Ухвала суду № 3023580, 24.12.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                Справа  №22а-3572/08                                                                                                                              головуючий суддя у 1-й 

                категорія статобліку-35                                                                                                                           інстанції – Добродняк І.Ю.

                         (справа №А23/391)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

24 грудня  2008 року                                                                                                            м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

 

за участю представників:

позивача –

відповідача –

Туркіної Л.П., Проценко О.А.

Гулая О.Г.  

Зайцев М.В., довіреність від 08.01.2008р.

Денисенко Т.М., довіреність №1110/10/10-010 від 14.01.2008р.;

Логойда Т.В., довіреність №1107/10/10-010 від 14.01.2008р.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області

від 19.10.2007 року у справі №А23/391

за  позовом:

Акціонерного товариства закритого типу «Футбольний клуб Дніпро-96», м. Дніпропетровськ

до:

про:Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

 

скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

14.08.2007р. Акціонерне товариство закритого типу «Футбольний клуб Дніпро-96» (далі АТЗТ ФК «Дніпро-96») звернулось до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовна заява, з урахуванням доповнень від 05.09.2007р. /а.с. 45-46 ,т. 2/, була мотивована тим, що податкові повідомлення-рішення, якими були визначені суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток приватних підприємств та з податку з доходів найманих працівників, прийняті відповідачем за висновками акту перевірки від 06.04.2007р.., які не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать діючому податковому законодавству та порушують права та охоронювані законом інтереси підприємства, а тому АТЗТ ФК «Дніпро-96» просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 23.04.2007р.:

- №0000482301/0/7849, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 38646545,00 грн.;

- №000472301/0/7848, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 58828326,00 грн.;

- №0000591701/0/10217, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 77941,5 0 грн.

Як вбачається з повідомлення №05/2-819вих07 від 19.09.2007р., у зв’язку з необхідністю захисту економічних інтересів держави в особі ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, у дану справу вступив прокурор /а.с. 1, т. 4/.

                Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2007р. у справі №А23/391 позовні вимоги позивача задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 23.04.2007р. №0000482301/0/7849, №000472301/0/7848, №0000591701/0/10217 /а.с. 6-9, т. 5/.

                Відповідач – ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу. 

Посилаючись у апеляційній скарзі, з урахуванням пояснень до апеляційної скарги від 16.12.2008р. /а.с. 54-81, т. 5/, на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи не було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам, що призвело до ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову суду від 19.10.2007р. у даній адміністративній справі та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог АТЗТ ФК «Дніпро-96» /а.с. 17-21, т. 5/.

Позивач – АТЗТ ФК «Дніпро-96» – у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було повно і всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, що підтверджені доказами, які були досліджені у судовому засіданні, та ухвалене законне та обґрунтоване рішення суду без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 19.10.2007р. залишити без змін /а.с. 43-47, т. 5/.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 19.10.2007р. у даній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.

                Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, підтримав доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 19.10.2007р. – без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідачем – ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська – проведено виїзну планову перевірку АТЗТ ФК «Дніпро-96» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №491/1/23-126/24440560/37 від 06.04.2007р.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення АТЗТ ФК «Дніпро-96»:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» – завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування у перевіряємому періоді на суму 12131209,00 грн. та занижено податок на прибуток за перевіряємий період у сумі 29414163,00 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» –занижено податок на додану вартість на загальну суму 25764363,00 грн. та завищено суми від’ємного значення з податку на додану вартість на суму 284333,00 грн.;

