Ухвала суду № 3024206, 24.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Спарава №22а-923/098                                                                                                                      Головуючий суддя у 1-й Катиегорія статобліку – 36                                                                                                                              інстанції – Н.А. Бишевська 

Справа №А38/336-07

У Х В А Л А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И              24 вересня 2008 року                                                             м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого               – Проценко О.А. (доповідач),

суддів                          – Юхименка О.В.,Туркіної Л.П.,

при секретарі   – Резнікові Ю.М.,

за участю представників сторін:

від відповідача – Жаворонкова С.М. (довіреність №58280/10/10-048 від 25.12.2007 року),

розглянувши апеляційну справу №22а-923/08 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2007 року у справі №А38/336-07

за позовом Приватного підприємства „ЮПАК”

доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

В червні 2007 року Приватне підприємство „ЮПАК” звернулося до госпордарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 17.05.2007 року №0001082301/0 в частині донарахування податкових зобов’язань на суму 878345,99грн. та                              в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 893558, 99грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення з боку Приватного підприємства „ЮПАК”             п.4.7 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”. Разом з тим вказано, що єдиною законною підставою для нарахування податкового кредиту згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” є податкова накладна, будь-які витрати зі сплати податку мають бути підтверджені відповідними податковими накладними та митними деклараціями. Сумніви відповідача стосовно невключення до складу податкових зобов’язань вартості переданих комітенту – Товариству з обмеженою відповідальеністю „ЧІБ” товарів на суму 4391729,95 грн., отриманих по вантажно-митним деклараціям, - необгрунтовані та не можуть бути підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов’язання та нарахування штрафних санкцій. Окрім того, позивач зазначає, що Приватне підприємство „ЮПАК” виступало комісіонером за договором комісії №15/06/06-06К від 15.06.2006 року, а тому згідно зі ст.1011 ЦК України, виступає посередником в угоді на користь комітента від свого імені, але за його рахунок за виногороду, яка складає 0,02 % від вартості продукції. Позивач наполягає, що оподаткуванню підлягає комісійна винагорода від суми вартості товару, отриманої за договором, а відтак, за ствердженням позивача, є неправомірним нарахування штрафних санкцій у розмірі 100% від донарахованого податкового зобов’язання.

Розглянувши позовні матеріали господарський суд Дніпропетровської області постановою від 25.07.2007 року позов ПП „ЮПАК” задовольнив у повному обсязі, скасувавши податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №0001082301/0 від 17.05.12007 року в частині донарахування 878345,99 грн. основного зобов’язання та застосування 893558, 99грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції,відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати судове рішення і прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначено, що постанова господарського суду Дніпропетровської області винесена з порушенням норм матеріального права. Апелянт стверджує, що на момент перевірки перерахунку грошових коштів на рахунок за отриманий товар від нерезидента не відбулося, оплати за отриманий комітентом – Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧІБ» товар позивач не отримував, про що свідчать виписки з банківських рахунків, наданих до перевірки. Що стосується податку на додану вартість, то апелянт зазначає, що датою збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість  такого повіреного є дата перерахування коштів на користь продавця таких товарів, а датою збільшення податкових зобов’язань – дата передачі таких товарів довірителеві. Тому апелянт вважає,  що в порушення п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не включено до складу податкових зобов’язань вартість переданих комітенту товарів, отриманих по вантажно-митним деклараціям на суму 4391729,95грн., з якої сума податку на додану вартість складає 878345,99грн. Дані порушення призвели до заниження податкових зобов’язань на відповідну суму податку на додану вартість.

 Під час апеляційного розгляду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 24.09.2008р. №б/н, в якому відповідач просить у зв’язку з визнанням в судовому порядку Приватного підприємства „ЮПАК” банкрутом та його ліквідацією, визнати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2007 року нечинною та закрити провадження у даній справі. На підтвердження зазначених обставин суду надані копії ухвал господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2007р. та від 29.01.2008р. у справі №Б15/222-07 про, відповідно, визнання Приватного підприємства «ЮПАК»  (м.Дніпропетровськ) банкрутом та ліквідацію зазначеної юридичної особи, а також надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому 11.02.2008р. зроблено запис про припинення даної юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне            та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі. Зміст даної норми Кодексу не виключає розгляд апеляційної скарги по суті.

