Постанова № 3024189, 28.10.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 22а–199/08 ( 22а-1629/07)                                                                                             Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 66                                                                                                               інстанції – Проскуряков К. В.

                                                                                                                                                          А 8/45

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2008 року                                                                    м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді–  Туркіної Л.П. ( доповідач),

суддів              –  Коршуна А.О., Проценко О.А.

при секретарі – Резніков Ю. М.,

за участі представників сторін:

прокуратури – не прибув

позивача – не прибув

відповідача  – не прибув

третьої особи – не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Колос», м. Дніпропетровськ

            на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006р

по справі№ А 8/45

            за позовом: Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, с. Ювілейне

            до:Української академії аграрних наук, м. Київ

            третя особа: Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова», м. Дніпропетровськ

            про  визнання постанови недійсною, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2006 року прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ, у якому просив визнати недійсною та протиправною постанову Української академії аграрних наук від 22.04.2004р. (протокол №6) в частині надання дозволу Науково-виробничій дослідній агрофірмі «Наукова» (ЄДРПОУ 03374617) залучити для спільного використання із Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» (ЄДРПОУ 24421195) земельну ділянку площею 2400 га, що знаходиться в користуванні Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова», на умовах та в обсягах, передбачених договором про спільну діяльність.

Визнати відсутність в Української академії аграрних наук повноважень по наданню дозволу Науково-виробничій дослідній агрофірмі «Наукова» на залучення для спільного користування із третіми особами земельної ділянки (її частини), що знаходиться  в користуванні НВД АФ «Наукова» на підставі державного акту на право постійного користування землею №ДП ДН 034201 від 16.12.1998р. за договором про спільну діяльність.

Відповідачем у справі зазначено Українську академію аграрних наук. До участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Науково-виробничу дослідну агрофірму «Наукова», м. Дніпропетровськ.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що оспорювана постанова в частині надання НВД АФ «Наукова» дозволу на використання під час виконання договору про сумісну діяльність, укладеного названою агрофірмою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос», земельної ділянки площею 2400 га, що знаходиться в користуванні НВД АФ «Наукова», на умовах та в обсягах, передбачених договором про спільну діяльність, протирічить ст.ст 92,122,123 Земельного кодексу України (оскільки постанова наділяє недержавне підприємство правом постійного користування землею в рамках її спільного використання за договором про спільну діяльність), ч.Iст. 116 п.12 перехідних положень Земельного кодексу України (оскільки  Постановою надано право НВД АФ «Наукова» здійснити розпорядження земельною ділянкою державної власності, але здійснювати такі дії може виключно Дніпропетровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області). Позивач також зазначив, що згідно ст..15 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» галузеві академії наук України здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та своїх статутів.

Ні Статутом Української академії аграрних наук (затверджений Постановою КМУ від 13 серпня 1999 р. №1488), ні будь-якими іншими нормативними документами Українській академії аграрних наук та НВД АФ «Наукова» не надано право розпоряджатися земельними ділянками державної власності, у тому числі шляхом передачі права постійного користування землею як вкладу до спільної діяльності.

Таким чином, Постанова в оскаржуваній частині прийнята з порушенням ст..15 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», оскільки в ній (Постанові) Українська академія наук надала свою згоду на вчинення НВД АФ «Наукова» таких дій, які не має права вчиняти ні НВД АФ «Наукова», ні сама Українська академія аграрних наук.

Постановою господарського суду Дніпропетровській області від 22.03.06р. позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та недійсною постанову Української академії аграрних наук від 22.04.04р. (протокол №6) в частині надання дозволу Науково-виробничій дослідній агрофірмі «Наукова» залучити  для спільного використання із Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» (код 24421195) земельну ділянку площею 2400 га, що знаходиться в користуванні Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова», на умовах та в обсягах, передбачених договором про спільну діяльність, з 22.04.04 р.

Визнано відсутність в Української академії аграрних наук повноважень по наданню дозволу Науково-виробничій дослідній агрофірмі «Наукова» на залучення для спільного використання із третіми особами земельної ділянки (її частини), що знаходиться в користуванні Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова» на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ДП ДН № 034201 від 16.12.98р., за договорами про спільну діяльність.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідно до ст.ст.17,116 та п.12 перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент винесення відповідачем спірної постанови, право розпорядження землями державної власності відносилось до повноважень місцевих державних адміністрацій. Таким чином, право розпорядження землями державної власності, в тому числі і тими, що були надані в постійне користування третій особі, належить Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області, на території якої знаходяться ці землі, а не відповідачу, суд зазначив, що згідно ч.1 ст.116 Закону України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Таким чином, надання земельних ділянок у постійне користування може відбуватися виключно особами, зазначеними в ст.122 Земельного кодексу України та в порядку передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України.

