Ухвала суду № 30239851, 20.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11395/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Денісова А.О. Бодюку В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" (далі Товариство або позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі ДПІ або відповідач), за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Обербетон-Інвест» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ДПІ у Святошинському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000482350/0 та № 0000492350/0 від 17 лютого 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2012 року касаційну скаргу ТОВ «Обербетон-Інвест» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року скасовано, адміністративну справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що суд першої інстанції неповно дослідив докази у даній справі, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та постановлення рішення, яке суперечить вимогам норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень № 1214/23-50П від 27 вересня 2010 року, № 1364/23-50 від 04 листопада 2010 року, № 10/23-50П від 10 січня 2011 року та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Обербетон-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 13/23-50/35223245 від 21 січня 2011 року (далі Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, податковим органом встановлено порушення:

пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 755 815 грн., у тому числі: за I квартал 2009 року на 79 594 грн.25 коп.; II квартал 2009 року на 2 659 719грн.75 коп.; за III квартал 2009 року на 10 750 грн.; за IV квартал 2009 року на 5751 грн.;

підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2009 року на суму 992 606 грн. 05 коп.

За результатами перевірки ДПІ винесено:

податкове повідомлення - рішення № 0000482350/0 від 17 лютого 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 444 768, 75 грн., у тому числі за основним платежем на суму 2 755 815 грн., за штрафними санкціями - 688 953 грн. 75 коп.;

податкове повідомлення - рішення № 0000492350/0 від 17 лютого 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1 240 758 грн. 13 коп., тому числі, за основним платежем на суму 992 606 грн. 50 коп., за штрафними санкціями -248 151 грн. 63 коп.

На думку позивача спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, оскільки позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми згідно податкових накладних № 92 від 02 червня 2009 року та № 93 від 19 червня 2009 року.

Суд касаційної інстанції в ухвалі від 26 липня 2012 року, розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року зазначив, що судами попередніх інстанцій не перевірено та не надано належної оцінки доводам позивача, що іншою перевіркою було зменшено суму валових витрат на 10 313 879 грн., але в наступному звітному періоді позивачем було отримано оригінали документів у зв'язку з чим повторно включив до валових витрат суму 10313879 грн.; не досліджено реальність отримання послуг від ТОВ «Консерела Україна»; не досліджено доводи позивача стосовно того, що одночасно з неправильно оформленими податковими накладними у Позивача були наявні правильно оформлені податкові накладні.

Враховуючи приписи ухвали ВАСУ від 26 липня 2012 року в частині не проведення судами попередніх інстанцій перевірки доводів позивача щодо формування валових витрат, правильності оформлення податкових накладних та реальності отримання послуг від ТОВ "Консерела Україна", Окружним адміністративним судом міста Києва витребувано та отримано належним чином завірені копії: документів на підтвердження правомірності формування валових витрат за 2 квартал 2009 року; документів на підтвердження реальності отримання послуг від ТОВ "Консерела Україна"; податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в червні 2009 року.

Як встановлено судом першої інстанції Товариство відносило до складу валових витрат суми витрат, сплачені ТОВ «Консерела Україна» за надані послуги згідно договору б/н від 21 серпня 2008 року. Для підтвердження вказаних витрат на придбання послуг до перевірки було надано акти виконаних робіт, у яких зазначено: найменування робіт, послуг - консультації та координації процесів проектування та будівництва, технічний нагляд проекту.

Дослідивши вказані документи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані суду містять конкретний перелік та детальну інформацію стосовно характеру наданих консультацій, суті координаційних процесів проектування та технічного нагляду.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно роз'яснень ВАСУ, викладених у листі №742/11/13-11 від 02 червня 2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи ці роз'яснення та в межах вказівок ВАСУ, визначених в ухвалі від 26 липня 2012 року судом першої інстанції досліджено факти здійснення (реальності) господарських операцій між ТОВ «Обербетон-Інвест» та його контрагентами, зокрема, ТОВ «Консерела Україна», ТОВ «С. Дж. Р. Груп», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи судом здійснено з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (далі Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, та не спростовано представниками сторін у судових засіданнях, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на прибуток та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. При цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу не виникало.

