Постанова № 30244639, 14.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Справа№ 5011-7/13420-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар Вінницька О.В.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Горожанова В.А. (представник за довіреністю)

від третьої особи - Усачова А.І. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група"

на рішення господарського суду міста Києва

від 19.12.2012 р.

у справі №5011-7/13420-2012 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики

про визнання договору недійсним та стягнення 2600000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" про визнання договору недійсним та стягнення 2600000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Договір оренди №43-02/21 від 31.10.2011 р. укладений між позивачем та відповідачем з порушенням норм законодавства України. З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, визнавши Договір оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року укладений між позивачем та відповідачем недійсним, а також стягнути з відповідача на користь позивача 2600000,00 грн. - які було сплачено позивачем відповідачу в якості оренди обладнання, 53102,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2012 порушено провадження по справі, залучено до участі у справі Сектор Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики у Черкаській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначено розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2012 здійснено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сектор Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики у Черкаській області на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. у справі №5011-7/13420-2012 позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір оренди №43-02/21 від 31.10.2011 року укладений між Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" на користь Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" 2600000 грн. сплачених Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в якості орендного платежу по Договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011 року, 53073 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. у справі №5011-7/13420-2012 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 р. апеляційну скаргу ТОВ "Пром-Техно Група" прийнято до провадження та призначено розгляд справи.

В судових засіданнях апеляційної інстанції 19.02.2013 р., 11.03.2013 р., 14.03.2013 р. представник відповідача підтримував доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. у справі №5011-7/13420-2012 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В судових засіданнях апеляційної інстанції 19.02.2013 р., 11.03.2013 р. представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. у справі №5011-7/13420-2012 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.02.2013 р., 11.03.2013 р., 14.03.2013 р. представник третьої особи підтримував доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. у справі №5011-7/13420-2012 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група", як орендодавцем, було укладено Договір оренди № 43-02/21 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування електротехнічне обладнання ПС110/10кВ "СТО" 22 найменування (надалі в тексті Договору "Майно"), та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору майно надається Орендарю для ведення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Строк оренди майна складає 4 (чотири) місяці з моменту передачі орендарю за актом приймання-передачі закінчується 28 лютого 2012 року (п. 4.1. Договору, із врахування змін внесених Додатковою угодою від 27.11.2011 року).

Відповідно до п. 5.1. Договору розмір місячної орендної плати з урахуванням її індексації, складає 650000,00 грн., в тому числі ПДВ 108333,33 грн.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії акту прийому-передачі обладнання від 28.02.2012 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно (електротехнічне обладнання яке використовується для постачання електричної енергії споживачам електричної енергії, найменування, кількість якого визначені в акті прийому-передачі обладнання від 28.02.2012 року).

01.03.2012 року на виконання умов Договору позивачем було сплачено 2600000,00 грн., що підтверджується копію платіжного доручення №1081 від 01.03.2012 року, яка міститься в матеріалах справи.

Спір виник в зв'язку з тим, що на думку позивача Договір оренди №43-02/21 від 31.10.2011 року укладений з порушенням норм чинного законодавства, зазначаючи при цьому, що відповідно до вимог Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, сторони повинні були укласти Договір про спільне використання технологічних мереж та визначити фактичні витрати власника цих мереж на утримання технологічних електричних мереж. На підтвердження своїх вимог позивач надав суду Акт позапланової перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами від 06.07.2012 року №12.

Відповідно до п. 1.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за № 417/1442 (далі по тексту - Правила) дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з п. 1.2 Правил для цілей цих Правил наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні: 1) договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами; 2) власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії; 3) електропередавальна організація - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території; 4) основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації;

Пунктом 1.10. Правил встановлено, що електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Відповідно до абзацу 3 п. 1.7. Правил у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно з п. 6.29. Правил електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 N 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за N 732/15423.

Відповідно до п. 6.32. Правил фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду.

З огляду на викладене, колегія вважає, що сторони у справі повинні були укласти Договір про спільне використання технологічних мереж та визначити фактичні витрати власника цих мереж на утримання технологічних електричних мереж.

Частиною 5 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про природні монополії" встановлено державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.

