Постанова № 3024099, 10.12.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а1620/08 (22а-3996/07) Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 23 інстанції Кожан М.П.

№ А36/387-07

П О С Т А Н О ВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді-доповідача - Туркіної Л.П.,

суддів- Коршуна А..О., Проценко О.А.

при секретарі Гулій О.Г.

за участі представників сторін:

позивача Бєляєва О.В.

відповідача не прибув

третьої особи Феденко І.В.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2007 року

у справі№ А36/387-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», м. Дніпропетровськ

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне, м. Рівне

третя особа: Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

провизнання недійсним рішення №1002972343/0/23-235 від 21.12.2006 р., -

Встановила:

У травні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (далі ТОВ «АЛЛО») звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі ДПІ у м. Рівне) №1002972343/0/23-235 від 21.12.2006 р., відповідно до якого до позивача, у особі його філії, розташованої у м. Рівне було застосовано адміністративно-господарські санкції за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі Закон №98/96-ВР).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2007 р. відмовлено у задоволенні позову ТОВ «АЛЛО».

Рішення суду обґрунтовано посиланням на Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. №98/96-ВР, відповідно до якого, у разі порушення Закону філією, яка не є юридичною особою, рішення про застосування штрафних санкцій органом державної податкової служби приймається до субєкта господарювання юридичної особи із зазначенням рахунків місцевого бюджету за місцезнаходженням філії (місцем плати за торговий патент). Отже правомірним є рішення ДПІ у м. Рівне.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою визнати недійсним рішення ДПІ у м. Рівне.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

28.12.2006 р. ТОВ «АЛЛО» отримало рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції від 21.12.2006 р. №1002972343/0/23-235 у сумі 2133,00 грн., яке було прийнято на підставі перевірки ДПІ у м. Рівне щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу в магазині ТОВ «АЛЛО», що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 40. Про результат перевірки від 13.12.2006 р. ДПІ у м. Рівне повідомила ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська листом від 18.12.2006 р. №31920/23-235.

Рішенням від 19.12.2006 р. №0005072303/0 ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська наклала штраф за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Назване порушення зафіксовано в акті перевірки ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська №132-23-2-30012848 від 19.12.2006 р. де і зазначено, що у магазині «АЛЛО», який знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Київська, 40, відсутній торговий патент з 27.04.2006 р. по 04.09.2006 р.

Згідно акту від 13.12.2006 р. саме за це порушення було прийнято рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.12.2006 р. №0005072303/0. На виконання зазначеного рішення ТОВ «АЛЛО» перерахувало суму штрафу у повному обсязі.

На адресу ТОВ «АЛЛО» було надіслано два рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, одне рішення ДПІ у м. Рівне від 21.12.2006 р. №1002972343/0/23-235 інше рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська від 19.12.2006 р. №0005072303/0 за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме за відсутність в магазині «АЛЛО», який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 40, торгового патенту з 27.04.2006 р. по 04.09.2006 р.

На виконання рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська ТОВ «АЛЛО» здійснило оплату штрафу.

Апелянт вважає, що рішення суду базується виключно на нормах ст. 9 Закону №98/96-ВР, де передбачено, що контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами, а суми штрафів, що ними стягуються, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент.

При винесенні постанови суд першої інстанції не врахував ту обставину, що дію п. 4 ст. 9 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» на 2006 рік було зупинено Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» №3235-ІV.

У постанові суду першої інстанції зазначено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у разі порушення вимог цього Закону відповідальність несуть субєкти підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 55 ГК України субєкти господарювання - учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. У звязку з цим суд робить висновок, що у разі порушення вимог Закону філією, яка не є юридичною особою, рішення про застосування фінансових санкцій органом державної податкової служби приймається до субєкта господарювання юридичної особи, але суд при винесенні постанови не врахував, що рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій №1002972343/0/23-235 від 21.12.2006 р. застосовано до філії, про що свідчить код, який зазначено в рішенні про застосування штрафних санкцій, а саме 33473591.

Третя особа у своїх поясненнях зазначила наступне.

«У звязку з тим, що п. 5 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет 2006 року» було зупинено дію ч. 4 ст. 9 Закону від 23.03.1996 р. №98/96-ВР (зі змінами та доповненнями), фінансові санкції за порушення ст. 3 Закону від 23.03.1996 р. №98/96-ВР філією (магазин за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 40), застосовані відповідно до ст. 55 ГК України до юридичної особи Головного підприємства ТОВ «АЛЛО» (ЄДРПОУ 30012848), зареєстроване в ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська як субєкт господарської діяльності та має особову картку платника податків».

Таким чином, фінансові санкції надійшли до місцевого бюджету АНД району обґрунтовано та у повному обсязі, а саме 25.12.2006 р.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на наступне.

Фінансову санкцію застосовано відповідно до абз. 4 ст. 8 Закону № №98/96-ВР за здійснення торгівельної діяльності без придбання патенту в магазині за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 40.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування», відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязкових платежів» відповідно до законів України. Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

П. 18 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) відноситься плата за торговий патент.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 названого закону зміна податкових ставок і механізмів справляння податків і зборів, пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись, змінюватись іншими законами, крім законів про оподаткування.