- п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.9, 4.2.10, 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 8.1 ст. 8, ст. 16, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до виникнення недобору податку з доходів фізичних осіб у сумі 25980,50 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 23.04.2007р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000482301/0/7849, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 38646545,00 грн., у тому числі основний платіж – 25764363,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 12882182,00 грн. /а.с. 52, т. 1/; №000472301/0/7848, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 58828326,00 грн., у тому числі основний платіж – 29414163,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 29414163,00 грн. /а.с. 51, т. 1/; №0000591701/0/10217, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 77941,50 грн., у тому числі основний платіж – 25980,50 грн., штрафні (фінансові) санкції – 51961,00 грн. /а.с. 48, т. 2/.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем висновок щодо завищення суми валових витрат у перевіряємому періоді на 126871197,00 грн. був зроблений на підставі того, що підприємством безпідставно включено до складу валових витрат 126871197,00 грн.  в результаті проведення операцій з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів за цінами, нижчими за ціну придбання, за договорами які були укладені позивачем з його контрагентами –ПП «Сарія» та ПП «Дахма».

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що АТЗТ ФК «Дніпро-96» на виконання договорів купівлі-продажу нафтопродуктів та в межах власної господарської діяльності було укладено ряд договорів на придбання нафтопродуктів за цінами, які є меншими, ніж передбачено договорами з ПП «Сарія» та ПП «Дахма», але у зв’язку з тим, що цими постачальниками умови договорів стосовно поставки позивачу нафтопродуктів не було виконано, АТЗТ ФК «Дніпро-96», з метою виконання договірних зобов’язань перед ПП «Сарія» та ПП «Дахма» та уникнення відповідальності у вигляді штрафу та пені за прострочення поставки товару, було придбано товар (нафтопродукти) у інших постачальників за цінами, що перевищували ціну продажу за укладеними договорами з ПП «Сарія» та ПП «Дахма».

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надано визначення «господарської діяльності» - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення «господарської операції» міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так, господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищезазначене свідчить про те, що термін «господарська діяльність» не включає такої обов’язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за  своїм змістом  термін «господарська діяльність» значно ширше «господарської операції», оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій, і у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткуванню підлягають не господарські операції (окремі дії або події, та ще й здійсненні у різних податкових періодах), а господарська діяльність  за звітний податковий період.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону), а єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат саме збитків платника податку, понесених у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг), встановлено п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов’язаним з таким платником податку особам.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не було надано доказів та не були зроблені висновки щодо того, що позивачем порушено приписи п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналіз вищевикладених норм права та обставин справи свідчить про те, що фактично понесені витрати підприємства включаються до складу до валових витрат, оскільки вони безперечно пов’язані із  здійсненням власної господарської діяльності – купівля-продаж нафтопродуктів, що передбачено Статутом підприємства, на підставі якого позивач здійснює свою фінансово-господарську діяльність, і неотримання підприємством прибутку за конкретною господарською операцією не може свідчити про відсутність мети отримати його у подальшій власній господарській діяльності, яка ведеться підприємством на власний ризик, крім того, необхідно зазначити, що у випадку застосування до АТЗТ ФК «Дніпро-96» штрафних санкцій та пені, передбачених договорами з ПП «Сарія» та ПП «Дахма» за неналежне виконання договірних зобов’язань, витрати позивача значно перевищили б витрати, понесені ним на придбання нафтопродуктів, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок щодо правомірності дій позивача з віднесення до складу валових витрат 126871197,00 грн. з реалізації товару за ціною, нижчою від ціни його придбання, та обгрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

Стосовно висновку ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про завищення позивачем валових витрат з операції по зберіганню нафтопродуктів на суму 2916667,00 грн. за договором з ВАТ «Дніпронафтопродукт», який був зроблений на підставі того, що підприємство не забезпечило документального підтвердження для відображення у податковому обліку понесених витрат за цим договором, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки акту перевірки податкового органу №491/1/23-126/24440560/37 від 06.04.2007р. щодо безпідставності включення до складу валових витрат позивачем суми витрат, понесених за договором по зберіганню нафтопродуктів, не відповідають фактичним обставинам, суперечать дослідженим судом доказам та вимогам законодавства, оскільки АТЗТ ФК «Дніпро-96» обгрунтовано, з дотриманням приписів чинного податкового законодавства віднесено до валових витрат 2916667,00 грн., понесені позивачем у зв’язку зі сплатою послуг за договором по зберіганню нафтопродуктів, про що свідчать первинні документи, які мають  всі необхідні передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити для визнання їх належним чином оформленими первинними документами та які містяться у матеріалах даної справи і підтверджують факт здійснення зазначених господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, на даних якого ґрунтується податкова звітність, а саме: акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, платіжні доручення, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок щодо правомірності включення позивачем таких витрат до складу валових підприємства у перевіряємому періоді та обґрунтовано задоволено позовні вимоги АТЗТ ФК «Дніпро-96» в цій частині.

Відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Враховуючи вищезазначені висновки щодо правомірності віднесення позивачем суми витрат, понесених підприємством у зв’язку з придбанням нафтопродуктів та оплатою послуг за договором по зберіганню нафтопродуктів до складу валових витрат у перевіряємому періоді, оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено право платника податку віднести витрати за фактом сплати коштів за товари (послуги), які були придбані (отримані) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» наслідком вказаного є виникнення права у платника податку на формування податкового кредиту, а тому висновки відповідача стосовно заниження АТЗТ ФК «Дніпро-96» податку на додану вартість на загальну суму 25764363,00 грн. та завищення суми від’ємного значення з податку на додану вартість на суму 284333,00 грн. судом першої інстанції обгрунтовано визнано безпідставними та обгрунтовано задоволено позовні вимоги позивача і в цій частині.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, відповідачем висновок про порушення позивачем приписів закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було зроблено на підставі того, що підприємством, як податковим агентом, у перевіряємому періоді податок з суми погашення зобов’язання фізичної особи – Максимюк Т.В. за договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки необгрунтовано не утримувався та до бюджету не перераховувався, у зв’язку з чим погашена сума вказаного зобов’язання громадянки Максимюк Т.В. у сумі 191900,07 грн. було визнано відповідачем додатковим благом цієї особи, яка є об’єктом оподаткування та включається до її загального місячного оподатковуваного доходу.    

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

Підпунктом 1.2 цієї статті встановлено, що дохід – сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

                Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

                Зі змісту пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 цього Закону вбачається, що до складу місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

                Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин справи дозволяє  дійти до висновку про те, що АТЗТ ФК «Дніпро-96»  не є податковим агентом щодо коштів, які були отримані Максимюк Т.В., тому як підприємство не здійснювало виплат на користь цієї особи та відповідно не могло утримати податок з такого доходу, крім того, безпідставним є твердження податкового органу і про те, що грошові кошти, отримані громадянкою Максимюк Т.В. як додаткове благо, отримане від позивача, оскільки  в даному випадку АТЗТ ФК «Дніпро-96» було здійснено виплату на виконання договору поруки, а не на користь вказаної фізичної особи як платника податку з доходів фізичних осіб, що також підтверджується  укладеним між позивачем та Максимюк Т.В договором про розстрочення наявної заборгованості.

                З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції законно та обгрунтовано зроблено висновок про відсутність порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та щодо протиправності винесення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська податкового повідомлення-рішення, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб  у сумі 25980,50 грн.

Приймаючи до уваги обставини, які було встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи, норми чинного податкового законодавства, яке регулює питання формування валових витрат та податкового кредиту платником податків, питання утримання та відрахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок стосовно того, що в діяльності підприємства позивача відсутні порушення приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» і Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а висновок податкового органу щодо заниження податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 29414163,00 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 25764363,00 грн., та неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 25980,50 грн. є безпідставними та не ґрунтуються на законі, а тому судом ухвалено законне рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 23.04.2007р. №0000482301/0/7849, №000472301/0/7848, №0000591701/0/10217.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи норм матеріального та процесуального права не було встановлено, тому рішення суду першої інстанції від 19.10.2007р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська спростовуються дослідженими по справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду першої інстанції у  даній справі, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

                Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2007р. у справі №А23/391 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 26.12.2008р.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 Л. П. Туркіна

                                                                                                                             О. А. Проценко