Абзацами 2, 3 ст. 11 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електроенергетику" основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України; розроблення та затвердження правил користування електричною енергією.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про електроенергетику" тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п. 3.7.1. Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13 червня 1996 року № 15 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 липня 1996 року за № 408/1433, тарифи на передачу підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ.

Актом позапланової перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами від 06.07.2012 року №12, проведеної Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, встановлено: 1) порушення ПАТ "Черкасиобленерго" п/п 3.1.4 п.3.4. Ліцензійних умов постачання та п/п 3.5.1. п. 3.5. Ліцензійних умов з передачі електроенергії в частині дотримання законодавства України та інших нормативних документів, зокрема ПКЕЕ в частині виконання п.1.10 Правил стосовно укладання Договору про спільне використання електричних мереж; 2) порушення ПАТ "Черкасиобленерго" п.2.5. Ліцензійних умов з постачання та п.2.5. Ліцензійних умов з передачі електроенергії в частині здійснення ліцензованої діяльності за принципом економічної доцільності та з метою досягнення найнижчої вартості електроенергії для споживачів.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З наданих позивачем доказів вбачається, що Договір оренди №43-02/21 від 31.10.2011 року який було укладено між позивачем та відповідачем, укладений з порушенням норм чинного законодавства України, а тому є підстави для визнання недійсним Договору оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 року.

Постановою Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.99 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», яка є чинною, передбачено, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

У разі визнання господарським судом угоди недійсною обов'язок щодо повернення одержаного за угодою виникає у сторони (сторін) з моменту прийняття відповідного судового рішення.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Договір оренди №43-02/21 від 31.10.2011 р. належить до категорії договорів, за яким відновити сторони в первинне становище практично неможливо, оскільки використання майна - річ безповоротна, тобто повернути користування майном в натурі неможливо, отже у такій ситуації припинення угоди, визнаної судом недійсною, відбувається на майбутній час.

Так, відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Норма ч. 3 статті 207 Господарського кодексу України встановлює, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Оскільки зі змісту орендних зобов'язань випливає користування майном, то до даних правовідносин неможливо застосувати реституцію у розумінні ст. 216 ЦК України.

Така правова позиція міститься у постановах ВГСУ від 29.06.2006 р. №21/18-01/17, від 05.06.2007р. №366/10-06, від 27.03.2008 р. №47/206 та інш.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір підлягає визнанню недійним, разом з тим вбачає підстави для доповнення пункту 2 резолютивної частини рішення суду вказівкою про визнання недійсним оспорюваного договору №43-02/21 від 31.10.2011 р. на майбутнє, як того вимагає ст. 207 ГК України, та скасовує вказане рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2600000 грн., сплачених Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в якості орендного платежу за Договором оренди №43-02/21 від 31.10.2011 року.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - доповненню пункту 2 резолютивної частини рішення суду з вказівкою про визнання недійсним оспорюваного договору №43-02/21 від 31.10.2011 р. на майбутнє, скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2600000,00 грн., сплачених Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в якості орендного платежу за Договором оренди №43-02/21 від 31.10.2011 року, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за звернення з позовною заявою, судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" задовольнити частково, п.2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. у справі №5011-7/13420-2012 доповнити вказівкою визнати недійсним оспорюваний договір №43-02/21 від 31.10.2011 р. на майбутнє, скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2600000,00 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір оренди №43-02/21 від 31.10.2011 року укладений між Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" (18002, місто Черкаси, Придніпровський район, вул. Гоголя, будинок 285, код ЄДРПОУ 22800735) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" (04071, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лук'янівська, будинок 63, код ЄДРПОУ 36469368) на майбутнє.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" (04071, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лук'янівська, будинок 63, код ЄДРПОУ 36469368) на користь Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (18002, місто Черкаси, Придніпровський район, вул. Гоголя, будинок 285, код ЄДРПОУ 22800735) 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з позовною заявою.»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (18002, місто Черкаси, Придніпровський район, вул. Гоголя, будинок 285, код ЄДРПОУ 22800735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" (04071, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лук'янівська, будинок 63, код ЄДРПОУ 36469368) 26000 (двадцять шість тисяч) грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №5011-7/13420-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

Повний текст постанови підписаний 21.03.2013 р.