В розумінні ст.ст.92, 122, 123 Земельного кодексу України земельна ділянка не може надаватися на праві постійного користування у спільне користування декільком користувачам, особливо якщо один з них не є особою, визначеною ч.2 ст.92 Закону України.

Оспорюванню постановою було надано дозвіл третій особі використовувати земельну ділянку в рамках договору про спільну діяльність з ТОВ «Колос». Отже на вказану земельну ділянку був встановлений режим спільного користування двох співкористувачів-третьої особи та ТОВ «Колос».

Таким чином, постанова відповідача в оскаржуваній частині порушує положення Земельного кодексу України, оскільки надає право користування земельною ділянкою особі, яка не може мати такого права.

Не погодившись із постановою господарського суду Дніпропетровської області ТОВ «Колос» подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2006р. та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування обставин справи.

Апелянт зазначає, що всупереч нормам ч.IIст.53, п.5 ч.IIст.227 КАС України суд не повідомив ТОВ «Колос» про можливість вступити у справу. Оскільки суд вирішив питання про права ТОВ «Колос», яке не було повідомлене про можливість вступити у справу, судове рішення підлягає обов’язковому скасуванню.

Апелянт зазначив, що всі статті Земельного кодексу України (17, 89, 92, 93, 116, 122, 123, 152), на які посилається суд у своїй постанові як на такі, що порушені Академією при винесенні спірної Постанови, регулюють повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин по наданню земельних ділянок у власність та постійне користування під час набуття особами прав власності та постійного користування земельною ділянкою, тоді як Постановою УААН Агрофірмі «Наукова» надавався дозвіл на укладення договору про сумісну діяльність і на залучення для використання в рамках договору про сумісну діяльність земельної ділянки без переходу права власності та права постійного користування, що регулюється гл.77 Цивільного кодексу України «Спільна діяльність».

Спірна постанова УААН повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Так, судом встановлено, що Постановою президії ВР Української РСР від 29.07.1991р. №1370-XII«Про статус Української академії аграрних наук» за УААН було закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться в розпорядженні його установ. Право володіння та право користування їх визначається виключно президією Академії.

Статтею 15 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» встановлено, що галузеві академії наук України здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та своїх статутів.

Постановою КМ України від 13.08.99 р. № 1488 було затверджено статут УААН.

Згідно п. п. 1, 4, 75 вказаного статуту, УААН є державною науковою організацією, заснованою на державній власності, яка здійснює наукове дослідження з проблем агропромислового комплексу України і відповідно до законодавства та цього статуту користується основними фондами, майном, переданим їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, обіговими коштами, а також земельними ділянками, що передаються їй у постійне користування. Порядок володіння та користування земельними ділянками і майном та питання, пов’язані з вилученням землі, погоджується виключно президією Академії.

Таким чином, при ухваленні спірної постанови в Української академії аграрних наук були всі необхідні повноваження, спірна постанова відповідає вимогам чинного законодавства і не може бути визнана недійсною.

Апелянт також зазначив, що позовна заява була подана прокурором в інтересах Агрофірми «Наукова», яка не бажає виконувати свої зобов’язання за договором по сумісну діяльність з ТОВ «Колос».

Однак, відповідність договору про спільну діяльність вимогам чинного законодавства вже тричі була встановлена господарським судом при розгляді справ № 32/512 за позовом Прокурора Дніпропетровського району в інтересах Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова» до товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про визнання цього ж договору про сумісну діяльність недійсним та № 18/213-07 за позовом  Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова» до товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про визнання цього ж самого договору про сумісну діяльність недійсним. Рішення у справі № 31/368 набрало законної сили.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що підтримує апеляційну скаргу ТОВ «Колос».

Інші учасники заперечень та пояснень щодо апеляційної скарги не надали.

Представники сторін, третьої особи та прокурор до суду не прибули. Про час та місце судового розгляду спору повідомлені належним чином.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, судове рішення та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно ч .1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до Статуту Української академії аграрних наук, затвердженого постановою КМУ від 13 серпня 1999 р. №1488, академія є державною науковою організацією, заснованою на державній власності.

Академія приймає самостійно, а в разі необхідності – разом з відповідними міністерствами чи іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правові акти з питань, віднесених до її компетенції.

Вищим керівним органом академії є загальні збори академії, основною формою роботи яких є сесійні засідання.

У період між загальними зборами керівництво діяльністю академії здійснює її президія.

Рішення президії академії приймаються у формі постанов.

Таким чином, згідно п. п. 8, 29, 34 Статуту Української академії аграрних наук академія як юридична особа може приймати нормативно-правові акти. Такі органи академії як загальні збори та президія відповідно приймають рішення та постанови, які, виходячи з компетенції названих органів, є актами індивідуальної дії.

