Рішення № 30241314, 19.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.13 Справа№ 914/353/13-г

За позовом: Фізичної особи-підприємця Марка Богдана Васильовича, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев Транс», с.Сокільники

про стягнення 31 021грн. 00коп.

Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Нікулін О.В.

від відповідача: не з'явився

Представникові позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем Марком Богданом Васильовичем до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев Транс» про стягнення 29 521грн. 00коп. основного боргу та 1 500грн. 00коп. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 28.01.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.02.2013р. Ухвалою суду від 12.02.2013р. розгляд справи відкладено на 26.02.2013р. Ухвалою суду від 26.02.2013р. за клопотанням сторін у зв'язку з можливістю мирного врегулювання даного спору, розгляд справи відкладено на 19.03.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2013р. зазначив, що відповідачем не здійснено жодних заходів щодо врегулювання спору мирним шляхом, просить суд прийняти рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Відповідач в судове засідання 19.03.2013р. не з'явився, подав суду клопотання б/н та б/д (зареєстроване канцелярією суду 18.03.2013р. за №7294/13) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Крім цього, в поданому клопотанні відповідач зазначив про те, що не погоджується з позовними вимогами, проте письмового пояснення по суті позовних вимог суду не надав.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку відмовити в його задоволенні оскільки сплив передбачений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору, а клопотання про його продовження суду не заявлено.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти інтереси особи в господарському процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації його прав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

20.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лев Транс» (експедитор, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Марком Богданом Васильовичем (перевізник, позивач) було укладено договір №1209-ВАН-07 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування, який регулює взаємини сторін при виконанні перевізником доручень експедитора по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору, вартість транспортних послуг вказується в заявці. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються, виходячи з поточної ситуації на ринку автоперевезень.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що після попередньої усної домовленості з перевізником експедитор направляє заявку письмово не пізніше 2-ох днів до терміну надання автотранспортних засобів перевізником. Заявка від експедитора до перевізника передається або шляхом факсимільного повідомленням або електронною поштою. У свою чергу, перевізник письмово підтверджує виконання замовлення із зазначенням в заявці номера автотранспортного засобу. В заявці вказуються: адреси завантаження і розвантаження вантажу, дата і час початку завантаження, термін доставки, прізвища і телефони відповідальних осіб, найменування і кількість вантажу, розмір і терміни оплати, інші умови.

Згідно з п.7.1. договору, термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами і діє до 20 вересня 2013 року, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

З долучених до матеріалів справи транспортних замовлень №1209-ВАН-07 від 20.09.2012р. за маршрутом м. Wolbrom (Польща) - м.Донецьк (Україна) вбачається, що вартість наданих послуг із перевезення вантажів становить 1725 євро, в гривні по курсу НБУ на день вивантаження, за №1210-ВАН-02 від 04.10.2012р. за маршрутом м.Wolbrom (Польща) - м.Донецьк (Україна) - 1725 євро по курсу НБУ на день вивантаження. Однак, як стверджує позивач в позовній заяві вартість транспортного замовлення №1209-ВАН-07 від 20.09.2012р. за маршрутом м. Wolbrom (Польща) - м.Донецьк (Україна) становила 1720 євро по курсу НБУ на день вивантаження, що становить 17710грн. 00коп., а за транспортним замовленням №1210-ВАН-02 від 04.10.2012р. за маршрутом м. Wolbrom (Польща) - м.Донецьк (Україна) - 1720 євро по курсу НБУ на день вивантаження, що становить 17811грн. 00коп.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується товарно-транспортними накладними міжнародного зразка (CMR) А №106433 та А №106481, завіреними печаткою вантажоодержувача (ТзОВ «Олвін-Сервіс», м.Донецьк).

Для оплати послуг позивачем було виставлено відповідачеві рахунки-фактури №СФ-0000256 від 27.09.2012р. на суму 17 710грн. 00коп. та №СФ-0000275 від 12.10.2012р. на суму 17 811грн. 00коп.

В силу п.4.1.договору експедитор оплачує рахунки перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, СМR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлене в заявці.

Розрахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку експедитора на рахунок перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна валюта України - гривня.

Як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, 10.10.2012р. та 20.10.2012р. на поштову адресу відповідача було скеровано документи, необхідні для оплати послуг із перевезення вантажів згідно транспортного замовлення №1209-ВАН-07 від 20.09.2012р. та транспортного замовлення №1210-ВАН-02 від 04.10.2012р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг, 07.12.2012р. позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу №12/12/06-1 з вимогою в семиденний термін сплатити заборгованість за надані послуги.

Як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг належним чином не виконав, частково сплативши 07.12.2012р. 6 000грн. 00коп. за надані послуги по рахунку-фактурі №СФ-0000256 від 27.09.2012р., що підтверджується долученим до матеріалів справи звітом (банківською випискою) по рахунку позивача з 03.12.2012р. по 29.12.2012р.

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду зовної заяви заборгованість відповідача з урахуванням часткової оплати становить 29 521 грн. 00коп.

Відповідно до п.3.2.6 договору експедитор зобов'язаний оплачувати рахунки перевізника згідно з п.4.1. договору, якщо інше не вказане в разовій заявці.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 29 521грн. 00коп. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 500грн. 00коп. витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне:

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання юридичних послуг №18, який укладений позивачем (замовник за договором) з Приватним підприємством «Юридична фірма «Паритет Плюс» (виконавець за договором), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає доручення та зобов'язується надати правову допомогу за окремими дорученнями замовника у відповідності до вимог чинного законодавства України.

На виконання договору виконавець зобов'язується надати послуги по представництву інтересів замовника у господарському суді Львівської області з питань повернення дебіторської заборгованості з ТзОВ „Лев Транс" перед ФОП Марко Б.В. (п.1.2. договору).

Пунктом 4.1. договору, передбачено, що за надання правової допомоги замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця суму в розмірі 1 500грн. 00коп.

Як вбачається з платіжного доручення №1513 від 28.12.2012р. позивачем на виконання вказаного договору перераховано адвокату 1 500грн. 00коп.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В п.6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1500грн. 00коп. є обгрунтованим та таким, що відповідає принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат та усталеній практиці розміру таких витрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат пов"язаних з розглядом справи

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ч.3 ст.30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст.526, 530, 612ЦК України, ст.ст. 193, 307 ГК України, ст.ст.33,34,43, 44,49,82,84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев Транс», с.Сокільники, Пустомитівський район Львівської області, вул.Кривоноса, 3 (ідентифікаційний код 35472228) на користь Фізичної особи-підприємця Марка Богдана Васильовича, м.Львів, вул. Ю.Липи, 45/101 (ідентифікаційний номер 2675017754) 29521грн. 00коп. основного боргу, 1500грн. 00коп. за оплату правової допомоги адвоката та 1720грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 25.03.2013р.