Ухвала суду № 3024207, 05.11.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     Справа №22а-1482/08                                                                                                                                         Головуючий суддя у 1-ій

     Категорія статобліку – 72                                                                                                                                                     інстанції –   М.П. Кожан

                                                                                                                                                                               А36/496-07

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            05 листопада 2008 року                                                                             м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –   Проценко О.А. (доповідач)

суддів    –   Коршун А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі  –   Гулій О.Г.,

за участі представників сторін:

позивача – Каніна С.С. (довіреність №20797/10/10-001 від 13.08.2008р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей»

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2007р. в адміністративній справі № А36/496-07

за  позовом  Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська

до   Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей»

            про  звернення стягнення боргу за рахунок активів відповідача в сумі 1017,37грн.,

                                                         ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2007 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом про стягнення за рахунок активів Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» заборгованості відповідача перед бюджетом в розмірі 1017,37грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми ст.ст.3,6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», зазначаючи, що податковий борг відповідача перед бюджетом виник в результаті несплати в установлені строки узгодженої суми податкового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні №0004231501/0 від 18.10.2002р., та складає 1017,37грн., а саме:

- з податку на прибуток – у розмірі 1017,25 грн. (сума недоїмки),

- сума несплаченої пені – 0,13грн.

При цьому позивач зазначав, що вручення першої та другої податкових вимог відповідачу підтверджується повідомленням про вручення №11169 та 9765412. З урахуванням узгодженості податкового зобов’язання, визначеного відповідачу податковим повідомленням-рішенням №0004231501/0 від 18.10.2002р., яке на момент подання позову не скасовано, та того, що станом на 04.07.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» має податкову заборгованість з податку на прибуток у сумі 1017,37грн., яку не сплачено, тому позивач вважає обґрунтованим заявлений позов про звернення стягнення суми заборгованості на активи боржника.

Постановою від 27.09.2007 року господарський суд Дніпропетровської області позов задовольнив в повному обсязі. При цьому суд першої інстанції посилався на пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.4.1 п.5.4  ст.5, п.15.1 та п.15.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами», зазначивши, що строки стягнення в даному випадку встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач оскаржив постанову від 27.09.2007 року в апеляційному порядку.В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає наступне:

При винесенні постанови суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи та невірно застосував положення процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття  рішення, яке суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідач вважає, що судом неповно досліджені надані докази.

Так, апелянт у скарзі зазначає про те, що в описовій частині постанови судом вказано, що податковий борг виник в результаті неуплати у встановлений строк узгодженої суми податкових зобов’язань, «визначених» в податковому повідомленні-рішенні, тоді як за нормами Закону України №2181 податковий борг не визначається в податковомуповідомленні-рішенні, а констатується, про що  говорить сама назва документу: «повідомлення-рішення». Апелянт наполягає на тому, що податковий борг визначається шляхом складання податковим органом акту документальної перевірки, тому вважає, що судом першої інстанції порушено п.3 ст.159 КАС України.  

Далі апелянт вказує, що суд безпідставно посилався на відомості, які не відповідають дійсності. Так, відповідач не погоджується з тим, що не заперечував факт отримання податкового повідомленння-рішення; наполягає на тому, що ніякого повідомлення-рішення 18.10.2002р. від позивача не отримував; стверджує, що підпис особи на повідомленні-рішенні з боку відповідача не є підписом директора Головка В.В.

На думку апеллянта, позивач не мав права направляти поштою податкову вимогу за спливом строку давності відповідно до п.15 Закону України №2181, тобто позивачем було прийнято повідомлення-рішення 18.10.2002р., а податкову вимогу за цим рішенням позивач направив поштою через чотири роки – 06.02.2006р., що суперечить п.15 вищезазначеного Закону.

Крім того, вказує апелянт, приймаючи судове рішення, судом не зазначено вид податку (податок на прибуток, ПДВ, комунальний податок і т.і.), який визначено до стягнення з відповідача, що суперечить Закону України  №2181.