На підтвердження правомірності формування валових витрат за 2 квартал 2009 року, податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в червні 2009 року позивачем надано суду: розрахунок валових витрат податкового обліку за I півріччя 2009 року; копії декларацій на прибуток підприємств за 2008-2011 роки; аналіз рахунку 6424 за I півріччя 2009 року, картка рахунку 942 за I півріччя 2009 року та копії банківських виписок; аналіз рахунку 6424 за 1 півріччя 2009 року, копії податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за I півріччя 2009року та розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за І півріччя 2009 року; аналіз рахунку 6417 за 1 півріччя 2009 року копії податкових комунального податку за І квартал 2009 року та за II квартал 2009 року; довідка про курси НБУ за 2009 рік; копію генеральної кредитної угоди з ВАТ «Державним експортно-імпортним банком»та договори до неї, копії повідомлень про нарахування процентів, аналіз рахунків 951, 6842 за I півріччя 2009 року; копія угоди позики № 180908-USD-OBI від 18 вересня 2008 року з «Ренітало Інвестментс Лімітед»; копія угоди позики № 220408- USD-OBI від 22 квітня 2008 року та № 220408-EUR-OBI від 22 квітня 2008 року компанією «Обербетон Холдінгз Лімітед».

Суд першої інстанції правомірно вважає, що первинні документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Консерела Україна», відповідають вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а валові витрати є такими, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що позивачем надано суду податкових накладених, складених та підписаних належними особами, на думку суду, такі дії позивача відповідають вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, а тому можуть підтверджувати правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у відповідних періодах.

За таких обставин, враховуючи, що наявність у покупця/замовника належно оформлених документів, які відповідно ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема підписаних звітів про виконані роботи, є підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів, тому суд дійшов висновку, що позивачем доведено реальність господарських операцій вчинених між позивачем та ТОВ «Консерела Україна».

В ході перевірки ДПІ встановлено, що ТОВ «Обербетон-Інвест» у 4 кварталі 2009 року до валових витрат було віднесено суму 23004 грн.04 коп., сплачену ТОВ «С. Дж. Р. Групп», яке на підставі договору № 149/11 від 19 листопада 2009 року поставляло позивачу обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мережі.

Договір, додатки до нього, видаткові та податкові накладні, акт виконаних робіт підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Групп» ОСОБА_6

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання ДПІ, щодо підтвердження незаконності фінансово-господарської діяльності ТОВ «С. Дж. Р. Групп» у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактом фіктивного створення підприємства ТОВ «С. Дж. Р. Групп», оскільки порушення кримінальної справи не є остаточним рішення та не може братись судом до уваги.

Що торкається вироку суду стосовно ОСОБА_6 то, як вбачається останній притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 367 КК України «Службова недбалість» та звільнений від покарання за амністією, що ніяк не торкається конкретних господарських відносин ТОВ «С. Дж. Р. Групп» з ТОВ «Обербетон-Інвест».

Згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року підтверджується правомірність врахування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року при розрахунку від'ємного значення об'єкта оподаткування 1 кварталу 2011 року, що утворилося у ТОВ «Обербетон-Інвест» та підтверджено існування від'ємного значення об'єкту оподаткування у ТОВ «Обербетон-Інвест»у 2010 році в розмірі більше 80 мільйонів гривень, саме це від'ємне значення не було виявлене відповідачем під час проведення перевірки та винесення податкових повідомлень рішень, та не була виявлена помилка позивача, щодо заниження валових витрат у 2 кварталі 2010 року, та подальше самостійне виправлення цієї помилки у наступному податковому періоді.

За таких обставин, враховуючи вказівку ВАСУ в ухвалі від 26 липня 2012 року про необхідність перевірки як завищення так і заниження позивачем валових витрат та приписи частини 1 статті 72 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги вищезазначені обставини, що встановлені Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом в межах адміністративної справи № 2а-4139/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербон-Інвест» до ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року № 0026261501 та врахував їх при вирішення справи по суті.