Прокурор звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною та недійсною постанови Української академії аграрних наук від 22.04.2004 р. (протокол №6). Однак, як свідчать матеріали справи, зазначеної постанови Українська академія аграрних наук не приймала та не могла приймати, виходячи із змісту її статуту.

В обґрунтування своїх вимог прокурором залучено до матеріалів справи Постанову Президії Української академії аграрних наук від 22.04.2004 р. (протокол №6) «Про спільну діяльність Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова» УААН», яку прийнято Президією Української академії аграрних наук. Інших рішень щодо Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова» матеріали справи не містять.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що прокурором заявлено вимоги, а судом першої інстанції задоволено позов щодо визнання недійсним та протиправним акту, який фактично не існує.

Отже рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято внаслідок неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, але не може змінити предмету позову, право на що надано лише позивачу згідно ч. 1 ст. 51 КАС України.

Виходячи з викладеного, підстави для задоволення позову прокурора щодо визнання протиправною та недійсною постанови Української академії аграрних наук від 22.04.2004 р. (протокол №6), як і підстави для зміни предмету позову на постанову Президії Української академії аграрних наук від 22.04.2004 р. (протокол №6) «Про спільну діяльність Науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова» УААН» - відсутні.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми діючого законодавства не передбачають права місцевих державних адміністрацій на звернення до суду з приводу визначення повноважень органів державних підприємств, установ наукових організацій, зокрема підвідомчих Кабінету Міністрів України. Відносини місцевих державних адміністрацій з такими суб’єктами господарювання визначені у ст. ст. 28, 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», де зазначено:

  Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право:

1) проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону;

2) залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій;

3) одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності;

4) давати згідно з чинним законодавством обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку;

5) здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним законодавством.

Місцеві державні адміністрації здійснюють функцію управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління. Голови місцевих державних адміністрацій укладають та розривають контракти з їх керівниками.

Керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

Місцеві державні адміністрації не втручаються у господарську діяльність підприємств, установ і організацій, крім випадків, визначених законом.

Місцеві державні адміністрації мають право звернутися до власника підприємства, установи, організації чи уповноваженої ним особи з вмотивованим поданням про притягнення до відповідальності їх керівників у разі порушення ними законів. Про результати розгляду власник чи уповноважена ним особа зобов'язані повідомити місцеву державну адміністрацію у місячний термін.

Керівники підприємств, установ та організацій мають право звернутися до органів виконавчої влади вищого рівня або до суду про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності.

Керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності зобов'язані в десятиденний термін надавати на вимогу голови місцевої державної адміністрації необхідну інформацію у межах, визначених законом.

Колегія суддів вважає, що права прокурора в разі подання адміністративного позову обмежені правами суб’єкта владних повноважень, визначеного прокурором у якості представника інтересів держави.

Отже, вимоги прокурора щодо визнання судом відсутності в Української академії аграрних наук повноважень по наданню дозволу Науково-виробничій дослідній агрофірмі «Наукова» на залучення для спільного користування із третіми особами земельної ділянки (її частини), що знаходиться  в користуванні НВД АФ «Наукова» на підставі державного акту на право постійного користування землею №ДП ДН 034201 від 16.12.1998р. за договором про спільну діяльність, є такими, що не відповідають нормам ст. 19 Конституції України, ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 55 Статуту відповідача до складу академії входять державні наукові установи, підприємства та організації з правами юридичної особи.

П. 75 Статуту Української академії аграрних наук передбачено, що порядок володіння та користування земельними ділянками і майном та питання, пов’язані з вилученням землі, погоджуються виключно президією академії.

Таким чином, юридичні особи, що входять до складу академії згідно п. 55 Статуту, у будь-якому випадку зобов’язані узгоджувати питання господарської діяльності, пов’язані із володінням та користуванням земельними ділянками, із президією академії

Щодо наслідків неправомірних рішень та дій академії, її органів та юридичних осіб, які входять до її складу, стосовно використання землі, то вони зазначені у гл. 37 Земельного кодексу України «Відповідальність за порушення земельного законодавства», відповідно до ст. 210 якої угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Зазначені вимоги можуть бути пред’явлені до особи, яка фактично володіє землею, або визначена землекористувачем згідно акту на право землекористування чи договору оренди, та до учасників угоди.

На підставі викладеного вище колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до ст. 202 КАС України рішення господарського суду Дніпропетровської області по даній справі підлягає скасуванню. За результатами розгляду справи у задоволенні позову слід відмовити.

Таким чином вимоги, викладені у апеляційній скарзі, підлягають задоволенню.

                Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Колос», м. Дніпропетровськ задовольнити

Скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року.

            У задоволенні позову відмовити.

             Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову виготовлено у повному обсязі 08.01.2009 р.

   Головуючий суддя:                                                                        Туркіна Л.П.

   Судді:                                                                                              Коршун А. О. 

                                                                                                  Проценко О.А.