Далі апелянт зазначає, що суд в своїй постанові посилається на судове рішення, яке нібито дозволяє позивачу у даній справі пред’являти вимоги до відповідача за спливом строку давності. Але таке судове рішення відсутнє в матеріалах справи.

Апелянт стверджує, що судом не враховані доводи відповідача про те, що спірна сума податкових нарахувань в розмірі 1017,37грн. вже була предметом спору і розглядалась судом у справі №Б15/169/02; суд апеляційної інстанції задовольнив скаргу ТОВзІІ «Галілей» та припинив провадження, тобто якщо взяти суму податку на прибуток 36562,50грн., заявлену позивачем у справі №36(А27/95)А25/26,  і суму податку на прибуток  37579,50грн., заявлену у справі Б15/169/02, то різниця складатиме 1017,37грн. Дві суми податку на прибуток: 37579,50грн. та 36562,50грн. є однією і тією ж штрафною санкцією, яку суд розглядав у справі №36(А27/95)А25/26. Провадження у справі №Б15/169/02 було припинено 19.04.206р. Податкова повністю погодилась з таким судовим рішенням, оскільки будь-яких скарг не подавала.

Крім того, апелянт висловлює свою здивованість тим, чому даний спір розглядав не окружний адміністративний суд, а господарський.

Таким чином, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 27.09.2007р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, провадження у справі припинити.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги, позивач зазначає, що оскаржувана відповідачем постанова суду першої інстанції від 27.09.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта - необґрунтованими та такими, що спростовуються наявним матеріалами справи, тому задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» з питань своєчасності надання податкової звітності з податку на прибуток позивачем складено акт від 18.10.2002р. №2212 (а.с.18). За висновками, що зазначені в акті перевірки, відповідачем допущено порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами», а саме: несвоєчасно подано податкову звітність за І квартал 2002 року, квітень-травень 2002 року, І півріччя 2002 року, липень-серпень 2002р. Висновки акту перевірки від 18.02.2002р. стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 18.10.2002р. №0004231501/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 1020грн. (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник з приводу правомірності стягнення з підприємства відповідача податкового боргу у розмірі 1017,37грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням від 18.10.2002р. №0004231501/0.

Правовою підставою для обґрунтування правомірності постанови господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2007 року у даній справі є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами». Так, за приписами пп.5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення. Подана заява зупиняє виконання платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку сума податкового зобов’язання, що оскаржується, вважається узгодженою.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3, пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10-ти календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідач не надав доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.10.2002р. №0004231501/0 в порядку адміністративного оскарження. А відтак, податкове зобов’язання, визначене спірним податковим повідомленням-рішенням, є узгодженим у момент його отримання платником податків, тобто 18.10.2002р., про що свідчить підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» Головка В.В. про отримання податкового повідомлення-рішення від 18.10.2002р. №0004231501/0 (а.с.16).

    Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 1017,25 грн. (загальна сума недоїмки).  А оскільки наведена сума недоїмки відповідачем самостійно не сплачена, то впорядку ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №290 від 11.06.03р., платнику податків нарахована пеня.

У зв’язку з несплатою підприємством відповідача до бюджету податкового боргу Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська на підставі  п.п.6.2.3 «б» п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були виставлені перша та друга податкові вимоги №1/162 від 06.02.2006р. і № 2/286 від 09.03.2006р., які отримані відповідачем (а.с.20,21).                

Отже, сума податкового боргу з податку на прибуток відповідача перед бюджетом у розмірі 1017,37грн. виникла в результаті нарахованих сум пені та штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності за актом перевірки від 18.10.2002р. №2212.