На підтвердження такого висновку суду позивачем надано копії наступних документів, а саме: копію Договору фінансового лізингу № 637-LD від 01 липня 2008 року, укладеного між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «Обербетон - Інвест»; реєстр податкового обліку витрат на проценти по договорам фінансового лізингу (ряд. 04.13. Декларації з податку на прибуток) за I півріччя 2009 року та копії актів лізингових платежів згідно реєстру; аналіз рахунків 661, 651, 653, 656 та копії відомостей нарахування заробітної плати; аналіз рахунку 945, оборотно-сальдові відомості по рахунках 502, 506 та картка рахунку 945 за I півріччя 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за січень 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за лютий 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за березень 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за квітень 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за травень 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за червнь 2009 року.

Щодо вимоги суду касаційної інстанції про надання належної оцінки доводам позивача, що іншою перевіркою було зменшено суму валових витрат на 10 313 879 грн., але в наступному звітному періоді позивачем було отримано оригінали документів у зв'язку з чим повторно включив до валових витрат суму 10313879 грн. колегія суддів виходить з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що у податковому обліку дані операції у попередньому перевіряємому періоді були відображені у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за III квартал 2008 року (витрати на придбання товарів, робіт, послуг), ТОВ "Обербетон-Інвест" після проведення перевірки для відображення її результатів було здійснено коригування валових витрат за II квартал 2009 року, а саме: зменшено суму валових витрат за II квартал 2009 року на 10313879 грн. згідно акту перевірки,

При цьому, як звернено увагу судом касаційної інстанції та встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, в той же час позивачем було збільшено суму валових витрат за ІІ квартал 2009 року на 10313879 грн. у зв'язку з поновленням документів, а саме: від Корпорації "Альтіс-Холдинг" було отримано оригінали актів виконаних робіт.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно після отримання оригіналів документів від Корпорації "Альтіс-Холдинг" - актів виконаних робіт повторно включено до суми валових витрат кошти у розмірі 10313879, 00 грн., а саме:збільшено суму валових витрат за ІІ квартал 2009 року на 10313879 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт № 66/6 від 19 лютого 2009 року, виданого ПП "ТКЦ «Аметист»на виконання будівельних робіт з реконструкції власного незавершеного будівництвом виробничого корпусу № 2 під завод залізобетонних виробів по вул. Баранова, 89 у м. Житомирі, авторський нагляд здійснює ТОВ «Альтіс-Дизайн» (ліцензія АВ № 358991); технічний нагляд здійснює інженер-будівельник ОСОБА_3 (наказ замовника від 4 лютого 2009 року № 18/09). Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 1 червня 2009 року, підписаного приймальною комісією, утвореною наказом Інспекції ДАБК у Житомирській області від 1 червня 2009 року № 39-ОД, встановлено, що в період будівництва з вересня 2008 року по червень 2009 року:

- будівництво здійснювалося генеральним підрядником - Корпорацією «Альтіс-Холдинг», який виконав комплекс будівельно-монтажних робіт;

- субпідрядними організаціями, які виконували: ТОВ «Трансбуд-Компані»підсилення існуючих металевих конструкцій, антикорозійний захист конструкцій, монтаж металоконструкцій, улаштування монолітних з/б фундаментів, комплекс робіт з улаштування огороджувальних конструкцій та заповнення отворів, улаштування монолітних з/б підлог, комплекс робіт по влаштуванню огорожі території;

- ТОВ «Альтіс-Спецбуд» - комплекс зенітних робіт з плануванням та благоустроєм території, комплекс робіт по внутрішніх та зовнішніх інженерних мережах та комунікаціях (каналізація, водопровід);

- ТОВ «Альтіс-Енерго» - комплекс робіт з електрозабезпечення та слабкострумових мереж;

- ПП «Інтер-Сервіс» - комплекс робіт з газозабезпечення;

- ТОВ «Житомиренергобуд» - улаштування зовнішнього електрозабезпечення;

- ТОВ «Альтіс-Дизайн» - генеральний проектувальник, який виконав проектну документацію у кількості 17 томів.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій»у разі якщо право на будівництво об'єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію (генпідрядника), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації.