Бюджетним кодексом України не встановлено, що Закон про державний бюджет на відповідний рік може встановлювати нові, скасовувати, змінювати існуючі податки і збори (обовязкові платежі), механізми їх справляння, вносити зміни до чинного законодавства з питань оподаткування. Відповідно ч. 4 ст. 9 Закону №98/96-ВР, якою встановлено, що суми штрафів, що стягуються державним органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент, дію якої зупинено Законом України «Про державний бюджет України», необхідно застосовувати.

У судовому засіданні представники позивача та третьої особи доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача зазначив, що повторне притягнення до адміністративно-господарської відповідальності не передбачено жодним нормативним актом.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.12.2008 р. проти апеляційної скарги заперечив, 10.12.2008 р. до суду не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відділом контрольно-перевірочної роботи ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «АЛЛО» за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р. За результатами перевірки складено акт №2970/2302 від 19.12.2006 р.

Листом від 20.11.2006 р. №28191/7/23-3 ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська повідомило ДПІ у м. Рівне про проведення комплексної документальної перевірки ТОВ «АЛЛО» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, 6, та зобовязала провести перевірку магазинів ТОВ «АЛЛО», які знаходяться у м. Рівне.

ДПІ у м. Рівне було проведено перевірки магазинів «АЛЛО», що належать Рівненській філії ТОВ «АЛЛО».

В ході перевірки магазину ТОВ «АЛЛО», який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 40, було виявлено порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. за №98/96-ВР, а саме встановлено факт торгівельної діяльності без одержання відповідного торгового патенту в період з 27.04.2006 р. по 04.09.2006 р.

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2006 р. №17160492/2343.

Листом від 18.12.2006 р. №31920/23-235 ДПІ у м. Рівне повідомило ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська про результати проведених перевірок із наданням всіх необхідних матеріалів.

19.12.2006 р. ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська винесла рішення №0005072303/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5302,24 грн. за порушення ст. 3 Закону №98/96-ВР.

Отже, як свідчать матеріали справи, перевірка, здійснена відповідачем, була складовою планової комплексної документальної перевірки ТОВ «АЛЛО», що здійснювалась ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська.

Однак, на підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.12.2006 р. №1002972343/0/23-235 до ТОВ «АЛЛО» в особі Рівненської філії ТОВ «АЛЛО» в розмірі 2133,28 грн. Як свідчать матеріали справи та підтверджено сторонами, сума 2133,28 грн. входить до складу 5302,24 грн.

Апелянт, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що ДПІ у м. Рівне не мало права виносити оспорюване рішення, оскільки до ТОВ «АЛЛО» за встановлені перевіркою порушення вже застосовано санкції на підставі рішення ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська від 19.12.2006 р.

Колегія суддів вважає, що вимоги апелянта є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Притягнення до адміністративно-господарської відповідальності є прерогативою держави.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується платіжним дорученням №11574, позивачем сплачено штрафні санкції, застосовані ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська до позивача за порушення норм ст. 3 Закону №98/96-ВР, що мали місце у м. Рівне.

Оскільки позивач за встановлене правопорушення сплатив штрафні (фінансові) санкції у повному обсязі, відповідно до конституційних принципів він не може бути вдруге притягнутий до відповідальності податковим органам, що входить до системи Державної податкової служби.

Податкова інспекція у м. Рівне посилається на ст. 9 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», якою передбачено, що контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється держаними податковими органами, а суми штрафів, що ними стягуються, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент.

Однак, колегія суддів не може погодитись з цим твердженням, оскільки дію ст. 9 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» на 2006 рік було зупинено Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» №3235-ІV.

Крім того слід зазначити, що саме на податкову інспекцію покладено обовязок щодо зазначення рахунку, на який порушник повинен сплатити штрафні санкції. Отже, застосовуючи санкції за результатами комплексної документальної перевірки, ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська повинна була визначити реквізити сплати відповідно до чинного законодавства. Невірне визначення рахунку для сплати штрафних санкцій не може бути підставою для повторного їх застосування.

Посилання відповідача на ту обставину, що зупинення дії норм ст. 9 Закону №98/96-ВР Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» є таким, що суперечить ст. ст. 7.14 Закону України «Про систему оподаткування» не приймається колегією суддів до уваги, оскільки штрафні (фінансові) санкції застосовано до позивача рішеннями форми «С» за порушення правил здійснення господарської діяльності (торгівлю за відсутності патенту), вони не відносяться до податкових зобовязань, а отже правовідносини, повязані з їх застосуванням та сплатою, не регулюються нормами Закону України «Про систему оподаткування».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);добросовісно;розсудливо.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «АЛЛО» відповідають нормам Конституції України та ст. 2 КАС України, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято без врахування норм Конституції України, ч.3 ст. 2, ст. 9 КАС України, ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства,

колегія суддів, -

Постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», м. Дніпропетровськ задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.09. 2007 р. скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 21.12.2006 р. №1002972343/0/23-235 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2131,28 грн.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України судові витрати у сумі 5,10 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанова оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 08.01.2009 року.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Судді: А.О. Коршун

О.А. Проценко