    Заявлена сума податкового боргу підтверджується наявними в матеріалах справи копією податкового повідомлення-рішення, актом інвентаризації №1 надходжень по податках і зборах (обов’язкових платежах) в органах державної податкової служби на підставі здійснення контролю за справлянням цих платежів від 11.10.2005р. та довідкою про стан  розрахунків з бюджетом на 04.07.2007р.

 Згідно з п.п.3.1.3  п.3.1 ст.3 вищезазначеного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок його податкового боргу за рішенням суду.

Згідно з п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Під активами платника податків цей Закон України визначає кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, які належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про звернення суми заборгованості на активи відповідача є законним.

Доводи апелянта щодо неможливості звернення стягнення на активи підприємства у зв’язку з неузгодженістю податкового зобов’язання, оскільки податкове повідомлення-рішення від 18.10.2002р. №0004231501/0 відповідач не отримував, колегією суддів не приймаються до уваги, так як повністю спростовуються матеріалами справи. Відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що підпис на зазначеному податковому повідомленні-рішенні не є підписом директора підприємства Головка В.В. За тих же обставин не приймаються до уваги і посилання відповідача про необізнаність про причини та підстави визначення суми податкового зобов’язання.

Щодо права позивача направляти податкові вимоги за спливом строку давності, колегія суддів зазначає наступне. Пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює граничні строки стягнення податкового боргу, де зазначено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.  У разі, коли податковий борг виник у зв'язку з відмовою самостійно погасити податкове зобов'язання, сума може бути стягнута протягом наступних 1095  календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання, яким в даному випадку згідно п.5.1 ст.5 цього ж Закону вважається день отримання підприємством відповідача податкового повідомлення-рішення від 18.10.2002р. №0004231501/0. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним.

З урахуванням вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України №2181, згідно з яким примусове стягнення боргу за рахунок активів платника податків можливе за рішенням суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про незазначення в судовому рішенні виду податку, оскільки рішення містить необхідну інформацію про суму податкової заборгованості, яка стягується за рахунок активів відповідача, та визначена податковими вимогами на підставі податкового повідомлення-рішення.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції у даній справі постанови апеляційної інстанції від 19.04.2006 року у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» №Б15/169/02, колегія суддів зазначає, що у справі №Б15/169/02 розглядались питання, зокрема, правомірності нарахування податкового боргу з податкового повідомлення-рішення №176/26-2/24607347/2847 від 25.02.2002р. Тому слід визнати, що апелянт помилково вважає, що спірна сума податкового боргу у розмірі 1017,37грн. у даній справі, визначена з податкового повідомлення-рішення №0004231501/0 від 18.10.2002р., була предметом спору у справі №Б15/169/02.

Щодо твердження апелянта про непідсудність господарському судочинству спору у даній справі, слід зазначити на помилковості такої думки. Так, відповідно до п.4,6 Розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства  України окружний адміністративний суд починає свою діяльність після призначення (обрання)  до його складу не менше 3-х суддів і за наявності облаштованого приміщення. Про початок діяльності кожного адміністративного суду Державна судова адміністрація України повідомляє через загальнодержавні та відповідні місцеві офіційні друковані видання. До початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до господарського процесуального кодексу  України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до повідомлення, опублікованого Державною судовою адміністрацією України в газетах «Урядовий кур’єр» №15 від 25.01.2008р. та «Вісті Придніпров’я» №6 від 24.01.2008р., Дніпропетровський окружний адміністративний суд розпочав свою діяльність з 01.02.2008 року. Тобто, на момент звернення позивача з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про звернення стягнення заборгованості за рахунок активів Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» Дніпропетровський окружний адміністративний суд ще не розпочав свою діяльність. Постановою від 27.09.2007 року господарським судом Дніпропетровської області було вирішено позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська по суті заявлених вимог в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, слід зазначити, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2007р. в адміністративній справі №А36/496-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2007р. в адміністративній справі №А36/496-07 залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий:                                                                                     О.А.Проценко

Судді:                                                                                                  А.О. Коршун

           Л.П.Туркіна