Постанова № 30244115, 26.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа№ 5011-73/6166-2012-2/479-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І.О.

за участю від позивача - Поправко Є.О.

представників сторін: від відповідача - Синельніков М.О.

від третьої особи - не з'явився.

розглянувши Приватного акціонерного товариства "Страхова

апеляційну скаргу група ТАС"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 25.12.2012 року

у справі № 5011-73/6166-2012-2/479-2012

(суддя Домнічева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного

Комерційного Банку в особі Київської філії

АКБ "Індустріалбанк"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова

група ТАС"

третя особа, яка

не заявляє

самостійних ОСОБА_4

вимог на предмет

спору

про стягнення 24879,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (м. Київ, проспект Перемоги, 65; ідентифікаційний код 30115243) на користь Київської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; ідентифікаційний код 21665873) 24879 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 95 коп. страхового відшкодування, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору за подання позову, 804 (вісімсот чотири) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 804 (вісімсот чотири) грн. 50 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення від 25.12.2012 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 05.03.2013 року представник відповідача не з'явився про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 26.03.2013 року.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад суду.

В судове засідання 26.03.2013 року представник третьої особи в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2006р. між АКБ «Індустріалбанк» (Позивач, Страхувальник) та ЗАТ «Страхова група «ТАС» (правонаступником якого є ПрАТ «Страхова група «ТАС», Страховик) було укладено Договір добровільного страхування кредитного портфелю банку №17/0003464021 (Договір страхування).

Пунктом 4.1 Договору страхування визначено, що предметом договору є страхування ризиків Страхувальника, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальники) своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між страхувальником та позичальниками та зазначеними в реєстрі кредитних угод.

14.06.2007 р. між Позивачем та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № KRCK/0300/232/07 на споживчі цілі в сумі 20 000 грн. строком з 14.06.2007 р. по 13.06.2010 р. включно, зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 9 відсотків річних, та внесено даний договір до реєстру кредитних договорів за червень місяць 2007 р. (Кредитний договір).

Пунктом 4.3 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту, погашати кредит в сумі не менш ніж 555,56 грн., сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов'язання відповідно до графіку платежів, що зазначений в додатку №1 до цього договору, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Листами № 2044 від 03.09.2007 р., № 2393 від 22.10.2007 р. та № 3119 від 29.11.2007р. Позивач повідомив Відповідача про порушення позичальником умов Кредитного договору.

У зв'язку з порушенням позичальником умов Кредитного договору щодо погашення кредиту та настанням страхового випадку, Позивачем направлено на адресу відповідача листи № 952 від 27.02.2008 р., № 1953 від 08.05.2008 р., № 2303 від 03.06.2008 р. та № 2832 від 31.07.2008 р., в яких просив Відповідача здійснити страхове відшкодування на суму непогашеної заборгованості по кредиту на споживчі цілі згідно Кредитного договору.

Відповідачем випадки, про які було повідомлено вищезазначеними листами, не визнано страховим та відмовлено у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, оскільки Позивач на думку Відповідача не виконав передбачених Договором страхування зобов'язань та без поважних причин невчасно повідомив Відповідача про страховий випадок, що і стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом про примусове стягнення з Відповідача 24879,95 грн. страхового відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 6.1. Договору страхування, сторони визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника.

Під неплатоспроможністю позичальника розуміється наявність факту прострочення виконання позивальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту або відсотків за користування кредитом протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Статтею 990 ЦК України та статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування» передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування, відповідно до яких однією з таких підстав є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до п. 10.4.4. Договору страхування, страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 11.1.2. Договору страхування визначено, що несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Згідно з п. 11.1.3. Договору страхування для виплати страхового відшкодування страхувальник також надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.

Отже, настання страхового випадку пов'язане із датою погашення кредиту по пункту 4.3 Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов Договору страхування та Кредитної угоди дійсно настали страхові випадки із датами платежу в яких Позивачем було прострочено термін повідомлення про прострочення сплати платежів та порушено п. 10.3.6 п. 10.3 Договору страхування, а також було прострочено строк повідомлення Відповідача про настання страхового випадку.