Зі змісту наданих суду документів не вбачається участі у будівництві ТОВ «Консерела Україна», оскільки обов'язки по наданню послуг, зазначених у актах виконаних робіт підприємства, були покладені та виконані іншими суб'єктами господарювання, які перебували у договірних відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест».

В той же час, стаття 5 Закону № 334/94-ВР обумовлює право платника податків на віднесення витрат за придбання послуг до валових необхідністю обов'язкового використання таких послуг у власній господарській діяльності.

В частині позовних вимог щодо скасування повідомлення -рішення № 0000492350/0 від 17 лютого 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1 240 758, 13 грн. (в тому числі, за основним платежем на суму 992 606, 50 грн., за штрафними санкціями -248151, 63 грн.) суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно з пунктом 1.3 статтті 1 Закон № 168/97-ВР платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також спеціальні положення щодо оформлення податкових накладних, які встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, Наказу ДПА України від 1 березня 2000 року № 79 "Про затвердження Положення про Реєстр платників податку на додану вартість", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку те, що податкові накладні № 92 від 2 червня 2009 року на суму та № 93 від 19 червня 2009 року оформлені належним чином та підтверджують право позивача на податковий кредит.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

На виконання вимог ВАСУ судом першої інстанції та колегією суддів було досліджено первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентами: копії актів виконаних робіт від контрагентів за період 2009 -2010 роки; копії реєстрів податкового обліку на придбання послуг за 2008-2009 рік; копію реєстру податкового обліку втрат на відрядження за 1 півріччя 2009 року (копії звітів про використання коштів наданих на відрядження); копії звітів контрагентів позивача, зокрема, Корпорації «Альтіс-Холдинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Спецбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Енерго», Приватне підприємство «Інтер-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиренергобуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Дизайн» про вартість виконаних робіт із одночасним наданням виписок із банківських рахунків на підтвердження здійснення реальної оплати послуг.

В матеріалах справи містяться копії актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за період 2009 рік, складені ВАТ «ЕК Житомиробленерго», ПП «Інтернет-Серві», ТОВ «Техносервіс -XXI», ПАТ «Житомиргаз», ТОВ «Спецбудбетон».

Судом першої інстанції, враховуючи вимоги ВАСУ, викладені в ухвалі від 26 липня 2012 року у повному обсязі досліджено питання реальності господарських операцій, дана оцінка зазначає наявних в матеріалах справи копій актів виконаних робіт та їх вартості № 45, № 37, № 25/06/09, № 24/06/09, № 243/09, № 22/06/09, № 19/06/09, № 21/06/09, № 20/06/09, № 04/06/09, № 05/06/09, № 18/06/09, № 17/06/09, № 15/06/09, № 12/06/09, № 1006/09, № 09/06/09, № 07/06/09, № 14/06/09, № 13/06/09, № 25/2, № 25/1, № 25, № 24/2, № 24/1, № 24, № 24/06/09, № 22/06/09, № 22/1/06/09, № 7/1, № 21/1, № 8/1, № 2, № 10, №12, № 11, № 13, № 1/06/09, № 7, № 8, № 2/06/09, № 3/06/09, № 13, № 11/06/09, № 17, № 40, № 39, № 38, № 27, № 26, № 42, № 41, № 29, № 28, № 14, № 8/06/09, № 32, № 31, № 30, № 34, № 33, № 48, № 44, № 43, № 35, № 36 за травень 2009 року; № 1 за березень 2009 року; № 35 за лютий 2009 року; № 11, № 24/06/09 за квітень 2009 року.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем - підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованим та неправомірним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 25.03.2013 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Денісов А.О.