державного бюджету України (ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як передбачено п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналогічні положення містилися і в Законі України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинному на момент виникнення суми залишку від'ємного значення (далі Закон "Про податок на додану вартість").

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його вiдсутностi - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" було передбачено, що якщо у наступному податковому перiодi сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", платник податку міг прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових перiодiв. Зазначене рішення відображалося платником податку у податковій декларації, яку він подавав за наслідками звітного періоду, в якому виникало право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових перiодiв.

Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935, (що був чинним для визначення форми декларації у спірному податковому періоді, далі - Наказ № 41 від 25.01.2011 року).

У п.п.4.6.2 Розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" вказаного Наказу передбачено, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. А згідно п.п.4.6.3 зазначеного розділу, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до п.п.4.6.4 Розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" Наказу № 41 від 25.01.2011 року, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається Додаток 2.

Натомість, у п.п.4.6.5 Розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" Наказу № 41 від 25.01.2011 року передбачено, що платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають Додаток 3.

Значення рядка 3 Додатку 3 переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають Додаток 4.

Таким чином, положення Наказу № 41 від 25.01.2011 року розрізняють поняття від'ємного значення суми, розрахованої як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та поняття суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Судом досліджено, що в податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року ТзОВ "Карпатнафтохім" в рядку 23.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) зазначено загальну суму 15629720 грн. (а.с. 36-38). Дана сума відображена в рядку 3 додатку 3 декларації. (а.с. 43). Крім того, вказана сума в розрізі податкових періодів відображена в графі 4 додатку 2 декларації (а.с. 41-42).

Так, відповідно додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року позивачем зазначено частину залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг за наступні звітні періоди, в тому числі: за вересень 2009 р. - 51510 грн., жовтень 2009 р. - 150605 грн., листопад 2009 р. - 24262 грн., грудень 2009 р. - 1169546 грн. Таким чином, загальна сума, яка включена позивачем до відшкодування за вказаний період 2009 року складає 1395923 грн.

Досліджено, що позивач прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку, заповнивши рядок 23.1 декларації та додаток 4 (а.с. 44). Відповідно до заяви про повернення сум бюджетного відшкодування (Д4) до загальної суми бюджетного відшкодування 15629720 грн. позивачем включено суму 1395923 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд констатує, що ТзОВ "Карпатнафтохім" заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 1395923 грн. подано пізніше 1095 дня, що настає за днем отримання права на таке відшкодування, оскільки право позивача на бюджетне відшкодування вказаної суми податку на додану вартість виникло до листопада 2009 року. Дані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи, в тому числі деклараціями за відповідні періоди 2009 року (а.с. 58-73).

Як наслідок, ТзОВ "Карпатнафтохім" в порушення вимог пункту 102.5 статті 102 та пункту 200.4 "а" статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІУ(зі змінами та доповненнями), неправомірно включено до податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року в рядок 23.1 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" загальну суму 1395923 грн. (вересень 2009 р. - 51510 грн., жовтень 2009 р. - 150605 грн., листопад 2009 р. - 24262 грн., грудень 2009 р. - 1169546 грн.), в результаті чого встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2012 року в розмірі 1395923 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС форми "В1" №0000012301 від 21.01.2013 року, яким "Карпатнафтохім" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 395 923 грн., є правомірним та не підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2012 року у справі №К/9991/43891/11.

В позовних вимогах позивач просить суд постановити окрему ухвалу, про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб відповідача, які причетні до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З цього приводу слід зазначити, що принцип диспозитивності в інституті непрямого судового контролю має обмежену дію, тобто ініціатива постановлення окремої ухвали може виходити виключно від суду, також судом визначається перелік заходів, які має виконати адресат окремої ухвали.

За змістом статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України окрема ухвала за своїм призначенням є непрямим способом судового контролю, що дозволяє суду реагувати на порушення закону, про які позивач не заявляє. В судовому засіданні позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства, а тому суд не знаходить підстав для постановлення окремої ухвали.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності дій та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 26.03.2013 року.