Разом з цим, відповідно до п. 11.1.2. Договору страхування, страховик хоча і має право відмовити у виплаті страхового у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку, проте, таке право виникає у страховика за наявності певних умов: у разі якщо не буде доведено, що по-перше, страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або, по-друге, що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дослідила, чи вплинула (а якщо вплинула, то яким чином) відсутність у страховика відомостей про настання страхового випадку або несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку на його обов'язки сплатити страхове відшкодування, як це передбачено п. 11.1.2. Договору страхування в якості передумови реалізації страховиком права на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Як вбачається з наданих Відповідачем письмових пояснень, він вважає, що саме несвоєчасне повідомлення страхувальником його як страховика про настання страхового випадку і позбавило Відповідача можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком.

Проте саме по собі несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки зазначене порушення умов договору страхування може бути вагомою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком, тобто, якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування (лист ВСУ від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів (та не заявлено клопотання про їх витребування в порядку ст. 38 ГПК України), яким саме чином відсутність у нього відомостей про настання страхового випадку в зв'язку з несвоєчасним повідомленням його страхувальником про настання страхового випадку, позбавила Відповідача можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком.

Тобто Відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду, які саме дії він мав намір вчинити для з'ясування, чи є зазначена подія страховим випадком, та що зі спливом часу (несвоєчасним повідомленням його страхувальником про настання страхового випадку) Відповідача було позбавлено права та можливості вчинити ці дії та як наслідок позбавлено можливості встановити - чи є зазначена подія страховим випадком та чи є підстави для виплати страхового відшкодування.

П. 11.1.4. та підпунктом «е» пункту 11.1.5. Договору страхування також визначені дії сторін при настанні повторного страхового випадку, з врахуванням умов Кредитного договору в комплексі.

Щодо оцінки п.п 11.1.4 (е) Договору страхування, то тут слід зазначити, що п. 8.3 Кредитного договору передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Також, п. 5.2 Кредитного договору встановлено, що Банк має право в односторонньому порядку вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та можливої неустойки, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків і штрафних санкцій.

За письмовими поясненнями позивача, 18.05.2010 року Банком (Позивачем) подано позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 і 19.10.2010 року Оболонським районним судом міста Києва винесено рішення про стягнення 137353,14 грн., проте вказане рішення суду на даний час в повному обсязі не виконано.

Отже, як зазначалось вище, враховуючи що при укладенні Договору страхування сторони дійшли згоди яка саме подія є страховим випадком, то несвоєчасне повідомлення Позивачем Відповідача про його настання саме по собі не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, тому заперечення Відповідача проти позову не приймаються до уваги.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення 22391,22 грн. страхового відшкодування.

Проте, як вбачається з матеріалів даної справи Позивач вимагав стягнути з відповідача пеню в розмірі 2488,73 грн.. за період з 27.02.2008 по 24.08.2008 р.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені.

На підставі вищевикладеного, строк позовної даності про стягнення пені сплив в період з 27.02.2009 року по 24.08.2009 року. Позов було подано до першої інстанції 10.05.2012 року. Отже, позивач пропустив строки позовної давності та не має права на стягнення пені, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року у справі № 5011-73/6166-2012-2/479-2012 змінити та викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (м. Київ, проспект Перемоги, 65; ідентифікаційний код 30115243) на користь Київської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; ідентифікаційний код 21665873) 22391 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто одну) грн. 22 коп. страхового відшкодування, 1448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) грн. 55 коп. судового збору за подання позову, 804 (вісімсот чотири) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 804 (вісімсот чотири) грн. 50 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

2. Стягнути з Київської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; ідентифікаційний код 21665873) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (м. Київ, проспект Перемоги, 65; ідентифікаційний код 30115243) 86,03 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу № 5011-73/6166-2012-2/479-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено 28.03.2013 року.