Постанова № 3024381, 17.12.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н  О В А

ІМЕНЕМ                   УКРАЇНИ

17 грудня 2008 року                                                                                                  м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Пліша М.А. та Старунського Д.М.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача -        Яцка В.Ф., довіреність № 35 від 16.10.2007р.,

пред-ка відповідача -    Бондарєва В.Ф., довіреність № 16/9/10-00 від 08.09.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю«Сведвуд Україна» на постанову господарського суду Закарпатськоїобл.від 25.03.2008р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю/ТзОВ/ «Сведвуд Україна» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Рахівськомурайоні Закарпатської обл., Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській обл.,про скасуванняподаткового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

            25.02.2008р. позивач ТзОВ «Сведвуд Україна» звернувся до господарського суду з позовом, в якому, із врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі Закарпатської обл. № 0001042351/3/274/2206902/1981 від 28.02.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ за липень 2006 року на суму 348066 грн.; визнати правомірність включення до бюджетного відшкодування сум ПДВ у розмірі 348066 грн. у липні 2006р.; зобов’язати відповідача відшкодувати 348066 грн. податку на додану вартість за липень 2006р.; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.2-5, 79-80).

Постановою господарського суду від 25.03.2008р. у задоволенні заявлених вимог відмовлено за безпідставністю (а.с.104-106).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ТзОВ «Сведвуд Україна», який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.110-113).

Апелянт вказує, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають проведення адресних розрахунків щодо оплат по ПДВ у попередньому періоді шляхом звіряння їх з податковими накладними; при цьому законодавець чітко визначив, що бюджетному відшкодуванню підлягає від’ємне значення ПДВ, який сплачений у ціні товарів (робіт, послуг) за попередній податковий період, тобто до уваги приймається загальна сума проведених виплат з урахуванням ПДВ.

Судом не досліджено факту надмірної сплати позивачем податку у складі ціни товару, що є підставою для включення сплаченої суми ПДВ до складу бюджетного відшкодування; також суд прийшов до невірного висновку про порушення позивачем вимог закону щодо сплати ПДВ при здійсненні експортних операцій (а.с.110-113).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, позивач ТзОВ «Сведвуд Україна» є правонаступником ТзОВ «Проза», яке припинило свою діяльність у зв’язку з приєднанням до позивача (а.с.65-70, 153-169).

Протягом 12.10.2006р.-18.10.2006р. працівниками ДПІ у Рахівському районі Закарпатської обл. проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Проза» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 55/2351/22069601 від 18.10.2006р. (а.с.9-22).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.2.«а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2006 року на 348066 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001042351/0/1103/2206960/8727 від 31.10.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2006 року на суму 348066 грн. (а.с.27).

            По результатам адміністративного оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення скарги позивача були залишені без задоволення та винесено, в кінцевому результаті, нове податкове повідомлення-рішення№ 0001042351/3/274/2206902/1981 від 28.02.2007р., яке за змістом ідентичне первинному (а.с.28-31, 32, 3343, 44, 45-51, 52).

Згідно поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року заявлено до відшкодування суму податку в розмірі 554777 грн., вказана сума включена й до розрахунку суми бюджетного відшкодування за вказаний період, при цьому сума податкового кредиту попереднього періоду складає 562118 грн. Фактично сплачено податку в складі оплати постачальникам товарів (робіт, послуг) в червні 2006 року на суму 554777 грн. 41 коп. при загальній сумі оплат 3008453 грн. 03 коп. (а.с.60-63).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» необхідними умовами для отримання бюджетного відшкодування є реальне надходження податку до державного бюджету та надмірна його сплата платником ПДВ по результатам господарської діяльності у певному звітному періоді; по відношенню ж до спірної ситуації надмірної сплати позивачем податку в охопленому перевіркою періоді не було.

Також господарський суд врахував те, що формуючи податковий кредит шляхом сплати відповідних сум ПДВ у вартості придбаних товарів (робіт, послуг) від постачальників на митній території України, позивач здійснював їх експорт у складі виготовлених товарів за межі митної території України, не сплачуючи при цьому ПДВ за наслідками проведення таких операцій, оскільки останні оподатковувалися за нульовою ставкою.

Вимога позивача про визнання правомірності включення ним до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року спірної суми не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права платника податків, визначеного законом (а.с.104-106).

Між тим, з такими висновками господарського суду у повній мірі погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до вимог Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Системний аналіз вищевказаних норм вказує на те, що чинне законодавство не ставить настання права на бюджетне відшкодування в залежність від звітного періоду та не обмежує суми бюджетного відшкодування звітним періодом, тобто не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли в отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальниками, а визначає, що суми податку на додану вартість мають бути сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Також податкове законодавство не містить норм, які б у спірному правовідношенні прямо вказували на порушення з боку платника податків формування податкового кредиту та дозволяли зменшувати суму бюджетного відшкодування.

            Матеріалами справи підтверджується сума податку на додану вартість, яка фактично сплачена позивачем постачальникам товарів у червні 2006 року в розумінні пп.7.7.2 Закону України “Про податок на додану вартість”.

            На підтвердження достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року позивачем подано податкові накладні, які отримані згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних, представлено платіжні доручення на підтвердження факту оплату цим постачальникам вартості товарів, робіт, послуг, в тому числі й суми ПДВ, в червні 2006 року, які підлягають бюджетному відшкодуванню у наступному звітному періоді (а.с.53-64, 82-86, 170-198).

            Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає, що у разі фактичної несплати платником податку у попередньому звітному податковому періоді сум ПДВ, підтверджених виданими податковими накладними, такий платник податку втрачає право на бюджетне відшкодування в наступному податковому періоді з включенням цих сум до складу податкового кредиту; в подальшому при підтвердженні фактичної сплати бюджетне відшкодування є можливим.

            Таким чином, ТзОВ «Сведвуд Україна» не порушувало в частині суми 348066 грн. вимог пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., а в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які з достовірністю підтверджують доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовують неправомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

            В підтвердження наведеного колегія суддів враховує також зміст листа ДПА України №20296/7/16-1417 від 12.10.2005р, згідно якого при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може врахувати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), включаючи й суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг).

            При розгляді даного спору колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що згідно пп.4.4.2 п.4.4. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” уразі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

            Таким чином, облік бюджетного відшкодування з ПДВ має накопичувальний характер, тому попереднім податковим періодом для липня 2006 року є всі податкові періоди, що йому передують, і зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2006 року на 348066 грн. є неправомірним.

            Інші вимоги позивача щодо визнання правомірності включення до бюджетного відшкодування сум ПДВ в розмірі 348066 грн. у липні 2006р.; зобов’язання відповідача відшкодувати 348066 грн. податку на додану вартість за липень 2006р. не підлягають задоволенню, оскільки вони не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного платника податків, визначеного законом. Через те, що в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).

Інші висновки постанови господарського суду колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин заявлений позов підлягає до часткового задоволення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Сведвуд Україна»задоволити частково.

Постанову господарського суду Закарпатської обл. від 25.03.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ТзОВ «Сведвуд Україна» задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської обл. № 0001042351/3/274/2206902/1981 від 28.02.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року на суму 348066 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«Сведвуд Україна»понесені судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий:                                                                                                     Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                                  Пліш М.А.

                                                                                                                Старунський Д.М.