Як свідчать матеріали справи, за результатами виїзної планової документальної перевірки Приватного підприємства «ЮПАК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2005р. по 31.12.2006р. складено акт від 16.05.2007р. №64/231-33857095 (а.с.6). За висновками відповідача позивачем при визначенні суми податкового кредиту допущено порушення п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов’язань на суму 878345,99грн. На підставі встановленого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001082301/0 від 17.05.2007р. про донарахування позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 893558,99грн. та застосовано штрафної санкції в розмірі 893558,99грн.

В акті перевірки зазначено, що 15.06.2006 р. між Приватним підприємством «ЮПАК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧІБ» укладено договір Комісії №15/06-06К (а.с.60), за умовами якого комітент - Приватне підприємство «ЮПАК» доручає здійснити імпортні операції комісіонеру – Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧІБ», а останній  виступає посередником в угоді на користь комітента від свого імені та за його рахунок, за винагороду, яка складає 0,02%  від вартості  продукції, вказаної в вантажно-митних деклараціях. Згідно з умовами договору комісії 10.08.2006 року позивачем укладено контракт №FA1008/06 з англійською компанією «ЕtexAssociatesLimited»  на придбання імпортного товару, за який умовою розрахунку є розстрочення платежу на 90 днів. За умовами договору поставки продавець - компанія «ЕtexAssociatesLimited» зобов’язана здійснити поставку товару на умовах СІР Дніпропетровськ із Німеччини та Угорщини. Як зазначено в акті перевірки, на момент її проведення перерахунок грошових коштів за отриманий товар від нерезидента не здійснено. Оплата за отриманий комітентом – Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧІБ» товар не відбулася.

 За приписами ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно до абз.2 п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими п.7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов’язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. За пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 вищевказаного Закону датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від  покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при  відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що усе одержане в результаті реалізації угод, укладених комісіонером з третіми  особами на виконання договору комісії, є власністю комітента і підлягає оподаткуванню в установленому порядку саме у нього, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Що ж до комісіонера, то у нього об’єктом оподаткування може бути комісійна винагорода, яку він вправі одержати від комітента.

 Суд першої інстанції вірно визначився щодо помилковості оцінки відповідачем договору №15/06-06К (а.с.60) як договору доручення, оскільки така позиція відповідача суперечить фактичним матеріалам справи (умовам договору) та нормам чинного законодавства. Так, суттєвою умовою договору доручення є обов’язкове видання довіреності, як того вимагає ст.1007 ЦК України, на конкретно визначені певні юридичні дії, які належить здійснити повіреному відповідно до ст.1003 ЦК України.

Аналіз матеріалів справи та норма права, які регулюють спірні правовідносини, показав, що договір №15/06-06К (а.с.60) за всіма юридичними ознаками є договором комісії, в зв’язку з чим помилковим є твердження Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про невідображення в податковій звітності позивача суми оплати за отриманий комітентом товар у складі податкових зобов’язань по податковому кредиту, оскільки дана оплата перераховується на рахунки третіх осіб, а у комісіонера об’єктом оподаткування може бути комісійна винагорода, яку він вправі одержати від комітента.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи; зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, тому рішення є законним та обгрунтованим.

Враховуючи вищезазначене та з урахуванням клопотання апелянта, судове рішення слід визнати нечинним, а провадження у даній справі – закрити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, ч. 2 ст.203 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Визнати нечинною постанову господарського суду Дніпропетровської області                          від 25.07.2007 року у справі № А38/336-07.

Провадження у справі № А38/336-07 за позовом Приватного підприємства „Юпак”                  до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.05.2007 року №0001082301/0 в частині донарахування податкових зобов’язань на суму 878345,99грн. та в частині нарахування штрафних  санкцій на суму 893558, 99грн. закрити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий:                                                                                      О.А. Проценко

Судді:                                                                                                О.В. Юхименко

Л.П. Туркіна